Досліджено 57 похідних флуорену. Виявлено три сполуки, що мають високу антимікобактеріальну дію та шість сполук, які проявляють антистафілококову й антистрептококову активність. Стійкість S. aureus 209-р до похідних флуорену формується повільно. Сироватка крові в поживному середовищі зменшує концентрацію препаратів в два раза. Електронна мікроскопія свідчить про інгібіцію пептидоглікану: лізис клітин S. aureus під дією сполуки похідного флуорену. Запропоновано експрес-метод визначення антивірусної дії даних препаратів. Встановлено сім сполук, що мають антифагову дію. Досліджено, що флуренізид проявляє антивірусну дію щодо РНК-вмісних вірусів. Поріг токсичності сполук похідних флуорену під час внутрішньочеревинного введеня білим мишам дозволяє віднести їх до практично нетоксичних речовин.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено мофрологічну, фізіологічну та біохімічну гетерогенність аерококів, які представляють основу А-бактерину, розроблено нові пробіотики та методи контролю їх автентичності. Показано відмінності культур аерококів, що мають різне походження, за біохімічними властивостями. Виявлено метаболічний шлях продукції молочної кислоти аерококами через утворення метилгліоксалю. Зазначено декілька біотипів аерококів залежно від оксидазної або редуктазної активності клонів, а також стабільні морфофункціональні мутанти аерококів, які дають гетерогенні ревертанти з різними мофрологічними, біохімічними та фізіологічними ознаками. Розроблено селективно-індикаторні середовища для аерококів, що дозволяють виділити аерококи з контамінованих іншими бактеріями матеріалів, диференціювати їх за біохімічною активністю, дослідити їх біохімічну гетерогенність. Підібрано хіміотерапевтичний комплекс з фармакопейних препаратів "Грамуринетоній", високо антагоністично активний щодо умовно-патогенних і патогенних бактерій, який не інгібує ріст і розмноження аерококів, створюючи для них селективні умови. Розроблено високочутливий лактатоксидазний сенсор для визначення молочної кислоти на базі культур аерококів з підвищеною лактатоксидазною активністю. Удосконалено раціональну схему встановлення автентичності А-бактерину для введення в ФС і ВР виробництва препарату.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано методологічні підходи до мікробіологічних випробувань на етапах фармацевтичної розробки м'яких лікарських засобів (МЛЗ) на гідрофобних основах. Розроблено методику визначення числа життєздатних клітин мікроорганізмів у таких МЗ і методологічний підхід до дослідження ефективності їх антимікробної консервувальної дії. Експериментально доведено, що згідно з методологічним підходом фармацевтична розробка мазей і кремів на гідрофобних основах має базуватися на дослідженні ефективності антимікробної консервувальної дії, а за її відсутності - науково обгрунтованому виборі антимікробних консервантів. За результатами дослідження ефективності антимікробних консервантів з групи парабенів, а також феноксиетанолу та фенілетилового спирту визначено їх оптимальні концентрації у гідрофобних вазелінових основах. Показано, що гексиленгліколь і віск білий у складі препарату мометазон крем 0,1 % забезпечують необхідну ефективність антимікробної консервувальної дії (критерій А Державної Фармакопеї України (ДФУ)), за цього недоцільне введення антимікробного консерванта. За результатами мікробіологічних досліджень обгрунтовано та стандартизовано склади препаратів-генериків акридерм-мазі, акридерм-гента мазі, акридерм-ГК мазі та триакутана мазі, що за ефективністю антимікробної консервувальної дії відповідають критерію А ДФУ, а у разі комбінованих препаратів з бетаметазону дипропіонатом і антимікробними речовинами за спектром і ефективністю специфічної антимікробної дії перевищують відповідні референтні препарати.

