Висвітлено питання оптимізації технології подовження стегна за методом Блискунова. Встановлено причини виникнення дистракційних вивихів та підвивихів стегна, проведено біомеханічні розрахунки дії векторів сили м'язів з урахуванням особливостей дистракції. Розроблено нову конструкцію ендодистрактора для лікування хворих з укороченнями стегна та дисплазією тазостегнового суглоба. Проаналізовано загальнохірургічні ускладнення у разі подовження стегна і визначено заходи щодо їх профілактики.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано новий підхід до розв'язання проблеми, що передбачає покращання результатів лікування диспластичного коксартрозу дорослих хворих. Здійснено математичне біомеханічне моделювання диспластичного тазостегнового суглоба (ТС), а також аналіз клінічних проявів, анамнестичних даних, рентгенморфометричних параметрів і результатів лікування 375-ти ТС у 303-х пацієнтів з диспластичним коксартрозом. Розроблено біомеханічну математичну модель диспластичного ТС, яка відображає співвідношення сил в ділянці контакту головки стегнової кістки та тазостегнової западини та дозволяє кількісно описати патологічні зміни у ТС залежно від його рентгенморфометричних параметрів і маси тіла пацієнта, враховуючи під час цього модуль пружності хрящової тканини. Створено модель тазостегнової западини з імплантованим ацетабулярним компонентом протеза, яка дозволяє визначити зони стресових навантажень, що виникають у ділянках контакту головки та чашки протеза, та зовнішньої поверхні чашки і тазостегнової западини, завдяки чому визначається найбільш раціональний варіант імплантації чашки протеза залежно від ступеня ацетабулярної дисплазії. Встановлено найбільш значущі рентгенморфометричні маркери захворювання та розроблено прогностичну систему його розвитку. Проведено дослідження перебігу диспластичного коксартрозу у дорослих, яке дозволиляє вивчити біомеханічні особливості функціонування кульшових суглобів за умов нерівномірного навантаження та математично обгрунтувати механізм ураження контрлатерального суглоба. Запропоновано нову класифікацію дисплазії ТС у дорослих, де окремо розглядаються ступінь ацетабулярної дисплазії та ступінь дисплазії проксимального відділу стегнової кістки, а також схему вибору методу та способу лікування диспластичного коксартрозу у дорослих хворих.

  Скачати повний текст

Відібрано 16 ознак, які покладені в основу бальної шкали оцінки ступені активності остеоартроза. Показано, що у хворих з мінімальним ступенем активності остеоартроза парацетамол був ефективний у відношенні болі, скутості, обмеження фізичної активності. У групі з помірною та високою активністю захворювання за умов використання парацетамолу не встановлено значимого клінічного покращання. Встановлено, що за застосування не стероїдних протизапальних препаратів у даних групах пацієнтів в 92,4 і 90,0 % випадків, було досягнуто позитивний ефект у відношенні клінічних, лабораторних і ультразвукових змін. Визначено, що з метою індивідуалізації лікувальних підходів у хворих на остеоартрит колінних суглобів, розроблено методи вибору терапії та прогнозування її ефективності.

  Скачати повний текст

Розроблено нову класифікацію менісків колінного суглоба залежно від їх форм і поширеності. Встановлено, що морфологічні зміни структури менісків залежать від віку людини й їх індивідуальних анатомічних особливостей. Показано кореляційну залежність між морфологічними показниками менісків.

  Скачати повний текст

Створено методику передопераційного планування двобічного ендопротезування кульшових суглобів з застосуванням спеціальної ортопедичної лінійки, яка дозволяє більш точно визначити симетричне розташування центрів обертання ендопротезів. Упеше на підставі комплексної оцінки клініко-функціонального стану зазначених суглобів розроблено критерії визначення оптимального інтервалу між операціями ендопротезування та визначено показання до вибору методу фіксації ендопротеза у пацієнтів з двобічним ураженням кульшових суглобів (ДУКС). Вивчено динаміку змін щільності кісткової тканини після ендопротезування кульшового суглоба (КС) у цих хворих та її взаємозв'язок зі змінами статико-динамічної функції нижніх кінцівок. Розроблено безцементний ендопротез КС з ефектом запресування та набір інструментів для його імплантації. Виділено й обгрунтовано періоди реабілітаційного лікування й удосконалено програму післяопераційної реабілітації після двобічного ендопротезування кульшових суглобів. Створено шкалу оцінки його результатів.

