Досліджено проблему покращання результатів хірургічного лікування гострокровоточивих гастродуоденальних виразок (ГКГДВ) шляхом оптимізації виконання антрумектомії з ваготомією (АЕ + ВТ). Виявлено, що на тлі зниження з 40,9 % до 3,6 % загальної оперативної активності збільшується з 18,4 % до 30,8 % внаслідок поширеної виразкової деструкції частка АЕ + ВТ у разі ГКГДВ. Проведено порівняльний аналіз частоти та структури ранніх післяопераційних ускладнень (РПУ). За результатами патоморфологічних досліджень доведено, що у слизовій оболонці антрального відділу спостережено гіперпластичні (73,7 %) або субатрофічні (26,3 %) зміни, а м'язовий шар зазнає гіпертрофії, склерозу та різноспрямованої орієнтації волокон, що негативно впливає на моторику шлунка. Розроблено та впроваджено раціональну тактику й алгоритм виконання АЕ + ВТ у разі ГКГДВ, завдяки яким зменшилась кількість РПУ з 28,9 % до 13,2 %, деструктивного панкреатиту з 5,1 % і летальність з 2,1 % до 0. У віддаленому (до 10-ти років) періоді досягнуто зменшення з 42,3 % до 21,2 %. кількості постваготомних і пострезекційних синдромів. За даними анкетування (SF-36) досягнуто покращання якості фізичного, психічного та загального статусів життя пацієнтів.

  Скачати повний текст

Досліджено оперативно-технічні можливості і клінічну доцільність застосування ваготомії в лікуванні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у хворих, які раніше перенесли операцію ушивання перфорації виразок. Статистика включає 555 спостережень хворих віком від 16 до 78 років, з них чоловіків - 533 (96,73%), жінок - 18 (3,3%). Цей контингент прооперованих було розділено на 2 групи: 250 хворих, для яких в якості основного лікувального чинника було використано різні варіанти ваготомії в "чистому виді" або в поєднанні з дренуючими, чи дуоденопластичними доповненнями - основна група, і 301 хворий, прооперований з використанням резекційних методів - група порівняння. Усі зіставлені оперативно-технічні та клініко-фізіологічні показники в основній групі виявилися переважними, тому операцію ваготомії можна розглядати як метод вибору, особливо за умов спеціалізованих стаціонарів хірургічної гастроентерології.

  Скачати повний текст

Вивчено морфологічні особливості динаміки загоєння термінолатерального гастродуоденоанастомозу, сформованого за допомогою синтетичного шовного матеріалу з антибактеріальним покриттям з ентеральним застосуванням перфторану. Обгрунтовано переваги його використання у післяопераційному періоді як препарату, здатного стимулювати репаративні процеси. Експериментально доведено ефективність використання синтетичного шовного матеріалу з антибактеріальним покриттям і перфторану для підвищення біологічної герметичності гастродуоденального анастомозу. Обгрунтовано доцільність ентерального застосування перфторану для профілактики запальних ускладнень гастродуоденального анастомозу. За умови резекції шлунка за ускладнених форм виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК) розроблено, експериментально обгрунтовано та впроваджено в хірургічну практику спосіб формування термінолатерального анастомозу. Відзначено, що завдяки постійній декомпресії ДПК через анастомоз і додатковій герметизації лінії швів кукси ДПК тканинами шлунка, ризик виникнення неспроможності швів дуоденальної кукси мінімальний. На основі клінічного матеріалу доведено функціональну спроможність запропонованого способу формування термінолатерального гастродуоденального анастомозу, а також відсутність рубцевого звуження гастродуоденальних анатомозів у віддаленому періоді. На підставі всебічного оцінювання безпосередніх і віддалених результатів хірургічного лікування хворих з ускладненими гастродуоденальними виразками доведено ефективність запропонованого способу.

  Скачати повний текст

Встановлено, що в пацієнтів з хімічною фазою перитоніту пригнічення клітинного імунітету має тимчасовий характер: вже з 5-ї доби після операції спостерігається тенденція до відновлення кількості Т-лімфоцитів та їх проліферативної активності. Розвиток бактеріального перитоніту призводить до тривалого зменшення кількості CD3 та CD4 лімфоцитів, їх проліферативної здатності та зростання рівня циркулюючих імунних комплексів. У пацієнтів з перфорацією виразки та перитонітом спостерігаються виражені деструктивні зміни клітин шлунка та пілородуоденальної зони, особливо міоцитів шлунка та ультраструктури мікроциркуляторного русла. Визначено прогностичні чинники летальності, а також чинники віддаленого прогнозу після операцій за різними методиками. Розроблено індивідуальну лікувально-реабілітаційну тактику у разі перфорації виразки. Запропоновано методики дуоденопластики та зашивання проривного отвору виразки, заходи щодо профілактики окремих післяопераційних ускладнень.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням хірургічного лікування перфоративної виразки шлунка та дванадцятипалої кишки. Визначений характер запально-деструктивних змін парієтальної і вісцеральної очеревини в різні строки від моменту перфорації. Встановлений вплив тяжкості ендогенної інтоксикації на частоту післяопераційних ускладнень та летальність. Проведено кількісний і якісний аналіз мікрофлори ексудату черевної порожнини. Досліджені частота і тяжкість порушень гемодинаміки. На основі одержаних результатів запропоновані засоби удосконалення хірургічної тактики лікування хворих з перфоративною виразкою. Доведена можливість виконання радикальних операцій у строки до 10 год з моменту перфорації. Обгрунтована необхідність обов'язкового видалення виразкового субстрату.