  Скачати повний текст

Висвітлено методологію формування потенціалу фармацевтичного ринку, яка опрацьована на прикладі антигельмінтних лікарських препаратів. Розроблено модель формування потенціалу фармацевтичного ринку. Проаналізовано, обгрунтовано й узагальнено групи чинників, які впливають на формування його потенціалу, серед яких виокремлено та кількісно визначено чинники, що призводять до втрати або збільшення частини потенціалу ринку лікарських препаратів антигельмінтної дії. Опрацьовано методичний підхід до вивчення поведінки споживача на ринку антигельмінтних препаратів. Розроблено, обгрунтовано й апробовано на прикладі лікарських препаратів антигельмінтної дії методику оцінки потенціалу фармацевтичного ринку з урахуванням і кількісним визначенням окремих груп чинників, що впливають на його формування. Запропоновано модель розрахунку потенційного збільшення або зменшення ємності фармацевтичного ринку. Розроблено й адаптовано до використання багатошарову штучну нейронну мережу для прогнозування ємності фармацевтичного ринку на прикладі лікарських препаратів антигельмінтної дії.

  Скачати повний текст

Досліджено взаємодію хінолонового антибіотика норфлоксацину (NOR) з різними ароматичними біологічно активними сполуками (БАС) і ДНК у водному розчині. Одержано структурні та термодинамічні параметри самоасоціації NOR і гетероасоціації NOR - БАС. Установлено термодинамічні параметри взаємодії та характер зв'язування антибіотика з одноланцюговою та дуплексною формами ДНК. Досліджено процес сумісного зв'язування БАС з ДНК у трикомпонентних системах NOR - БАС - ДНК. Розраховано співвідношення ефективностей інтерцепторного та протекторного механізмів дії. Оцінено відносну зміну біологічного ефекту. Установлено межові концентрації ароматичних БАС, за яких може відбуватися зміна їх біологічної активності у разі їх комбінації з NOR.

  Скачати повний текст

Вивчено мікробіологічні параметри, що визначають синергідну сумісність антимікробних властивостей антисептиків з антибіотиками і сульфаніламідами. Як маркери антисептиків терапевтичного призначення використано декаметоксин, фурацилін, риванол, хлорофіліпт і ектерицид. Встановлено, що оптимальна сумісність між антисептиками, антибіотиками і сульфаніламідами комплексно залежить від різнопланової відповідності механізмів дії порівнюваних препаратів на мікробну клітину, хімічної структури, походження і збіжності спекторів антимікробної активності. Для кожного з антисептиків встановлено синергідні антибіотики і сульфаніламіди, запропоновано для клінічного використання ефективні композиційні склади, мікробіологічно обгрунтовано компонентний склад антисептиків, антибіотиків і сульфаніламідів під час створення комплексних лікарських засобів антиінфекційного призначення.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено перспективність впровадження у лікувальну практику фенолвмісних антисептиків з властивостями проліків, якими є гексаметилентетрамін і фенілсаліцилат. Установлено здатність фенолвмісні антисептиків до реалізаціі притаманного антимікробного потенціалу за рахунок змін pH середовища. Підтверджено наявність значної кількості вибірково притаманних мікробоцидних властивостей гексаметилентераміну за кислих показників вміщення, що межують в інтервалі pH 3,0 - 5,0, афенілсаліцилату - відповідно за pH 7,5 - 9,0. На підставі теоретичного прогнозування та відповідного експериментального дослідження доведено переваги зазначених фенолвміщувальних антисептиків як консервантів мазей, гелів, кремів і шампуней косметичного призначення. Розроблено технологію та рецептуру комплексної фармацевтичної композиції гексафеноксид для лікування локалізованої гнійно-запальної інфекції та опікової хвороби. Підтверджено перспективні хіміотерапевтичні властивості даної композиції у випадках опіків і гнійно-запальних захворювань. Доведено доцільність сумісного лікувально-профілактичного застосування пігулок уробесалу та комплексної фармацевтичної композиції гексафеноксид у разі загрози септикопіємічних ускладнень за клініко-патогенетичного перебігу осередків гнійно-некротичного ураження.

