Обгрунтовано рекомендації щодо вибору тактики й об'єму оперативного втручання на підставі вивчення результатів лікування 103-х хворих на гострий панкреатит (ГП) і супровідну серцево-судинну патологію. Досліджено зміни електричної функції міокарда, показники скоротливої здатності міокарда лівого шлуночка, перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) й антиоксидантної системи (АОС), а також гідратації тканин й ендогенної інтоксикації за різних форм панкреатиту та у разі наявності серцево-судинної патології за гострого панкреатиту. Визначено найбільш інформативні критерії ранньої діагностики та вибору об'єму лікування різних форм ГП з урахуванням тяжкості та прогнозу перебігу захворювання за наявності серцево-судинної патології. Наведено патогенетичне обгрунтування консервативної інтенсивної терапії та критерії оцінки її ефективності за різних форм ГП за умов супровідної серцевої патології. Розроблено показання та визначено об'єм оперативних втручань залежно від функціонального стану серцево-судинної системи та тяжкості й прогнозу перебігу ГП. Встановлено, що малий об'єм за відкритої лапаротомії та малоінвазивний метод з тиском карбоксиперитонеуму 8 - 11 мм рт. ст. є оптимальними методами оперативного лікування хворих з деструктивним панкреатитом та органічними захворюваннями серцево-судинної системи, використання яких сприяє зменшенню частоти, тяжкості інтра- й післяопераційних серцево-судинних ускладнень і покращанню післяопераційної реабілітації міокарда у даної категорії хворих.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано дані обстеження та результати лікування 164-х пацієнтів за умов стаціонару за період 1993 - 2003 рр. з приводу гострого холецистопанкреатиту (ГХП). Визначено 4 форми ГХП: калькульозну, безкам'яну, ферментну та паразитарну (з деструкцією органів чи без деструктивних змін). Зазначеним хворим було проведено обстеження, а саме: ультразвукове дослідження органів гепатопанкреатобіліарної зони; ЕФГДС; визначення амілази крові та сечі, лужної фосфатази, амінотрансферази, білірубіну крові. Хірургічне лікування виконувалося хворим з ферментною та калькулозною, а також безкам'яною деструктивною формами ГХП. Установлено, що хворим з паразитарною та безкам'яною формами ГХП без деструктивних змін в органах показане консервативне лікування. З'ясовано, що основними елементами оперативного лікування ГХП варто вважати: відеоскопічну холецистектомію, зовнішнє дренування загальної жовчної протоки, широке дренування черевної порожнини з обов'язковим дренуванням сальникової сумки через Вінсловий отвір чи через печінково-шлункову зв'язку. Для уточнення характеру уражень жовчновивідних і панкреатичних проток під час операції виконували інтраопераційну холангіографію (69-м хворим), яка дозволяла визначати подальшу лікувальну тактику.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розкрито можливості поліпшення результатів хірургічного лікування хворих на гострий некротичний панкреатит (ГНП) шляхом впровадження патогенетично обгрунтованої диференційованої етапної практики ведення пацієнтів залежно від фази, варіантів перебігу захворювання з застосуванням запропонованого комплексу лікувальних заходів, удосконалення та розробки нових методів оперативних втручань. Обгрунтовано спосіб санації гнійно-септичних вогнищ у підшлунковій залозі з застосуванням термоструминного методу, проведено його клінічну апробацію. За результатами морфологічних і електронно-мікроскопічних досліджень розроблено оригінальний спосіб прогнозування ускладненого перебігу та методи лікування ГНП. Запропоновано диференційовану етапну тактику та стратегію лікування ГНП, які базуються на теорії фазового перебігу гострого панкреатиту. Наведено нові методи діагностики та консервативної терапії хворих на ГПН. Доведено ефективність відеоконтрольованої санації та дренування заочеревинного простору з використанням нефроскопа. Розроблено методи хірургічного лікування панкреонекрозу та профілактики гнійно-септичних ускладнень даного захворювання.

