Відзначено, що антифосфоліпідні тіла (АФА) спричиняють невиношування вагітності, а також знижують ефективність in vitro фертилізації (ІВФ). Анти-ідиотипові антитіла проти АФА (АіАФА) є важливою ланкою регуляції АФА. Одним з варіантів терапії АФА є інфузія інтравенозного імуноглобуліну (ІвІг), хоча механізми впливу ІвІг на імунну систему вивчені недостатньо. Досліджено вплив низькодозової терапії ІвІг на систему АФА - АіАФА у ІВФ пацієнток. Досліджено зразки сироваток крові у АФА позитивних пацієнтів ІВФ клініки, взяті безпосередньо до інфузії ІвІг і через п'ять днів після. З сироватками, взятими до інфузії ІвІг, проведено тест щодо інгібіції АФА внаслідок інкубації у препаратом ІвІг. На підставі результатів проведених досліджень виявлено вірогідне зниження АіАФ у АФА позитивних пацієнток ІВФ групи. За результатами дослідження встановлено, що інфузія низьких доз ІвІг не має системного впливу на Th1-систему та незначною мірою пригнічує Th2. Основним імунологічним механізмом за умов низькодозової терапії ІвІг пацієнтів з АФА є антиідіотипова інгібіція. Успішність пригнічення АФА внаслідок інфузії ІвІг можливо прогнозувати за інгібіцією АФА у разі інкубації ІвІг. Це може мати прогностичне значення під час вибору терапії та для коригування дози. Результати дослідження уможливлюють визначення стратетії одержання більш специфічних імуноглобулінових препаратів для супресування автоантитільних патологій за механізмом антиідиотипової інгібіції.

  Скачати повний текст

На підставі результатів опитування 2 000 жінок фертильного віку виявлено, що розповсюдженість неплідності у Буковинському регіоні становить 14,2 %. Рівні первинної (48,6 %) та вторинної (51,4 %) неплідності у даному регіоні суттєво не відрізняються. За результатами статистичної обробки одержаних даних визначено основні чинники ризику розвитку неплідності у подружніх пар, а саме: контакт з токсичними речовинами чоловіка та жінки; ускладнення попередніх вагітностей і пологів; тривалі, болючі та нерегулярні менструації; використання малоефективних методів контрацепії (календарного, перерваного статевого акту); гірсутний синдром; хвороби, що передаються статевим шляхом, особливо хламідіоз. ПРоведено аналіз результатів повного клініко-параклінічного обстеження 150-ти неплідних шлюбних пар. У дослідженій популяції неплідність тільки у жінок виявлено в 63,4 % обстежених пар, тільки у чоловіків - у 5,3 %, у обох партнерів - у 30 %, нез'ясовано причину неплідності у 1,3 %. Установлено, що провідними етіологічними чинниками жіночої неплідності в регіоні є трубно-перитонеальний (54,9 %) й ендокринний (49,3 %), частота яких висока у порівнянні з іншими регіонами. Визначено ефективність різних методів лікування неплідності у жінок регіону, а саме: консервативних - 52,0 %, хірургічних - 38,8 %, допоміжних репродуктивних технологій - 31,3 %. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення методів профілактики та лікування неплідності на регіональному рівні.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження щодо патологічних змін у гормонально-імунологічному комплексі у жінок з ендокринною безплідністю. Виявлено значний імуномодулювальний та стимулювальний ефект медичного озону у процесі вироблення ендогенних гормонів. Висвітлено можливості стимуляції овуляції за умов використання кломіфенцитрату у комплексі з озонотерапією, завдяки чому значно підвищується ефективність лікування ендокринної безплідності.

  Скачати повний текст

Запропоновано теоретичну модель материнства, в якій головне місце займає ціннісно-смисловий блок. Установлено, що у процесі подолання безплідності у ціннісно-смисловій сфері особистості жінок відбуваються певні трансформації, зумовлені порушенням балансу між основними цінностями материнської сфери (МС) - власною потребою жінки "бути матір'ю" та цінністю дитини як такої у напрямку підсилення першої. Очікування, взаємопов'язані з появою дитини та власним материнством набувають афективної забарвленості, а образ дитини втрачає конкретні характеристики та витісняються зі свідомості. Відбувається зміщення акценту з вагітності як засобу досягнення материнства на вагітність як самостійну мету, досягнення якої стає втіленням сенсу життя. Наслідком такої трансформації виявляється певна смислова неоформленість материнської сфери. Визначено шляхи психологічної роботи з жінками, які послуговуються допоміжними репродуктивними технологіями. Конкретизовано психологічні проблеми, основні завдання та дії консультантів на кожному з етапів репродуктивної технології.

  Скачати повний текст

Вирішено проблему підвищення ефективності лікування безпліднсті в жінок, включених у програму допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), шляхом розробки та впровадження патогенетично обгрунтованої диференційованої системи лікувально-профілактичних засобів на підставі комплексного вивчення механізмів порушення процесу імплантації ембріонів, одержаних in vitro. Для виявлення факторів ризику неефективного лікування за методами ДРТ проведено ретроспективний аналіз амбулаторних карт 454-х безплідних подружніх пар, які мали в анамнезі досвід лікування з використанням методів ДРТ. За даними ретроспективного аналізу виділено 26 вірогідно значущих прогностичних факторів ефективності лікування з використанням методів ДРТ і розроблено прогностичну модель ефективності лікування безплідності з застосуванням ДРТ. Чутливість індивідуального прогнозу ефективності такого лікування становила 71,42 %, специфічність - 95,56 %, позитивна прогностична значущість - 71,42 %, негативна прогностична значущість - 95,56 % відповідно. Досліджено особливості психологічного статусу, загального та місцевого ендометріального імунітету у пацієнток з першою спробою та численними неефективними циклами ДРТ. Проаналізовано результати каріотипування пацієнток програми ДРТ і молекулярно-генетичного діагностування спадкових форм передчасного виснаження яєчників і генів системи детоксикації. Вивчено особливості генетичного та гормонального статусу в жінок з різною відповіддю ячників на контрольовану індукцію суперовуляції. Оцінено прогностичну значущість для процесу імплантації інвазивних (гістерескопії, імуногістохімічного, патоморфологічного досліджень біоптатів ендометрія) та неінвазивних (визначення рівня цитокінів і молекул імплантації у змивах з порожнини матки, ехографії, доплерометрії) методів діагностування. Доведено існування кореляційного взаємозв'язку міз станом рецепторного апарату та морфологічною структурою ендометрія. На підставі результатів проведених досліджень розроблено схему патогенезу порушень імплантації та патогенетично обгрунтовано диференційовану систему лікувально-профілактичних заходів за умов проведення ДРТ. Завдяки оптмізації провідних факторів імплантації вдалося збільшити частоту клінічних вагітностей удвічі (з 30,0 до 68 %) і частоту вагітностей, які закінчилися пологами, - у чотири рази (з 10 до 44 %) знизити частоту мимовільних абортів з 20 до 13 %.

  Скачати повний текст

Висвітлено збільшення ефективності лікування беплідності у жінок з кломіфенрезистентною формою синдрому полікістозних яєчників. За результатами порівняльного аналізу на ретроспективному етапі дослідження визначено критерії диференційованого добору хворих для ендохірургічного та консервативного методів індукції овуляції. Розроблено методику диференційованого застосування ендохірургічного та консервативного методів з використанням вищезазначених критеріїв лікування кломіфенрезистентних хворих з полікістозом яєчників, яка сприяє підвищенню частоти відновлення овуляторних циклів і заплідненню після оперативного лікування на 10,9 % та 11,4 %. Встановлено, що після консервативної індукції овуляції вагітність настає на 8,6 % частіше на відміну від рандомізованого підходу до дослідженого методу лікування.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему діагностики, профілактики та лікування недоношування вагітності в жінок з безпліддям ендокринного генезу. Порушення стану фетоплацентарного комплексу взаємопов'язане з функціональною здатністю гепатоцитів, що може бути використано як прогностичний критерій переривання вагітності. Порушення стану фетоплацентарного комплексу мають прояв у гормональних змінах, що характеризуються в основному зниженням рівня естріолу, прогестерону та плацентарного лактогену у динаміці вагітності. Використання запропонованого лікувально-профілактичного комплексу з включенням тіотриазоліну та кверцетину дозволяє диференційовано здійснювати корекцію виявлених порушень, знижує прояви плацентарної недостатності, передчасних пологів, частоти народження маловагових дітей.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено коплексну діагностику стану секреторного ендометрія у жінок з ендокринною безплідністю у природних і стимульованих циклах. Зазначено, що у пацієнток з ендокринною безплідністю розвиваються гіперпластичні процеси у ендометрії; у пацієнток із недостатністю лютеінової фази (НЛФ) та ановуляціями переважає активна форма проліферативної гіперплазії ендометрія, а у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) - спочиваюча форма проліферативної гіперплазії ендометрія. Залежно від вихідного стану секреторного ендометрія та гормонально-імунологічного статусу розроблено методи підготовки даних пацієнток до індукції овуляції, обгрунтовано вибір препаратів для індукції овуляції та визначено підтримку секреторних перетворень в ендометрії. Запропонований підхід дозволив підвищити відсоток настання вагітності у жінок з 16,7 % у клостилбегіт-стимульованих циклах і з 26,7 % у метродин-стимульованих циклах до 50 % у жінок із НЛФ та ановуляціями, а також до 46,7 % - з СПКЯ.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний порівняльний аналіз клініко-гормональних показників у пацієнток з гіперандрогенією (ГА) не пухлинного генезу, що супроводжується інсулінорезистентністю та/або гіперінсулінемією, та практично здорових жінок. Доведено та патогенетично обгрунтовано значущість диференційно-діагностичної проби з адренокортикотропного гормону 36-годинної дії препаратом "Сінактен-депо" для виявлення наднирковозалозної дисфункції. Розроблено алгоритми діагностичної та лікувальної тактики пацієнток з синдромом ГА не пухлинного генезу. Вперше запропоновано застосовувати для лікування метаболічних порушень у даної категорії хворих препарату "Авандія", що покращує чутливість інсулінових рецепторів до ендогенного інсуліну.

  Скачати повний текст

Робота присвячена застосуванню морфо-функціонального методу в діагностиці поєднаної жіночої неплідності та формуванню гомогенних груп хворих за сполуками чинників. Вивчено морфологічні особливості внутрішніх статевих органів під час лапароскопії та біопсіі яєчників, вміст стероїдних і гіпофізарних гормонів, дані тестів функціональної діагностики при різноманітних сполученнях чинників. Показано головну роль перітонеального фактору в патогенезі поєднаної безплідності та послідовність реабілітаційної терапії, що витікає з цього. Виявлені найбільш характерні гормональні порушення: функціональна гіперпролактинемія, латентна гіперандрогенія, нефізіологічні співвідношення лютеінізуючого та фолікулостимулюючого гормонів (ЛГ/ФСГ). Визначено критерії обсягу втручання на яєчниках при пластичних операціях. Розроблено і науково обгрунтовано 2-х етапну реабілітацію, що забезпечує фізіологічні репаративні процеси і корекцію нейро-гормональних порушень із використанням рослинних ноотропів.

  Скачати повний текст

Вивчено етіопатогенетичні механізми виникнення синдрому слабкої відповіді яєчників (ССВЯ), способів його прогнозування та корекції. На підставі вивчення анамнестичних даних, загальноклінічних, лабораторних досліджень, даних ехографії та ендоскопії, генетичних досліджень визначено, що у патогенезі ССВЯ головну роль (70 % випадків) відіграють віковий фактор і наявність оперативних втручань на додатках матки. У частині випадків (близько 45 %) у цих пацієнток зустрічаються алелі високого ризику та премутації гена FMR1. На підставі результатів проведених досліджень (щодо фолікулюстимулювального гормону (ФСГ), антимюлерового гормону (АМГ)), двох- та тривимірного ехографічного та доплерографічного обстеження визначено, що прогностичними ознаками ССВЯ слугують біохімічні маркери, а саме: концентрація ФСГ та АМГ у сироватці крові у ранній проліферативній фазі менструального циклу та тривимірні ехографічні та доплерографічні показники резерву яєчника: кількість антральних фолікулів, тривимірний об'єм яєчників, васкуляризаційний індекс. Залежно від етіопатогенетичного чинника виникнення ССВЯ розроблено диференційовану лікувальну тактику. У пацієнток з оперативними втручаннями в анамнезі було використано модифікований протокол контрольованої гіперстимуляції яєчників, зокрема короткий з застосуванням агоністів і антагоністів гонадотропін-рилізинг-гормону, а для жінок без оперативних втручань в анамнезі - довгий лютеїновий протокол з агоністами гонадотропін-рилізинг-гормону. Для всіх категорій пацієнток з ССВЯ запропоновано використовувати екстракорпоральне запліднення у природному циклі, що дозволяє одержувати сприйнятливу для цієї категорії частоту настання вагітності з меншими матеріальними та фізичними навантаженнями. Використання лікувального алгоритму дозволило підвищити частоту настання вагітності у жінок віком до 35-ти років до 33,3 %, у жінок віком 36-ти років і старше - до 16,6 %.

  Скачати повний текст

Встановлено, що розвиток запальних захворювань матки та придатків супроводжуються зменшенням пульсового кровонаповнення матки та придатків, збільшенням опору кровообігу, венозним застоєм, зниженою об'ємною швидкістю кровообігу. Визначено, що застосування стандартних режимів гіпобаротерапії нормалізує показники кровообігу органів малого тазу, покращує киснево-транспортну функцію крові, збільшує частоту відновлення прохідності маточних труб, усуває клінічні прояви захворювання, але супроводжується розвитком низки побічних ефектів. Досліджено, що використання режиму гіпобаротерапії зросту та маси тіла пацієнток додатково збільшує частоту відновлення прохідності маточних труб, усуває об'єктивні симптоми захворювання, за найменшого числа побічних явищ.

  Скачати повний текст

Наведено результати клініко-статистичного аналізу та вивчено гормональний гомеостаз пацієнток програми екстракорпорального запліднення з поєднаними формами безплідності. Проведено формування тестів оваріального резерву, які клінічно апробовано в лікувальному циклі. Визначено закономірності та виявлено причинно-наслідкові зв'язки між гормональними порушеннями та ступенем виразності оваріальної відповіді, що дає змогу вибрати оптимальну схему овуляторної індукції. Розроблено та впроваджено у практику схему оваріальної індукції з використанням оральних контрацептивів для пацієнток з очікуваним високим ступенем оваріальної відповіді, з застосуванням якої можна проводити профілактику синдрому гіперстимуляції яєчників у передлікувальному циклі, а також знизити ступінь оваріальної відповіді до такої, що відповідає нормальним показникам. Впроваджено у діяльність закладів системи охорони здоров'я додаткові критерії ультразвукового контролю за станом фолікулогенезу залежно від ступеня виразності оваріальної відповіді, що дає змогу проводити диференційоване призначення протоколів індукції овуляції. Розроблено підходи до призначення різних схем індукції овуляції залежно від наявності патології у репродуктивній системі, що підвищує результативність лікування за методом екстракорпорального запліднення.