  Скачати повний текст

Досліджено показники резистентності M. tuberculosis до протитуберкульозних препаратів на Одещині, а також можливості методу полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) для визначення та відстеження резистентних штамів збудника туберкульозу. Показано, що в 2006 р. серед протитуберкульозних препаратів I і II рядів медикаментозна резистентність була найменшою дя піразинаміду та пефлоксацину, а найбільшою - для рифампіцину й офлоксацину. Метод мультиплексної алель-специфічної ПЛР виявив найбільшу специфічність у разі визначення мутацій в гені rpoB і найбільшу чутливість під час визначення мутації в гені katG, що зумовлювали резистентність до рифампіцину й ізоніазиду. Присутність мутацій у генах katG і rpoB частіше спостерігалась у хворих після перебування в місцях позбавлення волі або під час повторного лікування. Встановлено, що за наявності цих мутацій лікування туберкульозу є менш ефективним. За результатами визначення шести локусів високий рівень мутацій у генах katG і rpoB відзначався серед кластерів і груп M. tuberculosis. На підставі даних дослідження підтверджено важливість моніторингу медикаментозної резистентності збудника туберкульозу, показано значущість ПЛР-методу для визначення й ідентифікації резистентних штамів M. tuberculosis.

  Скачати повний текст

Вперше на підставі технологічних, фізико-хімічних, біофармацевтичних і мікробіологічних досліджень науково обгрунтовано раціональний склад і технологію вагінального гелю та супозиторіїв з полігексаметиленгуанідину фосфату (ПГМГФ) для лікування та профілактики інфекційних уражень сечостатевої системи жінок, які мають високу антимікробну активність й стабільність. Вперше всебічно вивчено фізико-хімічні, технологічні, мікробіологічні та біофармацевтичні властивості даних вагінальних засобів. Досліджено вплив допоміжних речовин на показники фармацевтичної доступності ПГМГФ. Експериментально встановлено високу антимікробну активність даних засобів з ПГМГФ, відсутність алергізуючої та місцевоподразнювальної дії за їх застосування. Досліджено стабільність даних вагінальних лікарських засобів, умови зберігання та термін їх придатності.

  Скачати повний текст

Уперше досліджено вплив фторхінолонів на систему прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу зародкових клітин в'юна Misgurnus fossilis L. Установлено, що цей вплив протягом ембріогенезу реалізується на мембранному рівні, а саме, через активування інтенсивності вільнорадикальних реакцій та зміну ензиматичної активності антиоксидантної системи. Виявлено, що ступінь впливу антибіотиків залежить не тільки від концентрації препаратів у середовищі інкубації, а й від стадії розвитку зародків та структури самого фторхінолону, що визначає його фізико-хімічні властивості. За допомогою методу електронної мікроскопії показано, що вплив бороцину у концентрації 0,001 % і флюміквілу у концентрації 0,01 % призводить до затримки розвитку та появи різних аномалій у личинок в'юна. Уперше з'ясовано, що вплив досліджених фторхінолонів активізує процеси пероксидації ліпідів. Визначено, що іони кальцію активують процеси перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) у зародках в'юна, а іони магнію, навпаки, знижують їх активність на початкових стадіях дроблення бластомерів. З'ясовано, що іони кальцію посилюють активуючий вплив бороцину та флюміквілу на процеси ПОЛ, а іони магнію - нівелюють його.

  Скачати повний текст

Досліджено мікробіологічні властивості трьох нітронів арилхінолілів і мазей з декаміном, декаметоксином, етонієм, мірамістином. Встановлено, що протимікробна дія антисептичних препаратів залежить від несприятиливих фізичних, хімічних, біологічних умов. Виявлено особливості формування резистентних варіантів стафілококів та ешерихій. Розроблено методики якісного та кількісного визначення стабільності та складових компонентів мазі "Палісепт". В експерименті та клініці встановлено особливості перебігу стафілококових уражень шкіри після місцевих аплікацій палісепту. Доведено доцільність клінічного застосування антисептичного засобу "Палісепт" під час мікробних уражень шкіри.

