Досліджено клініко-біохімічні, лабораторні та сонографічні особливості неускладнених форм холестерозу жовчного міхура, розглянуто методи їх діагностики та лікування у хворих з надлишковою масою тіла. Встановлено, що для неускладненого холестерозу жовчного міхура характерний латентний перебіг, помірні зміни показників функціонального стану печінки, дисліпідемія, зниження моторно-евакуаторної функції жовчного міхура, зменшення вмісту жовчних кислот і підвищення концентрації холестерину, особливо в міхуровій порції жовчі, наявність великої кількості кришталиків холестерину та мікролітів за мікроскопії центрифугату міхурової жовчі. Виявлено, що скоротлива функція жовчного міхура найбільш знижена за дифузних форм холестерозу - сітчастої та поліпозно-сітчастої, а за поліпозної - у меншій мірі. Доведено, що дієта з обмеженням енергетичної цінності за рахунок вуглеводів збагачена полієнами, харчовими волокнами, вітамінами та мінералами, а також подовжені курси терпії лецитином та урсофальком сприяють нормалізації ліпідного, вуглеводного обмінів, біохімічного складу жовчі, запобігають прогресування та викликають регрес сонографічних показників холестерозу жовчного міхура.

  Скачати повний текст

Розглянуто клініко-лабораторні параметри, перебіг та результати різних варіантів медикаментозної терапії у 131-го хворого на мікрохолелітіаз. У 87 % осіб була різноманітна клінічна симптоматика, за цього в 22,1 % спостерігали "біліарну" диспепсію, а в 29 % - "біліарноподібний" біль; в 67,2 % відзначено зниження скорочувальної функції жовчного міхура, в 86,3 % - біліарний сладж. У хворих на мікрохолелітіаз середні рівні основних показників поверхневого натягнення жовчі за її динамічної міжфазної тензіометрії були значно вищими за такі у здорових, а показники реометрії чітко визначалися на відміну від контрольної групи. Основними параметрами, що асоціюються з високим ризиком розвитку й прогресування мікрохолелітіазу, визнано коефіцієнт скоротності жовчного міхура менш, ніж 50 % та значення холато-холестеринового коефіцієнта порцій жовчі "В" і "С" менш, ніж 8 і 8,5 відповідно. Призначення хворим на мікрохолелітіаз урсодезоксихолевої кислоти супроводжується позитивною динамікою з боку ультрасонографічних і біохімічних проявів захворювання і тензіометрії жовчі, тоді як подібні ефекти від симптоматичної терапії були відсутні. Частота формування конкрементів у хворих на мікрохолелітіаз, яким призначали урсодезоксихолеву кислоту (1,7 %), була нижчою за таку у пацієнтів, які не одержували медикаментозну терапію або приймали тільки симптоматичне лікування (15,3 %).

  Скачати повний текст