Вивчено морфологічні особливості динаміки загоєння термінолатерального гастродуоденоанастомозу, сформованого за допомогою синтетичного шовного матеріалу з антибактеріальним покриттям з ентеральним застосуванням перфторану. Обгрунтовано переваги його використання у післяопераційному періоді як препарату, здатного стимулювати репаративні процеси. Експериментально доведено ефективність використання синтетичного шовного матеріалу з антибактеріальним покриттям і перфторану для підвищення біологічної герметичності гастродуоденального анастомозу. Обгрунтовано доцільність ентерального застосування перфторану для профілактики запальних ускладнень гастродуоденального анастомозу. За умови резекції шлунка за ускладнених форм виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК) розроблено, експериментально обгрунтовано та впроваджено в хірургічну практику спосіб формування термінолатерального анастомозу. Відзначено, що завдяки постійній декомпресії ДПК через анастомоз і додатковій герметизації лінії швів кукси ДПК тканинами шлунка, ризик виникнення неспроможності швів дуоденальної кукси мінімальний. На основі клінічного матеріалу доведено функціональну спроможність запропонованого способу формування термінолатерального гастродуоденального анастомозу, а також відсутність рубцевого звуження гастродуоденальних анатомозів у віддаленому періоді. На підставі всебічного оцінювання безпосередніх і віддалених результатів хірургічного лікування хворих з ускладненими гастродуоденальними виразками доведено ефективність запропонованого способу.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальну проблему сучасної хірургії - покращання якості життя пацієнтів, які перенесли гастроектомію, шляхом теоретичного обгрунтування, опрацювання та впровадження у клінічну практику нових способів реконструкції шлунково-кишкового тракту. Проведено обстеження 260-ти пацієнтів, яким виконано гастроектомію з приводу раку шлунка. На підставі результатів загальноклінічних, біохімічних та інструментальних досліджень оцінено наближені результати операційного втручання. З метою відновлення пасажу їжі шлунково-кишковим трактом використано езофагоєюноанастомоз "кінець у кінець" з виключеною за Ру петлею тонкої кишки, езофагоєюноанастомоз за Г.В. Бондарем і новий спосіб реконструкції, який включає формування езофагоєюноанастомозу за Г.В. Бондарем і створення єюнодуоденоанастомозу для включення дванадцятипалої кишки в пасаж їжі. Встановлено, що кількість органічних ускладнень після гастректомії із езофагоєюнодуоденоанастомозом за власним способом складає 8 %, у разі застосування інших способів - 19 %. Функціональні постгастректомічні порушення, більш або менш виражені, діагностовано у всіх пацієнтів після застосування кінцекінцевого езофагоєюноанастомозу та тільки у разі включення у пасаж їжі дванадцятипалої кишки такі розлади спостережено у 48 % пацієнтів. Найвищу якість життя, оцінену за MOS SF-36, зафіксовано у пацієнтів після реконструкції шлунково-кишкового тракту з включенням в пасаж дванадцятипалої кишки.

  Скачати повний текст

Вперше визначено чинники (маркери) загальноприйнятого клініко-лабораторного обстеження, які корелюють з розвитком ранніх післяопераційних ускладнень у хворих з перфоративною та кровоточивою виразкою шлунку та дванадцятипалої кишки. Вивчено особливості післяопераційних ускладнень (серцево-судинних, ниркових, легеневих, летальних) залежно від віку хворих, маси тіла, супутніх захворювань, локалізації процесу, розмірів виразки, тривалості кровотечі, показників центральної гемодинаміки, загального аналізу крові, лейкоцитарної формули крові, певних біохімічних показників (глюкози, сечовини). Встановлено роль певних операційних маркерів, а саме: характеру операції та анестезії, їх тривалості, величин операційної крововтрати, ускладнень у разі цих втручань. Вивчено вплив певних післяопераційних ускладнень на розвиток інших, а також ефективність медикаментів, які використовуються для їх профілактики та лікування. Виявлено вплив певних маркерів за умов їх поєднання на частоту виникнення ускладнень, що дозволяє розподілити хворих за тяжкістю вихідного стану та об'єктивно оцінити вплив різних лікувально-профілактичних заходів. Розроблено прогностичну карту визначення ризику виникнення післяопераційних ускладнень та на її підставі обгрунтовано застосування спеціальних лікувально-профілактичних заходів.

  Скачати повний текст

З'ясовано клінічні особливості, функціональні порушення, структурні зміни підшлункової залози (ПЗ) у хворих на постгастрорезекційний хронічний панкреатит (ПХП) з супутнім хронічним необструктивним бронхітом (ХНБ). Доведено, що за поєднаної патології високою є частота зовнішньосекреторної недостатності ПЗ (84,7 % випадків). За умов ПХП з супутнім ХНБ домінує гіпоферментація, а як найчастіший тип панкреатичної секреції є гіпосекреторний. У хворих з поєднаною патологією більше, ніш, ніж за половини випадків має місце зниження шлункової секреції, у третині випадків виявляють слабко виявлені передракові зміни слизової оболонки шлунка (СО). Хелікобактеріоз діагностовано у 53,8 % хворих. Проаналізовано взаємозв'язки між клінічними, функціональними та сонографічними даними у хворих з поєднаною патологією та виділено два основні варіанти патогенезу ПХП з супунім ХНБ. Доведено, що за ПХП на фоні ХНБ часто формується біліарний склад і конкремент у жовчному міхурі. Одержано дані щодо в'ялого торпідного перебігу ХНБ з супутнім ПХП. Доведено ефективність комбінації антигомотоксичних препаратів у лікуванні поєднаної патології.

  Скачати повний текст

За дефіцитних анемій після резекції шлунка виявлено ультраструктурні зміни залозистих клітин (мукоцитів, головних, парієтальних), деструкцію їх ядер і органел, а також зменшення кількості парієтальних клітин, які активно функціонують, що призводить до порушення процесів клітинного відновлення у слизовій оболонці шлунка. Визначено зниження інтрагастральної кислотності після резекції шлунка незалежно від морфологічних змін його слизової оболонки. За цього розвиток атрофічного гастриту після резекції шлунка підсилює зниження інтрагастральної кислотності. Уперше на підставі цитоморфометричного дослідження кісткового мозку з'ясовано, що глибина його враження не відповідає ступеню важкості анемії.

  Скачати повний текст