  Скачати повний текст

На підставі експериментального дослідження, проведеного на 140 білих щурах лінії Вістар, вивчено перебіг пілородуоденального та товстокишкового перитоніту залежно від строків перфорації. За умов експериментального пілородуоденального перитоніту, якщо з моменту перфорації не минуло 18 годин, виявлено, що запальні зміни в черевній порожнині відповідають синдрому системної запальної відповіді, а низький ступінь її бактеріальної контамінації (до Ig 5 КУО/мл), морфологічні органні зміни (гемодинамічні та гемореологічні) носять зворотний характер. Проаналізовано віддалені результати хірургічного лікування 248-и хворих з проривними пілородуоденальними виразками. На підставі оцінки ступеня ендотоксину та бактеріальної контамінації черевної порожнини, характеру та поширеності морфологічних змін у зоні перфорації, важкості фізичного стану 167-и хворих з даною патологією вивчено перебіг поширеного перитоніту залежно від строків з моменту перфорації. З використанням одержаних результатів розроблено алгоритм вибору методу та об'єму радикального оперативного втручання за наявності проривних пілородуоденальних виразок за умов поширеного перитоніту. Уточнено показання щодо виконання радикальних оперативних втручань у хворих з проривними пілородуоденальними виразками за умов поширеного перитоніту, що дозволило збільшити радикальність операцій до 92,8 %, зменшити частоту ранніх післяопераційних ускладнень у 1,5 рази, без летальних наслідків, з 84,6 % відмінних і добрих результатів після виконання радикальних операцій у віддаленому післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження структурно-функціонального стану кісткової тканини, мінерального обміну, ендокринної системи хворих на виразкову хворобу (ВХ) й оперованих з застосуванням методів органозберігальних і органощадних операцій резекцій шлунка за Більрот-I і Більрот-II. Встановлено, що у хворих на ВХ ступінь ураження кістової тканини залежить від тривалості хвороби. Виявлено, що після резекції шлунка за Більрот-I і Більрот-II нормальний стан кісткової тканини зберігається у кожного четвертого та кожного третього оперованого хворого. Доведено, що після органозберігальних і органощадних операційних втручань у 60,6 % оперованих кісткова тканина зберігається в нормі. Встановлено, що після операційного лікування хворих на ВХ у віддаленому післяопераційному періоді порушується функція гіпофізарно-тиреоїдної системи та статевих залоз. В експерименті на білих щурах, у яких моделювали резекцію шлунка за Більрот-I та Більрот-II і селективну проксимальну ваготомію, після резекційних методів виявлено структурні зміни стінки шлунка та дванадцятипалої кишки, а також виражені зміни остеоморфометричних показників стану кісткової тканини. Запропоновано алгоритм вибору оптимального методу хірургічного лікування хворих на ускладнені виразки шлунка та дванадцятипалої кишки на тлі остеопенічного синдрому.

  Скачати повний текст

Досліджено можливість збереження функціонуючих м'язових волокон пілоричного сфінктера у зоні кровоточивої виразки. Розроблено та впроваджено нові способи зберігання та відновлення воротаря за наявності даної патології. Розроблено оригінальну методику прогнозування ускладнень, яка дозволяє вибрати адекватний об'єм оперативного втручання. Розроблено показання та протипоказання щодо застосування лапароскопічних операцій за кровоточивої виразки дванадацятипалої кишки. Досліджено моторну активність та функціональний стан шлунка та дванадцятипалої кишки після різних видів пілорозберігаючих та пілоровідновних оперативних втручань, встановлено зменшення післяопераційних ускладнень під час проведення даних операцій, вивчено зв'язок між способами їх виконання та результами залежно від важкості кровотечі.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена розробці пілорусзберігаючого напрямку в невідкладній хірургії ускладнених дуоденальних виразок. У експерименті на безпородних собаках доведено більш глибоке пригнічення шлункової секреції, стимульованої пентагастрином, після пілорусзберігаючої дуоденопластики з селективною проксимальною ваготомією (СПВ) в порівнянні з іншими видами ваготомій. Запропоновані класифікації пілорусзберігаючих і пілорускоригуючих операцій. Розроблені нові способи пілорусзберігаючих операцій: розширююча комбінована дуоденопластика при стенозуючих кровоточивих та перфоративних виразках, клапанна дуоденопластика. Розроблені нові способи ваготомій (субтотальна СПВ, "Експрес"-спосіб інструментальної СПВ), а також чотири нових способи операцій при ускладнених навколососочкових виразках. Розроблені алгоритми тактики і застосування функціонально вигідних способів органозберігаючих операцій при гострокровоточивих і прободних виразках дванадцятипалої кишки.

