Вперше встановлено специфічні зміни параметрів метаболічного гомеостазу та стану вегетативної нервової системи (ВНС). Запропоновано диференційоване комплексне лікування з урахуванням інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів, активності антиоксидантної системи, стану ВНС та віку, яке за ефективністю достовірно відрізняється від аналогічного за стандартною методикою. На основі виявлених закономірностей запропоновано нові принципи лікування, ефективність якого достовірно відрізняється від стандартного.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано вибір антигіпертензивної терапії у хворих з артеріальною гіпертензією з супутнім метаболічним синдромом. Доведено ефективність і доцільність застосування телнісартану у таких пацієнтів для проведення тривалої терапії. У 29 % пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією та клінічними ознаками метаболічного синдрому виявлено інсулінорезистентність. Доведено, що на фоні лікування атенололом, зокрема у комбінації з гідрохлортіазидом, значною мірою погіршувався стан інсулінорезистентності та зростав її вияв у пацієнтів, в яких вона була початково відсутня. Установлено, що у разі лікування телмісартаном відбувається значне поліпшення інсулінорезистентності, особливо у пацієнтів, у яких вона була наявна до початку лікування, що мало прояв у зменшенні рівня Homeostasis Model Assessment (HOMA) на 36,3 % у даної категорії пацієнтів. Виявлено позитивний вплив телмісартану на стан ліпідного обміну. За цього зменшився рівень тригліцеридів на 23,4 %. Доведено односпрямованість впливу досліджених антигіпертензивних препаратів на показники вуглеводного та ліпідного обмінів у пацієнтів обох статей. Показано, що у разі неможливості визначення рівня інсуліну крові, стан інсулінорезистентності можна з'ясувати за рівнем тригліцеридів плазми крові.

  Скачати повний текст

Вивчено розповсюдженість факторів кардіоваскулярного ризику, запропоновано алгоритм обстеження осіб з надлишковою масою тіла й ефективність комплексного лікування у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) на фоні метаболічного синдрому (МС) та за їх поєднання з цукровим діабетом (ЦД) ІІ типу. Доведено, що застосування нових дієтичних режимів у поєднанні з підвищенням фізичної активності позитивно впливає на індекс маси тіла й об'єм талії, метаболічні параметри та рівень артеріального тиску. Зазначено, що призначення антигомотоксичної терапії у складі комплексного лікування у хворих на АГ і МС у поєднанні з ЦД ІІ типу призводить до достовірного покращання стану ліпідного, вуглеводного та пуринового обмінів.

  Скачати повний текст

Досліджено питання стану серцево-судинної системи та ліпідного обміну у хворих з метаболічним синромом (МС), а також ефективності застосування препаратів метаболічної дії (триметазидину та мілдронату). Для хворих з МС характерний більш тяжкий перебіг артеріальної гіпертензії (АГ), що підтверджено на підставі наявності більших показників "навантаження тиском" за добу та вищої варіабельності артеріального тиску. Встановлено, що за умов МС у разі переважання концентричної гіпертрофії серця значно частішою є ексцентрична гіпертрофія та не реєструється нормальна геометрія серця. У таких хворих наявні прогностичні проблемні типи порушень діастолічної функції серця, а саме: псевдонормальний і рестриктивний. Серед порушень серцевого ритму для МС характерні пароксизми суправентрикулярних порушень серцевого ритму, а саме: пароксизмальної тахікардії та миготливої аритмії. Жирнокислотний спектр ліпідів мембран еритроцитів хворих з метаболічним синдромом характеризується збільшенням насиченості та зменшенням ненасиченості за рахунок арахідонової, лінелевої та докозагесаєнової кислот. Установлено, що застосування триметазидину за умов комплексного лікування метаболічного синдрому сприяє покращанню насосної функції серця та змінює жирнокислотний склад ліпідів мембран еритроцитів, а саме: зменшує рівень лінолевої кислоти та значно перевищує рівень арахідонової кислоти. За цього препарат не впливає на показники артеріального тиску. Застосування мілдронату на тлі комплексного лікування МС не впливає на показники жирнокислотного складу мембран еритроцитів, покращує насосну функцію серця та підсилює гіпотензивний ефект лізиноприлу у хворих з МС. Відзначено, що за умов комплексного застосування обох засобів відбувається нормалізація жирнокислотного спектра ліпідів мембран еритроцитів, зменшення надшлуночкових пароксизмальних порушень серцевого ритму, покращання насосної функції серця та наявний позитивний вплив на параметри добового моніторування артеріального тиску.

  Скачати повний текст

Проведено порівняльний аналіз вмісту розчинного Fas-антигену і Fas-ліганду в сироватці крові у хворих в передменструальний період (ПМП) з гіперплазією ендометрія (ГЕ) для визначення клітинного потенціалу залежно до його патоморфологічної характеристики. Вперше розроблено прогностичні критерії оцінки наявності чинників ризику неопластичної трансформації для вирішення питань клінічного ведення і лікування пацієнток. Обгрунтовано спосіб визначення ризику розвитку атипової трансформної ГЕ в перименопаузі у жінок з абдомінальним ожирінням. Оцінено вплив метаболічних порушень у жінок в ПМП, що виникають під час формування метаболічного синдрому, на зміни клітинного потенціалу ендометрія за його гіперпластичних станів, розроблено лікувально-профілактичні заходи з використанням метформіну, розувастатину, омакору або епідолу та клеверолу. Запропоновано патогенетично обумовлену методику ведення жінок перименопаузального періоду з патологією ендометрія або метаболічними порушеннями та доведено її ефективність в порівнянні з традиційними методами терапії.

  Скачати повний текст