Встановлено ступінь поширеності та розвитку аскохітозу на посівах люцерни. Запропоновано шляхи обмеження розвитку та зниження шкодочинності хвороби у Східному Лісостепу України. Вивчено біологічні особливості збудника Ascochyta imperfecta Peck. Визначено вплив гідротермічних факторів на розвиток хвороби, розроблено моделі короткострокового та довгострокового прогнозів її поширеності та розвитку. Доведено залежність поширеності та розвитку хвороби від температурного фактора. Визначено ступінь хворобостійкості окремих сортів люцерни до аскохітозу. Показано роль агротехнічних і хімічних заходів в обмеженні поширеності та розвитку хвороби. Показано ефективність використання широкорядного способу сівби зі знищенням рослинних решток, що суттєво впливає на зменшення шкодочинності хвороби. Розроблено систему захисту люцерни від аскохітозу.

  Скачати повний текст

Вивчено етіологію аскохітозу огірка, визначено поширеність, розвиток, механізм та потенційну шкодочинність даної хвороби, притаманної для умов зимових блокових теплиць і представлену та домінуючу в змішаному фітопатокомплексі. Досліджено форми прояву зазначеної хвороби, зокрема, листкову, стеблову, прикореневу, ураження генеративних органів, які передчасно відмирають і ламаються стебла, розкрито негативний вплив хвороби на кількісні та якісні показники врожаю. Проаналізовано епіфітотійну особливість розвитку хвороби на основі біологічного циклу розвитку ендогенного міцелію, нестатевого пікнідіального Ascochyta cucumeris Fautr. et Roum і статевого плодоношення (Didymella bryoniae (Pass.) Rehm, що формуються епізодично. Розглянуто основне джерело інфекції - уражені рослинні рештки. Доведено, що поширеність і розвиток хвороби залежать від гідротермічного режиму у тепличних спорудах, хімічна дезінфекція рослин та культиваційних споруд і термічне знезараження грунту знижує життєздатність пікнідіального плодоношення збудника аскохітозу на рослинах на 55,3 - 66,6 %. Висвітлено особливості застосування фунгіцидів способами обприскування рослин, унесення їх у тепличний грунт та баковими сумішами з мінеральними добривами, а також виготовлення на їх основі пасти для терапії аскохітозних стеблових некрозів. Визначено напрями боротьби з аскохітозом за допомогою гриба-антагоніста Trichoderma harzianum Rifai способом обприскування рослин огірка та в формі пасти для терапії стеблових некрозів, економічну доцільність застосування фунгіцидів і гриба-антагоніста.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На підставі результатів проведених досліджень встановлено, що у популяції Phetophthora infestans на томатах домінує високовірулентна раса T₁, яка здатна уражати всі комерційні та перспективні сорти. З'ясовано її вплив на рівень розвитку та поширення хвороби. Виявлено високу поліморфність расового складу збудника за "картопляним" тест-набором, що імовірно свідчить про наявність у популяції інтенсивних формотвірних процесів, пов'язаних з відновленням інфекції через ооспори. Встановлено самофертильність ізолятів збудника та їх здатність формувати ооспори за природних умов і зроблено висновок про наявність властивості фітопатогена накопичувати інокулюм у грунті. За допомогою речовини-стимулятора виконано пророщування ооспор. Виявлено низький відсоток пророслих ооспор, що не дає підстави вважати їх основним джерелом відновлення інфекції. Встановлено значення ооспор у підвищенні мінливості популяції та ранньому відновленні хвороби. Виявлено ряд перспективних сортів томатів з середньою стійкістю листя та високою стійкістю плодів до збудника хвороби, які рекомендовано використовувати як джерала стійкості у селекції на імунітет.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Уперше у зоні Північного Степу України проведено моніторинг поширення та розвитку фітофторозу на рослинах томата. Установлено діагностичні ознаки ураження збудником захворювання та досліджено його морфологічні особливості. Уперше в Україні охарактеризовано популяцію Ph. infestans за результатами визначення комплексу нейтральних маркерів (типу статевої сумісності, расової належності, чутливості дофеніламідного фунгіциду металаксилу (ридомілу)). Виявлено присутність у місцевій популяції Ph. infestans типу сумісності А2, вірулентної раси Т1 та уперше виявлено стійкі до металаксилу ізоляти патогенезу. Здійснено дослідження з метою встановлення жирно-кислотного складу міцелію Ph. infestans. Доведено можливість використання методу профілювання метилових ефірів жирних кислот у популяційних дослідженнях Ph. infestans для його внутрішньовидової диференціації за біологічними характеристиками та патогенними властивостями. З'ясовано ефективність різних методів виділення Ph. infestans у чисту культуру, виявлено морфологічну різноманітність вегетативних структур патогену, а також вплив умов вирощування на його морфологічні та культуральні ознаки. Визначено залежність патогенних властивостей Ph. infestans від його расової належності, типу сумісності, а також сорту рослини-хозяїна. З'ясовано наявність антагоністичної активності бактерій родів Burkholderia (шт. ВА-7) та Bacillus (шт. ВА-142 і ВА-58) щодо Ph. infestans і обгрунтовано можливість їх використання у біологічному контролі фітофторозу.