  Скачати повний текст

Визначено рентгено-антропометричні особливості вальгусної деформації колінних суглобів, зумовленої спадковою схильністю. Виявлено симптомокомплекс порушень опорно-рухової системи, характерний для цієї патології. Вивчено особливості перебігу захворювання та результати лікування залежно від тяжкості його проявів. Розроблено систему діагностування й оперативного лікування зазначеної патології. На базі математичної моделі колінного суглоба та шляхом кінетостатичних розрахунків проведено біомеханічні дослідження "поведінки" кісткових структур нижньої кінцівки під впливом статичних навантажень за норми та у разі наявності деформацій колінного суглоба. Результати проведених досліджень використано під час проведення клінічного спостереження та планування оперативних втручань. Проведено клінічну апробацію запропонованої системи діагностування та лікування 26-ти хворих з вальгусною деформацією колінного суглоба диспластичного генезу. На підставі даних оцінювання найближчих (протягом одного - трьох років) і віддалених клінічних результатів лікування за бальною оцінковою методикою з використанням запропонованого сумарного оцінкового критерію підтверджено доцільність виокремлення оперативних втручань - профілактичних, лікувально-профілактичних і лікувальних, що дозволяє суттєво покращити стан хворих і запобігти розвитку гонартрозу.

  Скачати повний текст

З використанням методу рентгеноморфометричного аналізу описано особливості просторової будови тазостегнового суглоба у хворих на коксартроз залежно від віку та статі. Запропоновано пристрій і спосіб діагностики, моніторингу коксартрозу та щільності кісткової тканини у таких хворих. За методом ультразвукової денситометрії вивчено особливості структурно-функціонального стану кісткової системи у хворих на остеоартроз тазостегнового суглоба у старших вікових групах. Показано, що хворі на коксартроз мають вірогідно гірші показники міцності кісткової тканини після 70-ти років. Запропоновано спосіб експериментального моделювання остеоартрозу тазостегнового суглоба з використанням методу тангенційної скарифікації. На базі зазначеної моделі з використанням гістологічного та гістоморфометричного методів визначено місце та роль субхондріальної кісткової тканини у патоморфогенезі остеоартрозу тазостегнового суглоба та вивчено вплив структурно-модифікувальних засобів і антирезорбентів на структурно-функціональний стан кісткової та хрящової тканини. На підставі результатів клінічної апробації зазначених лікувальних засобів показано ефективність їх застосування для лікування пацієнтів, хворих на остеоартроз. Запропоновано, науково обгрунтовано та впроваджено в практику диференційовані схеми лікування клінічних проявів остеоартрозу тазостегнового суглоба структурно-модифікувальними засобами й антирезорбентами. Доведено ефективність зазначених засобів його лікування.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему оптимізації лікування хворих з інфекційними ускладненнями після ендопротезування суглобів. Уточнено та систематизовано фактори ризику виникнення гнійного запалення у ділянці ендопротеза. На підставі клінічних спостережень 91-го хворого (64-х - після ендопротезування кульшових суглобів та 27-ми - колінних) установлено цінність клінічних, рентгенологічних, ультрасонографічних, мікробіологічних, серологічних та імунних методів діагностики гнійно-запального процесу. Розроблено алгоритм ранньої діагностики гнійного запалення після ендопротезування. За результатами мікробіологічного дослідження встановлено переважну наявність грампозитивної мікрофлори (у 78,6 % випадків) у порівнянні зі стафілококом (у 66,7 %). На підставі даних, одержаних завдяки серологічному дослідженню, доведено, що високий рівень антитіл до S. aureus і S. pyogenes одночасно з реакцією на C-реактивний білок має діагностичну інформативність у разі доопераційного виявлення парапротезної інфекції та післяопераційного моніторингу. Установлено, що основний захист проти інфекційних збудників гнійно-запального процесу у досліджених хворих відбувається через гуморальну ланку імнунітету, про що свідчить збільшення кількості імуноглобулінів класів A, M і G. Удосконалено та впроваджено комплексне лікування гнійних ускладнень після ендопротезування кульшового та колінного суглобів за етапами: передопераційної підготовки, хірургічної санації осередку, консервативної терапії та комплексу реабілітаційних заходів. Впровадження запропонованих заходів дозволило одержати 59,4 % добрих, 31,2 % задовільних і 4,7 % незадовільних результатів у хворих з нагноєнням у кульшовому суглобі та відповідно 74,1 % добрих, 22,2 % задовільних і 3,7 незадовільних - з нагноєнням у колінному суглобі.

