Досліджено феномен екологічної кризи як чинника трансформації соціоприродної системи. Базуючись на принципі коеволюційного розвитку системи "суспільство - природа" розкрито зміст екологічної кризи та форми її виявлення. Розглянуто основні пізнавальні моделі дослідження коеволюції супільства та природи, обгрунтовано ефективність саме синергетичної моделі у дослідженні соціоприродних суперечностей. За цього головну увагу приділено аспекту ознак екологічної кризи та її розгортання у процесі глобалізації. Наголошено, що подолання соціоприродних протиріч можливе за умови зміни парадигм техно-економоцентричної на культуродомінантну, згідно з якою екологічна свідомість та відповідальність є основою мінімізації екологічних небезпек. Показано, що пріоритетність екологічних імператив у всій сфері людського буття обумовлена механізмами політико-правового регулювання і є основною умовою розв'язання екологічних проблем сучасності.

  Скачати повний текст

Досліджено співвідношення глобалізаційних процесів у сучасному постіндустріальному суспільстві, проаналізовано нові тенденції зміни владних відносин та екологічні перспективи подальшого розвитку людства у контексті сучасної наукової картини світу. З'ясовано, що подолання фундаментального протиріччя між принципом суверенітету національних суб'єктів і необхідністю їх об'єднання для розв'язання глобальних проблем можливе за умови зміни економоцентричної парадигми глобалізації на культуродомінантну, що необхідно для подолання процесів перетворення глобалізації на вестернізацію. Доведено, що ефективне керування процесами людської діяльності за доби когнітивізації влади неможливо без використання сучасних наукових здобутків та прогресивних філософських ідей. Показано, що пріоритетність екологічних імперативів у процесі прийняття владних рішень є суттєвою умовою становлення сприятливого еко-майбутнього.

  Скачати повний текст