Вивчено активність нейропептиду Y та добового профілю артеріального тиску у динаміці лікування хворих на гіпертонічну хворобу. Досліджено рівень нейропептиду Y у крові цих хворих залежно від особливостей добового профілю артеріального тиску (АТ) та проведеного антигіпертензивного лікування. Виявлено більш високі рівні нейропептиду Y у хворих з порушеним добовим профілем АТ, що доводить вплив даного показника на формування структури добового ритму АТ. Установлено, що проведення антигіпертензивної терапії з використанням антагоністів рецепторів ангіотензину II і діуретиків сприяє нормалізації АТ, що супроводжується зниженням активності нейропептиду Y.

  Скачати повний текст

Досліджено компоненти ренін-ангіотензинової системи (РАС), клінічно та патогенетично вагомих показників у динаміці лікування хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ). Визначено нові ефективні методи оцінки активності ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)-незалежних шляхів утворення ангіотензину ІІ (АІІ), виявлено критерії ефективності та раціональні схеми застосування антигіпертезивних препаратів на ГХ з урахуванням рівня активності ферменту АПФ-незалежних шляхів утворення ангіотензину ІІ - хімази. Доведено, що терапія інгібітором АПФ у поєднанні з beta-блокатором - небілетом, поліпшує трофіку ендотелію, яка створює передумову до синтезування alpha-l-інгібітора ротеіназа та участі даного інгібітора у пригніченні надмірної активності хімази. Встановлено, що комбінована терапія антагоністами рецепторів АІІ у сполученні з інгібіторами АПФ поряд з позитивним гіпотензивним ефектом пригнічує активність тканинної (фермент - хімаза) і циркулюючої (АПФ) РАС шляхом селективної блокади рецепторів АІІ та інгібування АПФ.

  Скачати повний текст

З використанням системного підходу одержано дані щодо структури, динаміки та патопсихологічних механізмів формування анксіозних станів у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ). Вивчено особливості психопатологічних порушень та особистісні особливості даної категорії хворих. Виявлено фактори, що сприяють розвитку анксіозних станів, спричинених ГХ і патопсихологічні механізми взаємного обтяження. На підставі результатів проведеного дослідження розроблено комплексну систему психотерапії, спрямовану на корекцію психоемоційної сфери та нормалізацію соматичного стану хворих. Розроблено показання та патогенетичнй підхід до диференціального застосування різних методів психотерапії для лікування хворих на ГХ з анксіозними станами.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше в Україні з використанням методу ретроспективного аналізу визначено частоту виникнення артеріальної гіпертензії (АГ) у хворих старших вікових груп у структурі захворювань органів кровобігу в лікарняних закладах у різних регіонах. Встановлено, що даної категорії хворих АГ є частою патологією, яка характеризується тенденцією до зростання та вираженими регіональними розбіжностями. Визначено частоту та характер асоційованих з АГ хвороб органів кровообігу та супутніх захворювань у хворих літнього віку та розроблено концептуальну модель нозологічно-споріднених груп, що відтворює ситуаційні моделі хворих у реальній клінічній практиці, які слід розглядати як основу створення критеріїв і стандартів якості антигіпертензивної терапії в геріатричній клініці. Вперше за даними фармакоепідеміологічного аналізу наведено характеристику стану антигіпертензивної терапії хворих літнього віку в стаціонарах України. Встановлено частоту та структуру призначення антигіпертензивних засобів. Наведено оцінку антигіпертензивної терапії хворих літнього віку відповідно до рекомендацій щодо лікування артеріальної гіпертензії. Вперше з використанням методів кореляційного й дисперсійного аналізу виявлено й оцінено фактори, які визначають спектр і частоту призначення антигіпертензивних засобів для лікування хворих літього віку з АГ у клінічній практиці. Виявлено посилення впливу характеру асоційованих хвороб органів кровообігу на вибір антигіпертензивних засобів і частоту їх призначення за умов надання інформації лікарям про сучасні схеми лікування та підвищення рівня його фінансування. Вперше обгрунтовано необхідність розробки диференційованих стандартів лікування АГ у хворих старшого віку в лікарняних закладах України на базі концептуальної моделі нозологічно-споріднених груп з урахуванням вікових особливостей фармакодинаміки, фармакокінетики та взаємодії ліків за умов вікової поліморбідності.