  Скачати повний текст

Розроблено біотехнологію виробництва T-2 токсину й обгрунтовано максимально допустимий рівень (МДР) у кормах для молодняку великої рогатої худоби (ВРХ) для умов відгодівлі. Удосконалено методику очищення, кристалізації та ідентифікації T-2 токсину. Досліджено чутливість телят до цього токсину за умов гострого та хронічного перебігу експериментального T-2 токсикозу. Визначено коефіцієнт кумуляції T-2 токсину в організмі тварин. Максимально недіюча, підпорогова та порогова концентрації T-2 токсину в кормах для молодняку ВРХ відповідно мають значення у межах: 0,53 - 0,8; 1,07 - 1,6; 2,13 - 3,2 мг/кг. Допустима добова доза очищеного T-2 токсину у кормах для телят становить і,53 мг/кг. Теоретично й експериментально обгрунтовано МДР T-2 токсину у кормах для молодняку ВРХ за умов відгодівлі. Розроблено науково-технічну документацію стосовно виробництва токсину, що дозволяє забезпечувати лабораторії різних профілів T-2 токсином для мікологічних досліджень.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Виявлено, що у Центральному та Правобережному Лісостепу Ураїни збудниками септоріозу є Septoria tritici Rob. et Desm. та Stagonospora nodorum Berk, доведено переважну розповсюдженість збудника Septoria trici. Вперше в Україні в Центральному Лісостепу визначено вірулентність та расовий склад популяції Septoria tritici. Встановлено 7 рас Septoria tritici, найбільш поширеною є 58 раса. Високо вірулентних рас не виявлено, у популяції патогену встановлено наявність середньовірулентних рас (58, 69, 72, 75) та низьковірулентних (38, 56, 67). Відзначено низьку вірулентність популяції. Встановлено високу екологічну стійкість сортів Миронівська 67 та 68, Крижинка, Копилівчанка та Київська 8 щодо збудників септоріозу за умов Центрального та Правобережного Лісостепу. Виявлено ряд колекційних сортозразків стійких щодо збудників септоріозу, бурої іржі та борошнистої роси, а також підтверджено їх значення як ефективних джерел стійкості в селекції на імунітет. Створено новий вихідний матеріал озимої пшениці стійкий щодо збудників септоріозу. На всіх етапах селекційного процесу Миронівського інституту пшениці ім.В.М.Ремесла УААН на штучному інфекційному фоні збудників септоріозу виділено стійкі гібриди та лінії озимої пшениці.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Установлено, що за умов обробки насіння цукрових буряків композиціями фунгіцидів розширюється спектр їх дії проти збудників хвороби та забезпечується значне зниження ураженості ними сходів. За цього суміші протруйників забезпечують тривалішу захисну дію проти коренеїда, ніж більшість сучасних фунгіцидів у разі застосування кожного з них окремо. Показано, що найвищою є дія (55,5 - 71,2 %) проти коренеїда за умов поєднання тачигарену з сульфокарбатіоном К та тачигарену з превікуром. Визначено, що ця композиція у половинних нормах витрати (4,5 г/п.о. - 3 мл/п.о.) під час обробки насіння цукрових буряків забезпечує більш ефективне обмеження поширеності коренеїда на посівах даної сільськогосподарської культури, ніж сумарний ефект від використання цих препаратів окремо.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше за умов використання штучного зараження бульб співродичів культурних сортів, виділено види, перспективні щодо пошуку джерел стійкості проти сухої фузаріозної гнилі. Встановлено їх генетичний потенціал за даною ознакою, проведено гомозиготизацію цінних алелей, на підставі чого створено джерела ознаки. Встановлено фенотипове вираження резистентності проти хвороби у первинних, вторинних міжвидових гібридів та їх генетичну цінність щодо подальшого використання. Доведено можливість інтрогресії ефективних генів контролю стійкості проти сухої фузаріозної гнилі від диких видів до первинних, вторинних міжвидових гібридів, включаючи одноразове схрещування з сортами, без зниження фенотипового прояву ознаки та їх генетичної цінності. Створено та виділено бекроси багатовидових гібридів, які поєднують високу резистентність проти хвороби, що є свідченням вдалої інтрогресії у них ефективних генів контролю ознаки від диких, культурних видів, з аналогічним проявом окремих або комплексу інших господарсько-цінних ознак. Виявлено високу стійкість щодо сухої фузаріозної гнилі, інші господарські ознаки серед потомства від бекросування резистентних проти хвороби міжвидових гібридів, що дозволило визначити їх генетичну цінність щодо практичної селекції.