  Скачати повний текст

На підставі результатів клінічних спостережень розроблено технічні аспекти виконання лапароскопічних ваготомій у модифікації задньої стовбурової ваготомії та передньої сероміотомії з використанням лазерного випромінювання та доведено, що лазерний варіант сероміотомії більш безпечний і гарантує тотальну, безкровну та дозовану невротомію. Доведено, що удосконалена методика лапароскопічної ваготомії в модифікації задньої стовбурової ваготомії та резекції малої кривизни шлунка за допомогою ендостеплерів надійно денервує кислотопродукуючу зону шлунка та призводить до загоєння виразок. Вдосконалено методику лапароскопічної ваготомії у варіанті - задня стовбурова ваготомія та передня селективна проксимальна ваготомія - з використанням біполярної коагуляції невеликих судин малої кривизни шлунку. Розроблено методики лапароскопічної ваготомії з операціями, що дренують шлунок, у лапароскопічному варіанті, або через мінілапаротомний розтин. Вивчено віддалені результати лапароскопічних ваготомій і проведено порівняльну оцінку різноманітних модифікацій ваготомій у лапароскопічному та лапаротомному варіантах. Доведено, що лапароскопічна ваготомія в сполученні з еридикацією Helicobacter pylori дають такі ж результати, що і лапаротомні ваготомії. Визначено показання та протипоказання до виконання лапароскопічних ваготомій.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості стану кукси шлунка та анастомоза у оперованих різних вікових груп після резекції з приводу ускладненої виразкової хвороби. Вперше встановлено, що як структура, так і функція кукси шлунка та нового анатомо-фізіологічного утворення мають специфічні вікові особливості, зумовлені поєднанням впливу хірургічного втручання та віком оперованих. Доведено, що виконана робота дозволяє підвищити ефективність діагностики та лікування оперованих зрілого, середнього та похилого віку у віддалені терміни після резекції шлунка у випадку ускладненої виразкової хвороби гастродуоденальної зони.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено специфічні зміни параметрів метаболічного гомеостазу та стану вегетативної нервової системи (ВНС). Запропоновано диференційоване комплексне лікування з урахуванням інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів, активності антиоксидантної системи, стану ВНС та віку, яке за ефективністю достовірно відрізняється від аналогічного за стандартною методикою. На основі виявлених закономірностей запропоновано нові принципи лікування, ефективність якого достовірно відрізняється від стандартного.

  Скачати повний текст

Проведено експериментально-клінічне дослідження з використанням результатів вивчення технології внутрішньодуоденального стентування у разі ускладненої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки (ДПК). Запропоновано комплексний хірургічний підхід до лікування хворих зі стенозуючими пілородуоденальними виразками, ускладненими кровотечею. Установлено, що внутрішньодуоденальне стентування спричинює зниження глибини та ступеня виразності дистрофічних і деструктивних процесів на субклітинному рівні, призводить до більш раннього включення механізмів внутрішньоклітинної репарації, а також скорочує час відновлення типової ультраструктурної організації клітин слизової оболонки ДПК. У порівняльному аспекті проаналізовано результати хірургічного лікування 128-ми хворих, оперованих з приводу ускладненої виразкової хвороби ДПК. Хворих було розподілено за двома групами - основною та порівняння. В основній групі, крім відомих методів ендоскопічного гемостазу, було застосовано внутрішньодуоденальне стентування для зупинки виразкової кровотечі та ремоделювання звуженого просвіту ДПК. Розроблено новий спосіб прогнозування анастомозу з метою вивчення порушень білкового та водно-електролітного обмінів. Розроблено технологію комплексного лікування хворих зі стенозуючими пілородуоденальними виразками, що передбачає застосування внутрішньодуоденального стентування та дозволяє підвищити ефективність ендоскопічного гемостазу з 37,5 % до 53,3 %, знизити кількість ускладнень - анастомозиту з 17,4 % до 5,1 %.