  Скачати повний текст

Встановлено, що статико-динамічні характеристики стопи обумовлені взаємодією її суглобів і плантарного апоневрозу та визначаються положенням заднього відділу стопи під час навантаження. Запропоновано методики оперативної корекції деформованої стопи, які грунтуються на застосуванні стандартизованої схеми обстеження хворих і математичному аналізі. На підставі патоморфологічного та ультразвукового досліджень вивчено структурно-функціональний стан скелетних м'язів і зміни регіонарної гемодинаміки у хворих з ішемічною контрактурою стопи. Встановлено, що прогресуючі дистрофічні зміни у м'язах відбуваються за наявності хронічної ішемії ураженої нижньої кінцівки. З використанням клініко-ультразвукових критеріїв розроблено показання щодо ампутації гомілки у хворих з ішемічною контрактурою стопи.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання оптимізації діагностики та підвищення ефективності хірургічного лікування хворих на ранніх стадіях ревматоїдного артриту (РА) з синдромом передньо-медіальної нестабільності колінного суглоба (ПМНКС). Виявлено нові сонографічні симптоми ПМНКС. За результатами клінічних спостережень 119 хворих, сонографічного дослідження капсульно-зв'язкового апарату колінного суглоба й аналізу даних літератури систематизовано фактори патогенезу ПМНКС у обраної категорії хворих. На підставі уявлень щодо механізмів розвитку ПМНКС вперше розроблено диференційовані показання до обсягу лікувально-профілактичних операцій та запропоновано методику реконструкції передньо-медіальної зони капсульно-зв'язкового апарату колінного суглоба на ранніх стадіях РА.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему покращання результатів лікування хворих з остеоартрозом колінного суглоба методами, які дозволяють зберегти його анатомо-функціональну цілісність. Проаналізовано лікування 767-ми пацієнтів з таким діагнозом. На підставі результатів біохімічних досліджень показано, що лікування гонартрозу препаратами глюкозаміна сульфату та гіалуронової кислоти сприяє вірогідному покращанню показників біохімічних маркерів руйнування сполучної тканини. Розроблено "Шкалу прогнозування результату пластики дефекту хряща колінного суглоба", перевірка якої показала позитивні результати. Розглянуто питання прогнозування результатів високих коригувальних остеотомій у випадках нестабільності колінного суглоба. Аналіз монокондилярного ендопротезування та коригувальних остеотомій показав, що ці методи не є конкурентними, тому їх слід виконувати у різних груп пацієнтів. Запропоновано "Алгоритм диференційного вибору хірургічного лікування остеоартрозу колінного суглоба", перевірка якого дала позитивні результати.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано та розроблено методологію використання лікувально-діагностичних блокад у хворих з кульшово-поперековим синдромом (КПС). Проаналізовано результати обстеження та лікування 227-ти таких хворих. З застосуванням клінічних (ортопедичного, неврологічного, лікувально-діагностичної блокади) й інструментальних (рентгенологічного, комп'ютерно-томографічного, доплеросоно-, реовазо-, термографічного) та топографо-анатомічного методів дослідження визначено типові варіанти змін анатомо-біомеханічних взаємовідносин, вивчено клінічні прояви больового синдрому залежно від тяжкості дегенеративно-дистрофічного процесу. За результатами проведених інструментальних досліджень вивчено поліморфізм статико-динамічних, деформативних і структурних змін, виявлено гемодинамічні зміни в проксимальному відділі стегна, встановлено суттєві зміни регіонарного кровообігу. Розроблено способи рецепторних і провідникових блокад і модифіковано відомі. Сформовано алгоритмізовану діагностичну методику використання лікувально-діагностичних блокад (ЛДБ). Доведено, що у більшості хворих з КПС домінульвальним патогенетичним чинником, який формує больовий синдром, є вертеброгенний. Удосконалено знеболювальну терапію хворих на КПС і визначено в ній місце ЛДБ і локальної ін'єкційної терапії на догоспітальному та стаціонарному етапах. Проведена апробацію результатів дослідження за клінічних умов і показано високу ефективність використання ЛДБ у діагностиці патогенетичних чинників, що формують клініку больового синдрому у разі КПС, та ефективність патогенетично обгрунтованого лікування хворих на КПС.

