Обгрунтовано та розроблено диференційований підхід і удосконалено технологію блокувального інтрамодулярного остеосинтезу з метою покращання результатів лікування хворих з діафізарними переломами стегнової кістки та зменшення строків відновлення їх працездатності. Показано, що характерною рентгенологічною особливістю репаративних процесів з застосуванням блокувального інтрамедулярного остеосинтезу за динамічним типом фіксації кісткових уламків у разі переломів стегнової кістки є формування масивної періостальної мозолі у порівнянні зі статичним типом блокування стрижня. Блокувальний інтрамедулярний остеосинтез сприяє компенсації посттравматичних розладів кровопостачання в ушкодженій кінційвці у більш ранні строки після травми (у середньому на 3 міс), ніж з використанням накісткового остеосинтезу. Установлено, що застосування блокувального інтрамедулярного остеосинтезу у разі діафізарних переломів стегнової кістки менш негативно впливає на структурно-функціональний стан кісткової тканини, ніж кістковий остеосинтез. Це має прояв у покращанні денситометричних показників та меншій кількості хворих з остеопенією та остеопорозом (відповідно 9,5 % остеопенії в основній та 48 % остеопенії та 24 % остеопорозу у контрольній групах). Розроблений клініко-діагностичний алгоритм блокувального інтрамедулярного остеосинтезу дозволяє диференційовано проводити лікування хворих залежно від тяжкості, рівня діафізарного перелому стегнової кістки, наявності остеопорозу та супутніх пошкоджень внтурішніх органів. Удосконалення техніки операції блокувального інтрамедулярного остеосинтезу зменшує травматичність і тривалість оперативного втручання, променеве навантаження на медичний персонал і хворого, дозволяє виконувати блокувальний інтрамедулярний остеосинтез без обов'язкового використання електронно-оптичного перетворювача. Удосконалена післяопераційна реабілітація хворих після цієї операції дає змогу підвищити ефективність лікування та скоротити строки непрацездатності.

  Скачати повний текст

Досліджено питання щодо покращання результатів лікування хворих похилого та старечого віку з через- та міжвертлюговими переломами стегнової кістки (СК) з урахуванням диференційованого підходу до вибору способу оперативного лікування й удосконалення методики ендопротезування кульшового суглоба (КС). Вивчено міцність фіксації за нестабільних переломів вертлюгової ділянки (ВД) СК кутовою пластиною, фіксатором DHS, цементним ендопротезом КС. Проведено біомеханічне обгрунтування вибору методу фіксації нестабільного перелому ВД СК у пацієнтів даного віку на базі стендових натурних вибробувань. Багатофакторний кореляційний аналіз лікування показав переваги застосування тотального цементного ендопротезування у хворих похилого та старечого віку з через- та міжвертлюговими переломами СК за складних багатовідлапкових переломів, з ознаками остеоартрозу й остеопорозу.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням підвищення якості лікування зламів шийки стегна за допомогою операції ендопротезування. В дисертації рентгенологічним, морфологічним та денситометричним методами встановлено зміни кісткової тканини, характерні для остеопорозу у 59% осіб віком 65 років і більше у випадках зламів шийки стегна. На цій підставі визначені диференційовані показання до ендопротезування з урахуванням віку, ступеня остеопорозу, форми проксимального відділу стегна та активності пацієнта. Доведено необхідність застосування кісткового цементу в разі однополюсного протезування за наявності остеопорозу. Удосконалені окремі елементи техніки однополюсного ендопротезування. Запропоновано комплексну методику поопераційного лікування. Вперше опрацьовано й застосовано спосіб профілактики поопераційного набряку у випадках ендопротезування шляхом використання поєднаної дії препаратів системної ензимотерапії короткої та пролонгованої дії - Флогензима і Вобензима. Основні результати праці знайшли практичне застосування у клініках під час ендопротезування у випадках зламів шийки стегна. Клінічні дослідження проведено на 107 пацієнтах, рентгенологічні - на рентгенограмах 66 пацієнтів, денситометричні - на 20 пацієнтах і морфологічні - на 28 препаратах.

  Скачати повний текст

Виявлено функціональні особливості (мітонометричні, гоніометричні, реовазографічні) опорно-рухового апарату нижніх кінцівок хворих з багатоуламковими та фрагментарними діафізарними переломами стегнової кістки та кісток гомілки. Розроблено програму фізичної реабілітації за умов спільного застосуванням ряду традиційних і нетрадиційних засобів відновної терапії відповідно до нових методів операційного втручання хворих з даною патологією. Розширено теоретичні уявлення щодо їх впливу на стан опорно-рухового апарату. Доповнено програму фізичної реабілітації хворих з переломами діафіза стегнової кістки та кісток гомілки вправами для зміцнення м'язів, що приймають участь у відновленні ходьби й ортостатичної синергії.