  Скачати повний текст

У випадках гастродуоденальної кровотечі проведено комплексне динамічне дослідження гемічних показників системи гемостазу та тканинного гемостазу, що дозволяє оцінювати глибину порушень коагуляції безпосередньо біля субстрату кровотечі та дає можливість зробити висновок про функціональні резерви прокоагулянтів і на даній основі виділити п'ять варіантів гемостазу внаслідок гастродуоденальної виразкової кровотечі. Вивчено співвідношення між функціональним станом основних ланок системи гемостазу, запропоновано методику математичного прогнозування стійкості гемостазу, що дозволяє провадити хірургічне лікування хворих в оптимальний термін та запобігати рецидиву кровотеч. Удосконалено якість лікування гастродуоденальних кровотеч шляхом переходу від емпіричного вибору терміну хірургічного лікування до аналітичного обгрунтування на підставі регресійної оцінки прогнозу стійкості гемостазу.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням покращення результатів хірургічного лікування хворих виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки. В дисертації розроблені критерії прогнозування, дістали подальшого розвитку методи профілактики виникнення гострих ерозій та виразок слизової оболонки гастродуоденальної зони. Встановлено, що після операції під впливом емоційно-больового фактору, зниження швидкості регіонального кровообігу у проксимальному відділі шлунка більш значне у хворих з високим рівнем психоемоційного напруження у передопераційному періоді. Запропоновано критерії прогнозування, виділено 5 груп ризику виникнення гострого виразкування. Дістали подальшого розвитку методи профілактики ішемічних ушкоджень у ранньому післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено 120 хворих з явищами гастриту кукси шлунка й анастомозиту після проведеної резекції шлунка з приводу виразкової хвороби та 30 пацієнтів контрольної групи для порівняння та аналізу отриманих результатів. Хворих було розподілено на 2 клінічні групи: 1 - пацієнти, обстежені через три місяці після проведеного оперативного втручання; 2 - хворі, обстежені через 12 місяців після резекції шлунка. Використано клініко-лабораторні, реологічні, імунологічні та морфологічні методи дослідження. Показники даних досліджень свідчать про значно глибші зміни в організмі тих пацієнтів, у яких спостерігалося обсіювання слизової оболонки кукси шлунка і ділянки анастомозу H.pylori. Залежно від ступеня обсіювання бактеріями, розроблено чотириступеневе антихелікобактерне лікування в поєднанні з базисною терапією та обгрунтовано показання до повторного оперативного лікування. Внаслідок проведеної комплексної консервативної терапії засвідчено покращання показників використаних методів дослідження. Більш виражені позитивні зміни виявлено після використання антихелікобактерного лікування.

  Скачати повний текст

В дисертації показано вплив хронічної серцевої недостатності (ХСН) на частоту виникнення і перебіг гострих виразково-ерозивних уражень та хронічних гастродуоденальних виразок з геморагічними ускладненнями. Встановлено незалежні предиктори несприятливого висліду лікування, вивчено постгеморагічні серцеві ускладнення. Досліджено фактори ризику і розроблено індекси прогнозування рецидиву кровотечі. На основі оцінки ризику рецидиву кровотечі та операційного (серцевого) ризику розроблено алгоритм тактики лікування виразкових кровотеч на фоні серцево-судинної патології, вирішення питання про доцільність операції, її об'єм і термін виконання. Доведено, що терапія H2-блокаторами та омепразолом істотно знижує частоту рецидивів кровотечі, у т.ч. у хворих з ХСН. Розроблено підходи до профілактики і терапії серцевих ускладнень в постгеморагічному періоді.

  Скачати повний текст

Вперше визначено чинники (маркери) загальноприйнятого клініко-лабораторного обстеження, які корелюють з розвитком ранніх післяопераційних ускладнень у хворих з перфоративною та кровоточивою виразкою шлунку та дванадцятипалої кишки. Вивчено особливості післяопераційних ускладнень (серцево-судинних, ниркових, легеневих, летальних) залежно від віку хворих, маси тіла, супутніх захворювань, локалізації процесу, розмірів виразки, тривалості кровотечі, показників центральної гемодинаміки, загального аналізу крові, лейкоцитарної формули крові, певних біохімічних показників (глюкози, сечовини). Встановлено роль певних операційних маркерів, а саме: характеру операції та анестезії, їх тривалості, величин операційної крововтрати, ускладнень у разі цих втручань. Вивчено вплив певних післяопераційних ускладнень на розвиток інших, а також ефективність медикаментів, які використовуються для їх профілактики та лікування. Виявлено вплив певних маркерів за умов їх поєднання на частоту виникнення ускладнень, що дозволяє розподілити хворих за тяжкістю вихідного стану та об'єктивно оцінити вплив різних лікувально-профілактичних заходів. Розроблено прогностичну карту визначення ризику виникнення післяопераційних ускладнень та на її підставі обгрунтовано застосування спеціальних лікувально-профілактичних заходів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст