Досліджено феномен екологічної кризи як чинника трансформації соціоприродної системи. Базуючись на принципі коеволюційного розвитку системи "суспільство - природа" розкрито зміст екологічної кризи та форми її виявлення. Розглянуто основні пізнавальні моделі дослідження коеволюції супільства та природи, обгрунтовано ефективність саме синергетичної моделі у дослідженні соціоприродних суперечностей. За цього головну увагу приділено аспекту ознак екологічної кризи та її розгортання у процесі глобалізації. Наголошено, що подолання соціоприродних протиріч можливе за умови зміни парадигм техно-економоцентричної на культуродомінантну, згідно з якою екологічна свідомість та відповідальність є основою мінімізації екологічних небезпек. Показано, що пріоритетність екологічних імператив у всій сфері людського буття обумовлена механізмами політико-правового регулювання і є основною умовою розв'язання екологічних проблем сучасності.

  Скачати повний текст

Досліджено питання гуманістичного відношення людини до природи у філософсько-культурному перерізі: утилітаризм відношення до природи у "західній" парадигмі; єдність екофільної й утилітарної форм відношення до природи, що визначає особливість "східної" парадигми. Здійснено аналіз засад і специфіки відношення до природи в Україні, що становить основу сучасної природоохоронної діяльності до природокористування. Проаналізовано єдність гносеологічного та соціально-практичного аспектів. Досліджено синкретизм міфологічних уявлень, ідейне підгрунтя природокористування у християнстві, синтез науково-технічного мислення та відношення до природи на індустріальному та постіндустріальному етапі розвитку суспільства. Показано необхідність уникнення опозиції у системі природа - людина - культура з метою збереження її складових за умов екологічної, антропологічної криз і глобалізаційних процесів.

  Скачати повний текст