  Скачати повний текст

Проведено порівняльний аналіз впливу протитуберкульозних препаратів (канаміцину, рифампіцину, рифабутину, офлоксацину, ізоніазиду) на імунну систему експериментальних тварин (морських свинок, щурів) і людей з інфільтративною формою туберкульозу. Проведено імунологічні тести: визначення рівнів люмінолзалежної хемілюмінесценції, B- і T-лімфоцитів, CD-маркерів. Показано, що у експериментальних тварин найменший пригнічувальний влив на імунітет здійснюють рифабутин і офлоксацин. На підставі даних, одержаних завдяки здійсненим клінічним дослідженням на людях, хворих на інфільтративну форму туберкульозу підтверджено результати, одержані у дослідах на тваринах. Проведено експериментальні дослідження на морських свинках, яким було введено комбінації зазначених препаратів, і показано, що імунотропна активність наявна у разі застосування ізоніазиду з офлоксацином та рифабутином. Зроблено висновок, що використання даних препаратів під час лікування хворих на туберкульоз легенів сприяє збереженю імунних властивостей організму людей і тварин.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено створенню нових антимікробних лікарських засобів та антимікробних хірургічних шовних і перев'язувальних матеріалів, а також клініко-експериментальній оцінці їх профілактичної та лікувальної ефективності. В дисертації наведено властивості нових протимікробних засобів амосепту, декасану, десептолу, офтадеку, палідеку, їх фізико-хімічні характеристики, хімічну стабільність в процесі тривалого зберігання. В експериментах на моделях гнійно-запальних захворювань доведено високу лікувальну ефективність створених антисептичних лікарських препаратів. Досліджено знезаражуючі властивості розчинів декаметоксину, а також вплив фізичних і клінічних способів знезараження на оптичні властивості полімерних метеріалів,що використовуються в офтальмології для корекції зору. Створені лікарські засоби і антимікробні матеріали впроваджено у промислове виробництво і медичну практику.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемі пошуку нових протимікробних сполук в рядах азот- і залізовміщуючих гетероциклічних органічних речовин. Досліджено рівні протимікробної активності та спектр впливу щодо стійких до антибіотиків 96 речовин нового синтезу (36 похідних хіноліну та 60 фероценів). За допомогою обчислювального експерименту, розроблених алгоритмів і програм виявлено зв'язки "хімічна структура - протимікробна дія" у рядах хіноліну та визначено подальші шляхи синтезу сполук із заданими властивостями. Вивчено токсичність, ефекти кумуляції, подразнюючу та сенсибілізуючу дії деяких похідних хіноліну та фероцену. Визначено перспективу розробки лікувальних і профілактичних засобів проти дифтерії, лістеріозу, рахнельозу та гнійно-запальних захворювань, обумовлених стійкими до хіміотерапевтичних препаратів збудниками. Розроблено живильні середовища для вилучення і культивування аспорогенних анаеробних мікроорганізмів (пептококів і пептострептококів). Розширено показання клінічного застосування декаметоксину.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено створенню оптимального складу і технології вагінальних супозиторіїв і гелю з метронідазолом і мебетизолом. Досліджені різні групи допоміжних речовин і способи виготовлення вказаних м'яких лікарських форм. Розроблені методики визначення метронідазолу у поєднанні з мебетизолом у супозиторіях, гелях, біологічних рідинах - сироватці крові, вагінальному секреті, слині. Вивчені нешкідливість, специфічна активність розроблених вагінальних супозиторіїв і гелю, а також їх стабільність і протимікробна активність у процесі зберігання. Складені і впроваджені в практику інформаційні листи і рацпропозиції на склад і виготовлення м'яких лікарських форм для комплексної терапії вагінальних інфекційних захворювань.

  Скачати повний текст

Запропоновано способи одержання та здійснено синтез ацил-, алкіліден- та гаридинілметиленгідразидів 1-R-4-гідрокси-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбонових кислот, а також 1-К-4-гідрокси-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбальдегідів, їх тіосемікарбазонів і З-ариламінометиленхінолін-2,4-(1Н,ЗН)-діонів. Встановлено, що будова доведена елементним аналізом, спектрами ЯМР, мас-спектрометрією, та рентгеноструктурним аналізом. Вивчено антимікобактеріальні властивості синтезованих речовин, що виявляє важливі закономірності взаємозв'язку "структура - біологічна дія" та рекомендує для піридин-4-ілметиленгідразид 1-гептил-4-гідрокси-2-оксо-1,2-дагідрохінслін-3-карбонової кислоти як перспективний антимікобактеріальний засіб.

  Скачати повний текст

З метою пошуку нових потенційних протитуберкулозних засобів у ряду заміщених бензиліденгідразинів хінолін-3-карбонових кислот розроблено препаративні методи та синтезовано нові похідні бензиліденгідразиди 1-R-4-гідрокси-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбонових кислот та їх заміщених у бензиліденовій і хіноліновій частині молекули аналогів. Структуру синтезованих сполук підтверджено на підставі даних проведеного елементного аналізу, ядерно-магнітного резонасного та хроматос-спектрів, у певних випадках - рентгеноструктурного аналізу та зустрічного синтезу. Вивчено протитуберкульозні властивості одержаних речовин, що дозволило виявити в їх структурі фрагменти, які впливають на антиміко-бактеріальні властивості. Для проведення досліджень рекомендовано застосовувати 3-хлорбензиліденгідразид 1-етил-4-гідрокси-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбонової кислоти, який проявив високу протитуберкульозну активність на чутливих до лікарських препратів штамах, а також на монорезистентних культурах. Сполука має низьку цитотоксичність, здатна затримувати ріст мікобактерій у макрофагах, а також здійснює бактерицидний вплив на туберкульозну паличку.

  Скачати повний текст

Розроблено та вдосконалено методи синтезу та досліджено властивості похідних 1H-індол-2,3-діону та 6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну. Відпрацьовано методи синтезу основних похідних 1H-індол-2,3-діону, 6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну, 7H-бензо[c]-індоло[2,3-b]хіноксаліну та 1,2,3,4-тетрагідро-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну. Розроблено зручний та м'який метод аміноетилування 1H-індол-2,3-діону та загальний метод синтезу 6-аміноалкіліндолохіноксалінів, що дозволяє одержувати широкий спектр відповідних похідних з високими виходами. Синтезовано раніше неописані аміноацилгідразони 1H-індол-2,3-діону та 1-(2-діетиламіноетил)-1H-індол-2,3-діону, 6-аміноалкіл-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліни, основні аміди й естери індолохіноксалін-6-ілкарбонових кислот, 7-аміноетил-7H-бензо[c]-індоло[2,3-b]хіноксаліни та 6-аміноетил-1,2,3,4-тетрагідро-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліни. Методами спектрофлуориметрії, спектрофотометрії та віскозиметрії вивчено взаємодію синтезованих сполук з ДНК. Вперше встановлено, що аміноацилгідразони 1H-індол-2,3-діону є інтеркаляторами ДНК. Вперше встановлено індукцію інтерферону аміноацилгідразонами 1H-індол-2,3-діону та похідними індолохіноксаліну. Серед похідних індолохіноксаліну виявлено високоефективні низькотоксичні противірусні агенти й індуктори інтерферону.

  Скачати повний текст

Вивчено реакцію алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-гідроксихіноліну етилйодидом за присутності поташу. Встановлено, що основним продуктом даної реакції незалежно від використаного розчинника є 4-етоксипохідне. Зроблено спробу здійснити N-алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-гідроксихіноліну після блокування 4-гідроксигрупи. Показано низьку ефективність 4-O-ацетильної захисної групи. Доведено, що алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-хлорхіноліну алкілгалогенідами нормальної будови з наступною трансформацією 1-алкіл-4-хлорхінолінів у 4-гідроксипохідні може рекомендуватися як препаративний метод одержання складних ефірів 1-алкіл-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот. Вивчено декілька варіантів одержання та здійснено синтез фторзаміщених анілідів і бензиламідів 1-R-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот. Структуру одержаних сполук підтверджено даними елементного аналізу та спектрів ПМР, а в окремих випадках - зустрічним синтезом і ренгеноструктурним аналізом. Проведено мікробіологічний скринінг даних речовин.

  Скачати повний текст