  Скачати повний текст

Виявлено особливості структури кардіальної патології у хворих на хронічний калькульозний холециститом і метаболічним синдромом (МС) в періопераційному періоді. Вперше встановлено, що для таки хворих ХКХ і МС характерна артеріальна гіпертензія з порушенням добової періодичності, високе гідродинамічне навантаження на органи-мішені з найбільшою вираженістю в пасивний період доби як до, так і після оперативного лікування, що свідчить про підвищений ризик ускладнень з боку серцево-судинної системи. Збільшення відмінностей між показниками варіабельності систолічного та діастолічного артеріального тиску у пацієнтів з метаболічними порушеннями до оперативного втручання може свідчити, що МС є чинником кардіоваскулярного ризику. Порівняльна зміна показника індексу площі у хворих на ХКХ періопераційного періоду виявила його суттєве збільшення у пацієнтів, які хворіють на ХКХ і МС. Вперше визначено, що порушення судинної реактивності, які виявляються у збільшені пікової систолічної швидкості кровотоку, усередненій під час швидкості кровотоку, і підвищені ехогенності комплексу інтима-медіа, реєструються в передопераційному періоді тільки у хворих на ХКХ з супутнім МС. Встановлено, що для хворих на ХКХ з кардіальними порушеннями на відміну від пацієнтів з холецисто-кардіальним синдромом, характерне зниження антикоагулянтної активності крові на тлі пригнічення функціональної активності системи фібринолізу. Виявлено, що моксонідин здійснює сприятливий вплив на добовий профіль систолічного артеріального тиск у хворих на ХКХ з метаболічними змінами.

  Скачати повний текст

Запропоновано метод програмового розрахунку обсягу тканин, у яких відбувається запально-некротичний процес. Результити моніторингу ступеня іфікованості тканин не дозволили установити залежність переходу асептичного запалення до гнійної стадії. Визначено порогову величину обсягу некротичних структур, перевищення якої призводить до абсцедування. Уперше у хворих з постнекротичними ускладненнями гострого панкреатиту вивчено взаємозв'язок поширеності некротичних тканин зі ступенем інфікованості. Запропоновано критерій розрахунку обсягу рідинно-інфільтративних утворень у разі оцінювання ступеня тяжкості стану хворих. Доведено, що можливості спрямованої антибактеріальної профілактики для запобігання абсцедуванню обмежені обсягом некротичного осередку. Що є показанням для своєчасного оперативного лікування. Стосовно оперативного лікування запропоновано метод програмованих пункційних і мініінвазивних втручань, який передбачає етапність переходу до розширеного доступу з метою стабілізації стану пацієнта. Такий алгоритм використовується для лікування постнекротичних кіст підшлункової залози. Показано, що етапний підхід у хірургічній тактиці дозволяє стабілізувати стан хворих, запобігти переходу системної запальної реакції у септичний процес. Ефективність застосування малоінвазивної тактики зумовлена своєчасним адекватним дренуванням зони гнійного запалення, що сприяє покращанню стану пацієнтів та забезпечує можливість виконання програмованих оперативних об'ємніших втручань. Використання запропонованої комплексної лікувально-діагностичної програми у хворих з постнекротичними ускладненнями гострого панкреатиту дозволяє зменшити рівень післяопераційної летальності на 5,9 %.

  Скачати повний текст

Розроблено та впроваджено у практику нові способи діагностики некротичного панкреатиту (НП) та його ускладнень за визначенням концентрації метану в крові, ранньої ознаки запальної інфільтрації жирової клітковини заочеревинного простору - симптому "бахромчастості". Наведено результати застосування лікувальної тактики у хворих на гострий панкреатит, яка передбачає пріоритетне використання мініінвазивних методів, переважно в ензимо-токсичній фазі захворювання, за наявності локальних ускладнень НП і використання лапаротомних втручань - найчастіше у період гнійно-септичних ускладнень панкреонекрозу. Запропоновано спосіб лікування хворих із ферментним перитонітом за допомогою перитонеального діалізу з використанням полійонних розчинів, збалансованих з плазмою крові. Встановлено, що операцією вибору в період гнійно-септичних ускладнень є панкреатосеквестректомія з видаленням усіх некротизованих тканин підшлункової залози та парапанкреатичної клітковини, доповнена тривалим післяопераційним лаважем сальникової сумки. Застосування запропонованих підходів до діагностики та лікування дозволило зменшити післяопераційну летальність хворих з важким перебігом гострого панкреатиту з 26 до 11,6 %.