  Скачати повний текст

Досліджено питання підвищення ефективності лікування хворих на пізніх стадіях ревматоїдного артриту (РА) з ураженням колінного суглоба (КС). Розроблено систему передопераційної підготовки й удосконалення технології ендопротезування. На підставі аналізу лікування 78-ми хворих на РА, яким виконано 104 операції тотального ендопротезування КС, визначено анатомо-функціональні зміни у КС й ураженій кінцівці. Розроблено систему підготовки до ендопротезування КС, яка передбачає усунення згинальних контрактур у КС шляхом поетапних редресацій з накладання гіпсових пов'язок, а за стійких контактур - апарата Волкова - Оганесяна. Удосконалено технологію ендопротезування за випадків тугорухомості та анкілозу КС. Доведено необхідність застосування кісткової аутопластики дефектів кісток, що утворюють КС. Вивчено структурно-функціональний стан кісткової тканини й обгрунтовано необхідність проведення скринінгового обстеження стану кісткової тканини та відповідної медикаментозної корекції у перед- та післяопераційному періодах.

  Скачати повний текст

Уперше виявлено рентгеноанатомічну, статистично достовірну об'єктивну ознаку дисплазії проксимального відділу стегнової кістки. Удосконалено конструкцію стегнового компонента ендопротеза "ОРТЕН" та методику його імплантації. На підставі результатів рентгеноструктурних досліджень обгрунтовано типорозміри стегнового компонента цього ендопротеза. Розроблено показання для його диференційованого вибору у разі планування та проведення ендопротезування тазостегнового суглоба у хворих на диспластичний коксартроз. На підставі дослідження стану мінеральної щільності кісткової тканини проксимального відділу стегнової кістки у динаміці після ендопротезування визначено терміни навантаження на кінцівку. Удосконалено методику післяопераційної реабілітації зазначених хворих.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми ендопротезування тазостегнового суглоба за наявності наслідків реактивних артритів. Дефекти тазотегнової западини (ТЗ), які потребують виконання пластики, виявлено у 52-х з 215-ти хворих, що становить 24 % випадків. З використанням методу математичного моделювання досліджено зміни напружено-деформованого стану ТЗ з встановленою чашкою ендопротеза за наявності різних типів дефектів стінок западини, зумовлених наслідками реактивних артритів тазостегнового суглоба. Змодельовано пластику дефектів ТЗ різних типів за допомогою кісткових трансплантатів, біфазної кераміки, цементу та гвинтів за умов ендопротезування. На підставі результатів проведених розрахунків показано, що рівень напружень у ТЗ у разі пластики наближається до показників напружень за умов відсутності дефектів. З урахуванням даних математичного моделювання розроблено та клінічно апробовано методики пластики досліджених патологічних дефектів у 52-х пацієнтів (57-ми прооперованих суглобів) з наслідками реактивних артритів тазостегнового суглоба за умов ендопротезування. Проаналізовано результати затосування розроблених методик пластики дефектів ТС різних типів за умов ендопротезування у хворих з наслідками реактивних артритів тазостегнового суглоба та показано ефективність їх застосування у клінічній практиці для покращання результатів ендопротезування.