  Скачати повний текст

Досліджено питання ребілітації репродуктивної функції у жінок з безплідністю за кломіфен-резистентних форм синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ). На підставі результатів вивчення клінічних, ехографічних, відеоскопічних, гормональних, імунологічних, оваріальних гістоструктурних особливостей розроблено схему патогенезу порушень гомеостазу в імуноендокринній системі та ановуляції у разі СПКЯ. Запропоновано комплексну схему реабілітації пацієнток після ендохірургічної стимуляції овуляції з використанням імунокорекції шляхом плазмаферезу. Доведено позитивний вплив його застосування на відновлення гормонального та імунного гомеостазу й репродуктивної функції у разі СПКЯ.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності відновлення репродуктивної функції у пацієнток з трубно-перитонеальним безпліддям. Доповнено дані ехо- та відеоструктури внутрішніх геніталій, досліджено особливості гормонального, імунного й оксидантного гомеостазу, активності ферменту N-ацетилтрансферази, мікробіоценозу піхви за даної патології. Визначено деякі ланки патогенезу злукоутворення в черевній порожнині. Розроблено методику комплексної реабілітації репродуктивної функції у жінок з трубно-перитонеальним безпліддям, що включає імунокорекцію препаратом аміксин, ендохірургічне втручання з виконанням необхідного комплексу пластичних і реконструктивних заходів, а також застосування в інтра- та післяопераційному періодах методів комбінованої озонотерапії. Доведено, що застосування нової комплексної схеми лікування трубно-перитонеального безпліддя сприяє підвищенню ефективності реабілітації репродуктивної функції у пацієток з даною патологією та зниженню частоти реоклюзії маткових труб.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності та безпечності лікування безпліддя у жінок з синдромом полікстозних яєчників (СПКЯ) шляхом застосування допоміжних репродуктивних технологій. Встановлено, що інсулінорезистентність є однією з причин виникнення гормональних та біохімічних розладів, притаманних СПКЯ. У жінок з даною патологією, що проходили лікування за програмою запліднення in vitro, виявлено суттєве зниження якості яйцеклітин та ембріонів у порівнянні з нормогонадотропними пацієнтками та відзначено збільшення випадків виникнення синдрому гіперстимуляції яєчників, внаслідок якого зменшується вірогідність настання вагітності. Встановлено, що одним з важливих механізмів, що обумовлюють погіршення якості яйцеклітин, можна вважати збільшений рівень лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та його порушене співвідношення з фолікулостимулюючим гормоном. Розроблено прогностичні критерії щодо ефективності (відсоток ембріонів хорошої та відмінної якості та відсоток виходу бластоцист) та безпечності лікування СПКЯ. Вперше патогенетично обгрунтовано і доведено доцільність медикаментозної профілактики синдрому гіперстимуляції яєчників у жінок з СПКЯ за допомогою препаратів, що збільшують чутливість до інсуліну ("Сіофор", метформін), що сприяє покращанню якості яйцеклітин та ембріонів, частоті їх імплантації і настання вагітності.

  Скачати повний текст

Вперше вирішено наукове завдання - покращання діагностики деяких форм ендокринної безплідності шляхом вдосконалення існуючих і розробки нових ультразвукових параметрів за допомогою трансвагінальної ехографії (TBE) за доплерівських режимів. Розроблено діагностичні критерії недостатності лютеїнової фази, які визначають неплідність, зумовлену недостатньою готовністю ендометрія до імплантації заплідненої яйцеклітини. Наведено ультразвукові диференціально-діагностичні ознаки полікістозних і мультифолікулярних яєчників на підставі детального вивчення циклічних перетворень ендометрія та фолікулярного апарату за допомогою ТВЕ та доплерометрії. Показано переваги ТВЕ перед гормональним дослідженням в оцінці відповідності функціонального стану ендометрія й яєчників фазі даного менструального циклу.

  Скачати повний текст

Вивчено ультразвукові й імунологічні параметри функціонування репродуктивної системи за умов безпліддя внаслідок запальних змін органів малого тазу та хламідіозу. Одержано дані щодо особливостей клініки, ультрасонографічної та ендоскопічної характеристик репродуктивних органів за трубно-перитонеального безпліддя внаслідок хламідіозу. Уточнено характерологічні особливості морфофункціонального стану репродуктивних органів у разі безпліддя внаслідок перенесеного хламідіозу. Удосконалено алгоритм обстеження подружжя за хламідіозу з використанням нової методики - експрес-тесту на хламідійну інфекцію, яку застосовано інтраопераційно під час лапароскопії. Запропоновано та науково обгрунтовано комплексну програму реабілітації репродуктивної функції у разі безпліддя, спричиненого хламідіозом, з використанням антихламідійного імуноглобуліну та роваміцину (спіраміцину).

  Скачати повний текст