  Скачати повний текст

Удосконалено метод клінікоморфологічної діагностики та розроблено діагностичний алгоритм за умов незапальних захворювань підшлункової залози (НЗПЗ), ускладнених жовтяницею. Уперше описано морфологічні ознаки, запропоновано розподіл на стадії перебігу цирозу підшлункової залози, його відмінності від фіброзу підшлункової залози, запропоновано хірургічну тактику у випадку цих захворювань. Удосконалено критерії вибору та методи хірургічних втручань з приводу НЗПЗ, ускладнених жовтяницею, на етапі операційного втручання. Визначено показання та запропоновано техніку виконання резекційних і симптоматичних операцій у хворих з НЗПЗ, ускладненими жовтяницею. Уперше застосовано алголізацію нерезекційних форм раку підшлункової залози (РПЗ), ускладненого жовтяницею, та описано терапевтичний патоморфоз пухлини під дією етанолу. З'ясовано показання та описано терапевтичний патоморфоз пухлини під дією етанолу. Удосконалено показання та оцінено ефективність симптоматичних та паліативних втручань з приводу НЗПЗ, ускладнених жовтяницею, а також комплекс методів профілактики печінкової недостатності, що передбачає проведення операції екстракорпоральної гемокарбоперфузії та використання делігандизуючих сорбентів. Запропоновано методи профілактики шлунково-кишкової кровотечі у пацієнтів з НЗПЗ, ускладненими жовтяницею. Уперше розроблено метод неспецифічної імуномодулювальної терапії РПЗ, який може бути застосований за умов печінкової недостатності за наявності жовтяниці. Описано терапевтичний патоформоз РПЗ під впливом розробленої методики. Розроблено метод терапії больового синдрому у пацієнтів з НЗПЗ з використанням зворотного хімічного сегментного паравертебрального невролізу на фоні епідуральної анестезії.

  Скачати повний текст

Оцінено особливості перебігу різноманітних легеневих ускладнень різних форм гострого панкреатиту (ГП). Доведено, що у виникненні дихальної дисфункції основну роль відіграють цитокіни, хемокіни та молекули адгезії. Показано, що визначення показників зовнішнього дихання, кислотно-основної рівноваги, креатиніну, інтерлейкіну 18 дозволяє на ранніх стадіях захворювання прогнозувати виникнення легеневої дисфункції у хворих на ГП. З метою профілактики легеневих ускладнень доцільне призначення хворих на ГП дексаметазону та N-ацетилцистеїну, видалення панкреатит-асоційованої асцитичної рідини (ПААР). Евакуація ПААР покращує функцію печінки та нирок, зменшує ризик інфікування некрозів. У разі зворотних обструкційних порушень для профілактики післяопераційної легеневої патології важливим є введення <$Ebeta sub 2>-агоністів. За умов проведення діагностики післяопераційних легеневих ускладнень у хворих на ГП доцільне цитологічне дослідження рідини після бронхоальвеолярного лаважу. Для проведення лікування пневмонії у хворих на ГП запропоновано використовувати антибіотик "Левофлоксацин".

  Скачати повний текст

Представлено результати діагностики та хірургічного лікування ускладнень панкреатиту. Розроблено нові етапні операції з застосуванням ендовідеолапароскопічних технологій та інтервенційної сонографії, які забезпечують збереження анатомічної цілісності підшлункової залози та її функцій. Розроблено робочу клінічну класифікацію панкреатиту у гострому періоді, а також хірургічну класифікацію ускладнень у хронічному періоді захворювання. Створено стандартний протокол та алгоритм діагностики та хірургічного лікування у гострому та хронічному періодах панкреатиту. Доведено переваги запропонованої тактики, способів діагностики та лікування ускладнень панкреатиту у порівнянні з традиційними, що виявляється у зниженні летальності, післяопераційних ускладнень, зменшенні кількості повторних операцій в обох періодах, а рецидивів - у хронічному, а також покращенні якості життя та збереженні функції підшлункової залози.