  Скачати повний текст

Досліджено шкодочинність та поширеність кокомікозу вишні та черешні. З'ясовано чинники, що впливають на розвиток патогена у вегетаційний період, розроблено температурно-фенологічні номограми щодо прогнозу дозрівання сумкоспор збудника кокомікозу та появи перших ознак хвороби. Розраховано рівняння регресії, яке є формулою довгострокового прогнозу розвитку кокомікозу. За результатами обліків визначено рівняння динаміки перебігу хвороби та його швидкості, яке є математичною моделлю інфекційного процесу та може використовуватись для короткострокового прогнозу розповсюдження кокомікозу. Вивчено біологічні особливості збудника, морфолого-культурні ознаки, джерела поновлення хвороби, тип спор первинного ураження. Розкрито роль агротехнічних заходів, що зменшують кількість заразного початку, обмежують розвиток хвороби під час вегетації. Встановлено токсичну та геностатичну дію фунгіцидів на патоген, визначено ефективність застосування хімічних препаратів системної дії в плодоносному саду та плодовому розсаднику проти кокомікозу.

  Скачати повний текст

Розроблено та впроваджено заходи щодо обмеження розвитку кореневої гнилі сочевиці (Lens esculenta Motnch.). За умов південного сходу України коренева гниль сочевиці є широко поширеною хворобою, розвиток якої залежить від типу грунту, наявності інфекції, структури агроценозу та метеорологічних умов. Основними збудниками є види Fusarium oxysporum var. orthoceras (App. et Wr.) Bilai, F.solani (Mart) App. et Wr. var. agrillaceum (Fr.) та F.javanicum Koord. Встановлено, що інтенсивність формування бульбочок з азотфіксуючими бактеріями залежить від ступеня ураження кореневої системи. Проведено вивчення ураженості кореневою гниллю сортозразків сочевиці колекцій Національного центру генетичних ресурсів рослин України та Всеросійського інституту зернобобових та круп'яних культур. Ступінь ураження залежить від походження сортозразків. Виділено стійкі до кореневої гнилі сортозразки, а також такі, що поєднують цю ознаку зі скоростиглістю. Визначено вплив агротехнічного та хімічного заходів на розповсюдження та розвиток кореневої гнилі. Відмічено меншу ураженість і вищу урожайність насіння на посівах раннього строку з нормою 1,8 млн шт./га і глибиною 4 - 5 см. Доведено, що обробка насіння сочевиці фундазолом, 50 % з.п. (1,5; 2,0; 3,0 кг/т), вітаваксом 200 ФФ, 34 % в.с.к. (1,5; 2,0; 3,0 л/т) і роялфло, 48 % в.с.к. (2,0; 3,0 л/т) з домішкою NaКМЦ (0,2 кг/т) сприяє підвищенню польової схожості насіння, врожайності, зниженню розвитку кореневої гнилі.

  Скачати повний текст

Вивчено мікобіоту зерна ячменю, вирощеного в Україні. Установлено її токсигенність і види токсинів, що продукують контамінанти зерна. Досліджено біологічну дію охратоксину (ОТА) A та становлено антитоксичну ефективність L-фенілаланіну у разі охратоксикозу перепелів. Досліжено кількісний і якісний склад епіфітної та ендофітної мікобіоти зерна ячменю різних фізико-географічних регіонів України. Серед виділених мікроміцетів виявлено продуценти T-2, F-2 токсинів, дезоксиніваленолу, моніліформіну, ОТА A, пеніцилової, коєвої та аспергілової кислот. Уперше в Україні серед мікобіоти зерна ячменю виявлено штами A. niger, які можуть продукувати ОТА A. Експериментально визначено оптимальні умови для одержання максимальної кількості ОТА за умов культивування штамів A. ochraceus. Вивчено вплив ОТА на організм перепела японського та встановлено протективну дію L-фенілаланіну у разі охратоксикозу. Розроблено експресивний метод визначення здатності грибів роду Fusarium продукувати зеараленон.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

За умов степу України протягом 2005 - 2007 рр. досліджено основні етапи заселення й ураження насіння кукурудзи мікофлорою, встановлено ступінь її шкодочинності залежно від видового складу патогенного комплексу. Проаналізовано особливості розвитку грибів за різних умов зберігання насіннєвого матеріалу. Встановлено режими зберігання зерна, за яких розвиток пліснявіння максимально пригнічується. Виявлено здатність окремих видів грибів посилювати свої антагоністичні властивості за відповідних умов. Одержано результати з фітотоксичності збудників пліснявіння насіння та проростків кукурудзи. Обгрунтовано заходи щодо обмеження розвитку пліснявіння, доведено високу біологічну ефективність препартів Мікосан-Н і Агат-25К щодо основних збудників пліснявіння зерна кукурудзи. Проаналізовано критичні етапи розвитку пліснявіння, на яких гриби сприячиняють погіршення якості насіння.

  Скачати повний текст

Виявлено, що на початкових етапах розвитку патоген діє інгібуюче на сприйнятливі та на стійкі до фузаріозу генотипи. За цього рослини стійких зразків можуть реагувати активніше, ніж сприйнятливі. Установлено, що інфекційний фон суттєво впливає на прояв певних ознак, а саме: на висоту рослин і штамбу, довжину міжвузлів.

  Скачати повний текст