  Скачати повний текст

Досліджено питання щодо покращання результатів лікування хворих похилого та старечого віку з через- та міжвертлюговими переломами стегнової кістки (СК) з урахуванням диференційованого підходу до вибору способу оперативного лікування й удосконалення методики ендопротезування кульшового суглоба (КС). Вивчено міцність фіксації за нестабільних переломів вертлюгової ділянки (ВД) СК кутовою пластиною, фіксатором DHS, цементним ендопротезом КС. Проведено біомеханічне обгрунтування вибору методу фіксації нестабільного перелому ВД СК у пацієнтів даного віку на базі стендових натурних вибробувань. Багатофакторний кореляційний аналіз лікування показав переваги застосування тотального цементного ендопротезування у хворих похилого та старечого віку з через- та міжвертлюговими переломами СК за складних багатовідлапкових переломів, з ознаками остеоартрозу й остеопорозу.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих на коксартроз шляхом використання патогенетично обгрунтованих лікувальних комплексів з застосуванням магнітотерапії (МТ) та ультрафонофорезу (УФФ) хондроксиду за різних етапів відновлювального лікування (до та після ендопротезування кульшового суглоба). Застосування МТ та УФФ хондроксиду у ранньому післяопераційному періоді оптимізує його перебіг та тривалість, сприяє адекватній адаптації хворого до відновлення рухів в ураженому суглобі, ранньому розширенню режиму рухової активності. Застосування комплексу МТ і УФФ хондроксиду після ендопротезування кульшового суглоба дозволяє запобігти активації дегенеративно-дистрофічного процесу у контрлатеральному кульшовому суглобі, що забезпечує нормалізацію біомеханіки ходьби. Вивчено безпосередні та віддалені результати лікування та показано, що застосування цього комплексу у хворих на двох етапах забезпечує більш тривалу стабілізацію процесу, підвищує ефективність реабілітаційних заходів. Стійкість терапевтичного ефекту протягом 6-ти місяців спостережено у 82,5 % хворих, а протягом року - у 55 % хворих.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Виявлено особливості стопи у хворих на деформівний артроз I плесно-фалангового суглоба (відносно довга I пресна кістка - 54,9 %, випадків, поздовжнє сплющення стопи - 32,7 % випадків) розширюють уявлення про етіопатогенез захворювання. Систематизовано й уточнено показання та протиказання до методів лікування деформівного артрозу I плесно-фалангового суглоба. Розроблено алгоритм хірургічного лікування хворих на деформівний артроз I плесно-фалангового суглоба. Розроблено біомеханічно обгрунтовані нові методики оперативного лікування деформівного артрозу I плесно-фалангового суглоба. Розроблено новий рентгенологічний спосіб визначення рівня масимального тильного згинання в I плесно-фаланговому суглобі.

  Скачати повний текст

Встановлено, що незадовільні результати оперативного лікування ушкоджень малогомілкової кістки та надп'ятково-гомілкового суглоба зумовлені залишковим вкороченням її, ротаційною деформацією, порушенням конгруентності суглоба та технічними помилками під час виконання металоостеосинтезу. Розроблено новий спосіб реєстрації переміщення реперних точок за допомогою цифрового фотографування, що дозволило покращити точність вимірювання, а також визначити характер багатоплощинних дислокацій анатомічних структур надп'ятково-гомілкового суглоба. На підставі біомеханічного дослідження показано вплив остеотомії та резекції малогомілкової кістки на стабільність надп'ятково-гомілкового суглоба. Розроблено, виготовлено та біомеханічно обгрунтовано фігурну пластину для накісткового остеосинтезу дистального епіметафізу малогомілкової кістки, яка має задній кутовий стабілізатор і передню пелюстку з отвором для бікортикального проведення шурупа.

  Скачати повний текст