  Скачати повний текст

Вивчено функціональний стан щитовидної (ЩЗ) та прищитовидних залоз та їх вплив на клініко-патогенетичні особливості перебігу гіпертонічної хвороби (ГХ). Визначено, що у патогенезі ГХ важливу роль відіграє дисфункція ЩЗ, спричинена йоддефіцитом, гіперсимпатикотонією, підвищеною екскрецією ванілін-мигалевої кислоти, безсимптомною гіперфункцією прищитовидних залоз і зміною кальцієво-фосфорних взаємовідносин. Установлено, що комплексне застосування калію йодиду та метопрололу у хворих на ГХ II ступеня забезпечує вирівнювання функції ЩЗ у різні періоди дня, сприяє нормалізації йодурії, зменшенню активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Під впливом амлодипіну та калію йодиду вірогідно знижується виділення паратгормону та кальцитоніну, нормалізуються рівні фосфатемії та кальцемії, що оптимально змінює добовий профіль артеріального тиску та структурно-функціональні зміни лівого шлуночка у хворих на ГХ.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження скарг, вертебрологічних порушень, гемодинамічних, доплерографічних, реоенцефалографічних, мікроциркуляторних показників і артеріального тиску (АТ) у хворих з артеріальною гіпертензією (АГ) та супутніми патологічними змінами у шийних хребтових сегментах. На підставі статистичного та кореляційного аналізу встановлено тісний взаємозв'язок порушень кровотоку по хребтових артеріях з патологічними змінами у шийних сегментах, а також залежність рівня АТ від стану церебральної гемодинаміки. Проведено аналіз патологічних змін шийного відділу хребта. Запропоновано класифікацію травмувальних елементів, які можуть призводити до виникнення вертеброгенної АГ. Сформульовано визначення вертеброгенної АГ. Представлено схему патогенезу. Наведено основні причини хронізації гіпертонії. Розроблено діагностичні критерії та з'ясовано особливості лікувальної тактики.

  Скачати повний текст

Досліджено діастолічну дисфункцію лівого шлуночка (ЛШ) у хворих на гіпертонічну хворобу. Встановлено, що у хворих з різними типами діастолічної дисфункції домінують різні напрямки ремоделювання ЛШ. Доведено існування у хворих на гіпертонічну хворобу прихованої у стані спокою діастолічної дисфункції лівого шлуночка, яку можна виявити за допомогою проби з ізометричним фізичним навантаженням на великі м'язові масиви. Визначено, що у хворих на гіпертонічну хворобу І стадії та нейроциркуляторну дистонію існують суттєві відмінності в стані діастолічної функції лівого шлуночка. На основі аналізу впливу антигіпертензивних препаратів еналаприлу, ніфедипіну-ретард та атенололу на стан діастолічної функції лівого шлуночка з різними типами порушень розроблено критерії диференціального застосування цих препаратів для лікування гіпертонічної хвороби з діастолічною дисфункцією лівого шлуночка.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано можливість підвищення ефективності відновлювального лікування хворих на гіпертонічну хворобу I та II ступенів за умов денного стаціонару шляхом застосування комплексної магніто- й озонотерапії у поєднанні з медикаментозним лікуванням. Наведено епідеміологічну характеристику різних форм гіпертонічної хвороби, виявлених на Одещині. Визначено структуру, частоту й особливості перебігу досліжуваної патології. Встановлено, що застосування низькочастотного магнітного поля з озонотерапією активізує терапевтичний ефект гіпотензивних препаратів і сприяє зменшенню частоти клінічних проявів гіпертонічної хвороби, покращанню показників системної, периферичної та внутрішньосерцевої гемодинаміки та позитивно впливає на стан симпатоадреналової, згортаючої та протизгортаючої систем, стан перекисного окиснення ліпідів та антиокиснювальної системи, що підтверджено даними добового моніторування артеріального тиску за максимального ефекту дотримання поєднання медикаментозної, озоно- та магнітотерапії. Доведено, що застосування методів немедикаментозного відновлювального лікування активізує позитивний вплив медикаментозної терапії та сприяє підвищенню ефективності лікування хворих на гіпертонічну хворобу I та II ступенів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Обгрунтовано вибір антигіпертензивної терапії у хворих з артеріальною гіпертензією з супутнім метаболічним синдромом. Доведено ефективність і доцільність застосування телнісартану у таких пацієнтів для проведення тривалої терапії. У 29 % пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією та клінічними ознаками метаболічного синдрому виявлено інсулінорезистентність. Доведено, що на фоні лікування атенололом, зокрема у комбінації з гідрохлортіазидом, значною мірою погіршувався стан інсулінорезистентності та зростав її вияв у пацієнтів, в яких вона була початково відсутня. Установлено, що у разі лікування телмісартаном відбувається значне поліпшення інсулінорезистентності, особливо у пацієнтів, у яких вона була наявна до початку лікування, що мало прояв у зменшенні рівня Homeostasis Model Assessment (HOMA) на 36,3 % у даної категорії пацієнтів. Виявлено позитивний вплив телмісартану на стан ліпідного обміну. За цього зменшився рівень тригліцеридів на 23,4 %. Доведено односпрямованість впливу досліджених антигіпертензивних препаратів на показники вуглеводного та ліпідного обмінів у пацієнтів обох статей. Показано, що у разі неможливості визначення рівня інсуліну крові, стан інсулінорезистентності можна з'ясувати за рівнем тригліцеридів плазми крові.

