Вивчено перебіг епідемічного процесу корової та паротитної інфекцій у Збройних Силах (ЗС) України, напруженості протикорового та протипаротитного імунітету у молодого поповнення навчальних центрів та інших категорій військовослужбовців у різних регіонах України, а також реактогенності, імунологічної та епідеміологічної ефективності засобів специфічної профілактики, що застосовуються у ЗС України на сучасному етапі для профілактики кору та епідемічного паротиту. Оцінено ефективність епідеміологічного нагляду за крапельними інфекціями у військах. Установлено, що надходження неімунного до кору й епідемічного паротиту поповнення у військові колективи є одним з факторів активізації механізму передачі, що сприяє поширенню зазначених інфекцій. Визначено безпечність, імунологічну й епідеміологічну ефективність використання для щеплення військовослужбовців з метою профілактики, а також за епідемічними показниками - в осередках, живої паротитної вакцини зі штаму Л-3, а також комбінованої вакцини проти кору, епідемічного паротиту та краснухи Пріоксу. Відповідно до сучасних вимог стосовно збереження та зміцнення рівня професійного здоров'я військовослужбовців, підтримки високої бойової готовності військ обгрунтовано й удосконалено систему епідеміологічного нагляду за крапельними інфекціями (кором і епідемічним паротитом) в ЗС України.

  Скачати повний текст

Визначено прояви та особливості розвитку сили епідемічного процесу гострих кишкових інфекцій (ГКІ) у збройних силах (ЗС) України за сучасних умов на основі вивчення особливостей розвитку епідемічного процесу ГКІ у військах, дислокованих в басейнах великих річок. Встановлено, що на окремих територіях басейну р. Дніпро антропогенний вплив перевищує природні захисні можливості середовища, що треба враховувати під час розміщення на цих територіях великих військових контингентів. Розроблено принципи санітарно-епідеміологічного моніторингу за кишковими інфекціями в ЗС України з урахуванням епідеміологічних і еколого-гігієнічних особливостей операційно-територіальних одиниць дислокації військ.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз якісних характеристик епідеміології правця (захворюваність, смертність, напруженість колективного імунітету, профілактичні заходи, вплив чинників трудової діяльності та навколишнього середовища) серед різних верств населення України та військовослужбовців. Зазначено, що одержані результати дозволили обгрунтовано охарактеризувати особливості епідеміології правця в Україні ХХ - початку ХХІ ст. Визначено вікові групи підвищеного ризику розвитку маніфестних форм захворювання. Установлено, що в цілому за період спостереження (1972 - 2008 рр.) показники захворюваності на правець серед дорослого населення України мають тенденцію до зниження та за останні п'ять років не перевищують рівень 0,05 випадків на 100 тис. населення, що є наслідком ефективності проведених заходів профілактики хворих на правця медичною службою МОЗ України. Встановлено, що переважну групу правця становлять особи 60 - 80 років, що, як підтверджується дослідженнями, є наслідком прогресивної втрати протиправцевого імунітету після 40-ка років і переважним розвитком (60 - 70 %) у таких пацієнтів тяжких і блискавичних форм клінічного перебігу захворювання. Встановлено, що в Україні існують прошарки населення з наявністю у сироватці крові антитоксинів до правця як нижче захисного рівня, так і у високих титрах, причому питома вага останніх значно перевищує частку населення з недостатнім захисним рівнем проти даного захворювання.

  Скачати повний текст