  Скачати повний текст

Вивчено результати обстеження і комплексного хірургічного лікування хворих на псевдокісти підшлункової залози. Розроблено алгоритм діагностики та лікування таких хворих, за якого є необхідною послідовність хірургічних етапів лікування, а також застосування за цього різних методів відкриття та мініінвазивних втручань. На підставі результатів ендоскопічної ретроградної панкреатикохолангіографії виокремлено вісім варіантів структури протокової системи підшлункової залози, які зумовлюють вибір методу операційного лікування. Доведено, що у стадіях формування псевдокіст пріоритетним є проведення консервативної терапії з застосуванням за показаннями мініінвазивних втручань, а саме: лапароскопічного дренування черевної порожнини на фоні тривалої регіонарної внутрішньоартерільної перфузії, пункції та дренування псевдокіст підшлункової залози під ультрасонографічним контролем у разі їх нагноєння, ендоскопічних способів дренування, у випадку неефективності за сформованих псевдокіст підшлункової залози - операції внутрішнього дренування відкритим способом і тільки за певних ускладнених форм псевдокіст - операції зовнішнього їх дренування.

  Скачати повний текст

Визначено основні причини хронічного біліарного панкреатиту, особливості морфологічних змін підшлункової залози. Dстановлено значення мікрохолехолітіазу, порушення імунітету в патогенезі захворювання. В експерименті на тваринах доведено можливість використання та визначено переваги методу електрозварювання біологічних тканин в біліарній хірургії. Створено алгоритм обстеження хворих, який визначає обсяг обстеження та можливості застосування мінімінвазивних методик лікування. Встановлено доцільність проведення одноетапного лапароскопічного лікування хронічного біліарного панкреатиту на тлі калькульозного холециститу, холедохолітіазу. Визначено особливості завершення втручання на жовчновивідних шляхах залежно від діаметра загальної жовчної протоки. Вивчено вплив різних операцій на якість життя хворих. Доведено переваги папілозберігаючих операцій у порівнянні з папілотомією, холедохоєюноанастомозу - у порівнянні з холеходуоденоастомозом, тимчасового внутрішнього дренування загальної жовчної протоки - у порівнянні з постійним. Завдяки впровадженню розробленої діагностичної програми та хірургічної тактики з пріоритетним застосуванням мініінвазивних технологій знизилась частота післяопераційних ускладнень з 10,3 до 3, 6 %, післяопераційна летальність - з 2,4 до 1,2 %.

  Скачати повний текст

Вивчено прогностичну та діагностичну значущість системи оксиду азоту під час хірургічного лікування різних форм гострого панкреатиту (ГП). Уперше визначено рівень кореляції між показником стану системи NO і ступенем морфологічних змін у тканині підшлункової залози (ПЗ) експериментальних тварин, вмістом продуктів перекисного окиснення ліпідів і факторів антиоксидантної системи. Досліджено особливості впливу інгібітора синтази NO на вираженість морфологічних змін у тканині ПЗ і стан прооксидантно-антиоксидантної взаємодії у щурів. Проаналізовано динаміку експресії системи NO у хворих на гострий панкреатит (ГП) залежно від його фази та тяжкості перебігу. Розроблено критерії застосування у хірургічній практиці показника стану системи NO для діагностики та прогнозування перебігу ГП. Проаналізовано результати його використання у разі хірургічного лікування таких хворих.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність бензофурокаїну та інтрадуоденального електрофорезу антибіотиків у лікуванні гострого панкреатиту, порівняно результати резекційних і дренажних методів оперативного втручання. Досліджено динаміку патоморфологічних змін внутрішніх органів і вогнищ запальної деструкції підшлункової залози залежно від методу лікування. Наведено результати лікування 386 пацієнтів. Запропоновано комплекс консервативних заходів, що призначаються з метою ізоляції та обмеження вогнищ запалення та профілактики розвитку в них гнійної мікрофлори, який полягає у збереженні внутрішньоорганного кровообігу та дренажної функції протокової системи, а також для місцевого підведення антибактерійних препаратів до підшлункової залози та перипанкреатичної клітковини. Доведено, що використання малоінвазивних оперативних методів (обмеженої та наскрізної оментостоми, динамічної панкреатоскопії з санацією порожнини малого чепця та лапароскопічною некрсеквестректомією, лапароскопічного дренування черевної порожнини та санації позапечінкових жовчних ходів, пункційної санації та дренування абсцесів під контролем ультразвукового дослідження) особливо у разі повторних оперативних втручань призводить до зменшення летальності до 8,5 %, частоти гнійних післяопераційних ускладнень - до 12,8 % і релапаротомій - до 12,1 %.