  Скачати повний текст

Досліджено зміни варіабельності серцевого ритму та плазмового вмісту катехоламінів у хворих на гіпертонічну хворобу. Розглянуто характер змін функціонального стану артерій м'язового типу та артеріол у хворих на гіпертонічну хворобу. Встановлено наявність та характер кореляційних зв'язків між показниками, які характеризують добовий профіль артеріального тиску, стан вегетативної регуляції серцевої діяльності та функціональний стан ендотелію артеріальних судин хворих на дану хворобу. Визначено динаміку змін варіабельності серцевого ритму та плазмового вмісту катехоламінів під впливом терапії бета-адреноблокаторами у хворих на гіпертонічну хворобу. Досліджено характер відновлення функціонального стану судинного ендотелію артеріальних судин.

  Скачати повний текст

Обстежено 120 осіб із гіпертонічною хворобою (ГХ) II стадії й екстрасистолією та 30 осіб із ГХ II стадії без ознак екстрасистолії. Виявлено, що незалежними клініко-інструментальними предикторами розвитку суправентрикулярної екстрасистолії (СЕ) у хворих із ГХ II ст. є гіпертригліцеридемія, збільшення індексу атерогенності, збільшення лівого передсердя та наявність діастолічної дисфункції міокарда; шлуночкової екстрасистолії (ШЕ) - збільшення індексу міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ), відносної товщини плечової артерії (ВТПА), наявність епізодів ішемії міокарда (ІМ) чи/або верифікованої ішемічної хвороби серця (ІХС), зниження рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХЛ ЛПВЩ), збільшення рівня систолічного артеріального тиску добового (САТдоб) і пульсового артеріального тиску добового (ПАТдоб); комбінованої екстрасистолії (КЕ) - гіпертригліцеридемія, збільшення індексу атерогенності, збільшення ІММЛШ чи/або індексу Соколова-Лайона, наявність епізодів ІМ, похилий чи старечий вік. Позитивний антиаритмічний ефект бісопрололу проявлявся в пацієнтів із ГХ II стадії, у більшій мірі, за ШЕ, а соталолу - за СЕ і КЕ.

  Скачати повний текст

Виявлено особливості ремоделювання судин, ендотеліальної функції артерій і мозкового кровообігу у хворих на артеріальну гіпертензію, асоційовану з оклюзійно-стенотичними ураженнями брахіоцефальних артерій (АГ з ОСУ БЦА), і гіпертонічну хворобу (ГХ) II стадії, встановлено вплив монотерапії спіраприлом і лацидіпіном на досліджувані процеси. Проаналізовано взаємозв'язок між ступенем порушення мозкової перфузії, ремоделюванням артерій та ендотеліальною функцією екстракраніальних артерій. З'ясовано роль ендотеліальної функції у формуванні АГ з ОСУ БЦА. Оцінено перспективу відновлення функцій ендотелію екстракраніальних артерій за допомогою блокатора повільних кальцієвих каналів (БПКК) та інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) у хворих на АГ з ОСУ БЦА. Виявлено, що антигіпертензивні препарати по різному впливають на церебральну гемодинаміку. З'ясовано, що препаратом вибору у хворих на АГ з ОСУ БЦА є БПКК лацидіпін, а ІАПФ спіраприл доцільно призначати пацієнтам з ГХ без документованих стенозів БЦА.

  Скачати повний текст

Досліджено патогенез порушень добового профілю артеріального тиску (АТ) у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з супутім ожирінням. На підставі вивчення змін стану кардіореспіраторної системи, зсувів у жирнокислотному складі сироваткових ліпопротеїдів низької та високої щільності у хворих на ГХ з супутнім ожирінням виявлено зв'язок порушень добового профілю АТ з порушеннями мікроциркуляції, а також ліпідного обміну, обумовлених надмірною активацією симпатичної нервової системи (дисбалансом між активністю альфа- та бета-адренорецепторів). Встановлено, що у разі порушень добового профілю АТ у хворих на ГХ з супутнім ожирінням активізуються зміни стану мікроциркуляторного русла та гіперкінетичний тип відповіді на фізичні навантаження. Виявлено кореляційні зв'язки між порушеннями добового профілю АТ та зсувами у жирнокислотному складі сироваткових ліпопротеїдів низької та високої щільності. Досліджено доцільність лікування хворих на ГХ з супутнім ожирінням за допомогою різних терапевтичних підходів із застосуванням інгібітору ангіотензинперетворювального ферменту та альфа-адреноблокатора, бета-агоніста, фізичних навантажень. Доведено, що найбільш ефективним є поєднання інгібітору ангіотензинперетворювального ферменту з альфа-адреноблокатором або фізичними навантаженнями.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив комбінованої терапії гідрохлортіазиду з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з та без потовщення комплексу інтима-медіа загальних сонних судин. Встановлено, що у хворих на ГХ потовщення комплексу інтима-медіа сонних артерій асоціюється зі зростанням порушень добового ритму артеріального тиску, збільшенням асиметрії об'ємного кровоплину між контрлатеральними магістральними артеріями головного мозку, корелює зі збільшенням індексу маси міокарда лівого шлуночка. Показано, що комбінація каптоприла з гідрохлортіазидом (К+Г) та лізиноприлу з гідрохлортіазидом (Л+Г), забезпечують швидкий та значний гіпотензивний ефект, що обумовлює у певної категорії хворих на ГХ після першого прийому препаратів зниження кровоплину в магістральних судинах головного мозку та появу клінічних ознак ішемії мозку. Виявлено, що фозиноприл у поєднанні з гідрохлортіазидом (Ф+Г) забезпечують стійкий, але повільний антигіпертензивний ефект, який попереджає погіршення об'ємного мозкового кровоплину (МК). Встановлено, що тривалий прийом інгібіторів АПФ з гідрохлортіазидом покращує ауторегуляцію МК. З'ясовано, що шестимісячний прийом комбінацій Л+Г та Ф+Г забезпечує вірогідне зменшення товщини комплексу інтима-медіа сонних артерій та регресію гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Показано доцільність включення у комплекс обстеження хворих на ГХ процедури визначення реакції об'ємного кровоплину в сонних артеріях на гіпотензивну дію К+Г та Л+Г з метою попередження зниження об'ємного МК та розвитку ішемії тканини головного мозку.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему оптимізації діагностики та лікування гіпертонічної хвороби за наявності супутньої стабільної стенокардії. Вивчено зміни проліферативної, антикоагулянтної та фібринолітичної функції ендотелію, особливості ураження лівого шлуночка (ЛШ) та сонних артерій шляхом диференційованого застосування блокатора кальцієвих каналів лерканідипіну та beta-блокатора бісопрололу. Установлено, що лерканідипін має переваги у порівнянні з бісопрололом: більш ефективно покращує антикоагулянтний потенціал ендотелію, підвищує рівень фактора ангіогенезу та спричиняє зворотний розвиток атеросклеротичних уражень сонних артерій. Зазначено, що бісопрололу притаманний виразніший ефект стосовно ремоделювання ЛШ і підсилення фібринолітичної активності ендотелію.