  Скачати повний текст

Запропоновано науково обгрунтований підхід до комплексного лікування хворих на гострий пакреатит (ГП) з використанням ендолімфатичної медикаментозної терапії, колоносанації та імунокорекції. На підставі об'єктивних критеріїв (токсичності та ферментативної активності крові, бактеріальної транслокації) доведено позитивний вплив ендолімфатичної медикаментозної терапії, колоносанації та імунокорекції на динаміку патологічного процесу у хворих на ГП. Показано позитивний вплив запропонованого профілактично-лікувального алгоритму (ендолімфатичної медикаментозної терапії, колоносанації й імунокорекції) на імунологічний стан хворих на ГП. Надано оцінку ролі транслокації кишкової мікрофлори у розвитку інфікованого панкреонекрозу. Патогенетично обгрунтовано оптимальні терміни хірургічного втручання й удосконалено технічні аспекти виконання панкреатсеквестрнекректомії.

  Скачати повний текст

Встановлено, що комплексне лікування хворих на гострий деструктивний панкреатит (ГДП) з застосуванням малоінвазивних технологій та введенням препарату інтерферону - "Лаферон" супроводжується помітним зниженням післяопераційної летальності до 12,0 %, значною редукцією ускладнень, зменшенням тривалості та інтенсивності больового синдрому на 44,8 %, а також скороченням періоду перебування в стаціонарі на 39,2 %. Показано покращання післяопераційної динаміки показників клітинного та гуморального компонентів імунологічної реактивності під впливом застосування лаферона у загальному комплексі лікувальних заходів. Встановлено ефективну корекцію порушеного у зв'язку з розвитком гострого панкреатиту (ГП) балансу тіол-дисульфідної системи під впливом малоінвазивного хірургічного втручання з застосуванням препарату "Лаферон". Показано профілактичне значення малоінвазивної хірургічної техніки лікування хворих на ГДП у випадку гнійних ускладнень у пацієнтів і віддаленому періоді захворювання, що підсилюється за умов застосування лаферона. Встановлено оптимізацію відновлення функціональної активності іммунокомпетентної системи за даних умов комплексного лікування хворих.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність включення в комплексну терапію її фільтраційної методики еферентної терапії. Запропоновано для екстракорпоральної детоксикації вдосконалений варіант інтермітувальної гемодіафільтрації. Досліджено її вплив на основі показники гомеостазу у хворих даної категорії. Встановлено, що застосування інтермітувальної гемодіафільтрації в комплексному лікуванні хворих з гострим некротичним панкреатитом зменшує тяжкість їх стану, ступінь мультиорганної дисфункції та статистично значимо збільшує виживання. Підтверджено безпечний профіль процедур даної методики. Розроблено та впроваджено практичні рекомендації щодо режиму, показань і протипоказань, строків проведення інтермітувальної гемодіафільтрації.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено характер аеробної та анеробної мікрофлори тканин підшлункової залози, парапанкретичної клітковини, сформованих і несформованих рідинних скупчень у хворих на гострий панкреатит (ГП) та його ускладнення, здійснено поглиблений аналіз її характеристик. Розроблено оригінальну класифікацію місцевих інфекційних ускладнень ГП. З'ясовано діагностичну цінність запропонованого полілокального мікробіологічного збору даних на підставі об'єктивних критеріїв "Чутливість", "Специфічність" та "Діагностична ефективність". Запропоновано алгоритм мікробіологічного дослідження. Установлено, що терміни інфікування різних патоморфологічних субстратів (тканинних, рідинних) мікрофлорою залежать від типу її метаболізму й асоціативності. Доведено значення інфекційного чинника та його різних характеристик в оцінці важкості перебігу ГП та його ускладнень. Вивчено ефективність антибіотикопрофілактики/терапії. Наведено результати чутливості виділеної аеробної й анаеробної мікрофлори до антибактерійних препаратів. Розроблено новий спосіб селективної корекції внутрішньокишкового гомеостазу у пацієнтів з гнійно-запальними ураженнями органів панкреатобіліарної зони. Наведено новий спосіб медикаментозної корекції метаболічних порушень у післяопераційному періоді у пацієнтів з такими ураженнями. Запропоновано спосіб оцінки ступеня тяжкості ентеральної недостатності за ГП.

  Скачати повний текст