  Скачати повний текст

На підставі дослідження 155 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) І та ІІ стадії у санаторії "Красмашевский" м.Сочі встановлено, що після курсу сульфідних ванн у хворих на ГХ знижуються артеріальний тиск і концентрація іонів натрію в плазмі, підвищується їх екскреція з сечею, зростає діурез. Екскреція іонів амонію знижується, а екскреція титрованих кислот здійснюється за рахунок утворення нелетких кислот. Доведено, що іодобромні ванни у випадку ГХ І стадії не впливають на зміни концентрації іонів натрію в плазмі, але призводять до підвищення екскреції іонів амонію та титрованих кислот, зниження концентрації креатиніну в крові, зростання його екскреції. У випадку ГХ ІІ стадії підвищується концентрація іонів калію в плазмі, знижується їх екскреція та екскреція креатиніну з сечею.

  Скачати повний текст

Встановлено патогенетичні фактори, які впливають на процес формування гіпертензивної нефропатії (ГНП). Вивчено клініко-діагностичне значення інтрагломерулярної гіпертензії та гіперфільтрації у формуванні доклінічних проявів ГНП. Оцінено ступінь взаємозв'язку між показниками системної гемодинаміки та параметрами, що характеризують функціональний стан нирок у разі гіпертонічної хвороби (ГХ). Вперше розроблено класифікацію стадій ГНП, на підставі якої, за відсутності ознак первинного захворювання нирок та їх судин, діагностують вираженість порушень функціонального статусу нирок. Вперше запропоновано бальну систему оцінки нефропротективного ефекту протигіпертензивної терапії. Оцінено можливість реверсії патологічних змін у нирках і визначено диференційний підхід лікування.

  Скачати повний текст

На підставі комплексного обстеження 478-ми хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) визначено зв'язок показників добового ритму артеріального тиску (АТ) і гуморальних систем регуляції з збільшенням індексу маси міокарда лівого шлуночка (ЛШ) і типами його гіпертрофії (ГЛШ), охарактеризовано стан систолічної та діастолічної функції (ДФ) ЛШ, добового профілю АТ, гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження (ФН) за різних типів ремоделювання лівого шлуночка (РЛШ) і ступенів ГЛШ. Виявлено значну гетерогенність ексцентричної ГЛШ за функціональним станом ЛШ, характером гемодинамічного забезпечення ФН, частотою порушень добового ритму АТ. На підставі одержаних даних запропоновано нову класифікацію ГЛШ за типами, що враховує крім значень відносної товщини стінок ЛШ наявність значної дилатації його порожнини. Визначено найбільш несприятливі типи РЛШ - концентричну ГЛШ і ексцентричну ГЛШ зі значною дилатацією порожнини ЛШ. Встановлено, що збільшення ступеня ГЛШ супроводжується підвищенням реактивності гуморальних регуляторних систем, зменшенням індексів скоротливості ЛШ, погіршенням його ДФ і гемодинамічного забезпечення ФН, незважаючи на збереження показників насосної функції в стані спокою у межах нормальних значень. Виявлено, що тип РЛШ впливає на зв'язки між показниками структури, систолічної та діастолічної функції ЛШ, а також на толерантність хворих до ФН. Розроблено диференційовані підходи щодо довготривалого застосування антигіпертензивних препаратів різних груп з урахуванням вихідного типу ГЛШ хворих на ГХ.

  Скачати повний текст