  Скачати повний текст

На підставі експериментально-математичного дослідження переломів вертлюгової ділянки вивчено напружено-деформований стан двох систем стрижневої фіксації: одно- та двоплощинної. Доведено переваги двоплощинного способу фіксації переломів вертлюгової ділянки. Запропоновано малотравматичний спосіб оперативного лікування хворих похилого та старечого віку з переломами вертлюгової ділянки стрижневими апаратами двоплощинної фіксації. Розроблено методику до- та післяопераційного лікування хворих та їх реабілітації. Проведено порівняльний аналіз одержаних результатів застосування розробленої та традиційних методик, показано переваги нового методу. Встановлено, що система кістка - апарат зберігає свій стабільний стан саме за умов двоплощинної фіксації, а запропонована конструкція апарата дозволяє в найкоротші терміни активізувати хворих похилого та старечого віку з переломами вертлюгової ділянки. Показано надійність нової методики остеосинтезу, про що свідчить більший відсоток позитивних результатів та менша частота ускладень, пов'язаних з розхитуванням стрижнів, нестабільністю конструкції та наявністю у хворих гіподинамії.

  Скачати повний текст

Вперше проведено морфологічний аналіз перебігу репаративної регенерації дефектів стегнових кісток щурів за умов змодельованого гіпотиреозу, який одержує нові знання щодо проліферації та диференціації клітин, а також виявляє особливості стадійно-часових характеристик репаративного остеогенезу за умов дії ендемічного фактора ризику - дефіциту йоду. Встановлено, що за умов експериментального гіпотиреозу відбувається уповільнення та спотворення репаративної регенерації у випадку переломів довгих кісток за рахунок порушення проліферації та диференціації клітинних елементів і тканинних структур. Обгрунтовано в експерименті та розроблено підходи щодо лікування хворих з переломами довгих кісток за умов ендемічних регіонів з дефіцитом йоду.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальну проблему лікування хворих літнього та старечого віку з переломами проксимального кінця стегнової кістки. Проаналізовано результати лікування 230-ти хворих, зокрема, встановлено ефективність застосування традиційного остеосинтезу за ситемою AO/ASIF у 118-ти хворих, остеосинтезу блокованими імплантатами - у 42-х, металоцементного остеосинтезу - у 70-ти. На підставі результатів біомеханічних дослідів визначено міцнісні характеристики фіксації до проксимального кінця стегнової кістки традиційних, блокованих і металоцементних імплантатів. В експерименті на тваринах вивчено реакцію проксимального кінця стегнової кістки на введення імплантату з поліметилметаакрилатним цементом.

  Скачати повний текст

Проведено експериментально-математичне дослідження переломів проксимального відділу стегнової кістки (ПВСК) за умов остеосинтезу різними різьбовими фіксаторами. На підставі одержаних результатів визначено напружено-деформований стан двох систем: спонгіозних гвинтів системи АО та стержнів-гвинтів нової конструкції. Доведено переваги використання пристроїв заглибної та зовнішньої фіксації на основі стержнів-гвинтів. За допомогою використання комп'ютерних технологій методом кінцевих елементів проведено моделювання тривимірності зображення ПВСК з переломами шийки стегнової кістки (ШСК), фіксованими гвинтами АО та гвинтами нової конструкції. Виявлено зони локального напруження, що виникають під дією навантаження на кінцівку. Найбільш рівномірний розподіл напруження зафіксовано у разі проведення остеосинтезу фіксаторами нової конструкції, що свідчить про більш стабільну фіксацію та можливість її збереження протягом усього терміну лікування. Вперше проведено дослідження безпосередньої взаємодії балочної системи з різними варіантами конструкцій різьбових фіксаторів. Створено нові методики остеосинтезу переломів ПВСК з застосуванням нових фіксуючих систем. Запропоновано критерії відбору хворих, яким необхідно проводити остеосинтез. Розроблено нову методику післяопераційного лікування постраждалих з переломами ПВСК. Проведено порівняльний аналіз ефективності остеосинтезу переломів ПВСК гвинтами системи АО та стержнями-гвинтами з допоміжною діафізарною фіксацією. Показано суттєву перевагу нового методу остеосинтезу, про що свідчить більший відсоток позитивних результатів та менша частота виникнення ускладнень, пов'язаних з нестабільністю конструкцій "відламки - фіксатор".

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми однополюсного ендопротезування кульшового суглоба у лікуванні медіальних переломів шийки стегнової кістки. Проведено клінічний і біохімічний аналіз результатів лікування 219-ти пацієнтів, яким з приводу медіального перелому шийки стегнової кістки виконано однополюсне ендопротезування кульшового суглоба. Середній вік хворих складав 72,8 років. Установлено, що найбільш часто мали місце переломи типу II і III за Пауелсом, переломи типу III і IV за Гарденом, переломи В2.3 і В3.3 за АО. Розроблений однополюсний ендопротез має найбільшу, у порівнянні з широко застосовуваними типами однополюсних імплантатів, первинну стабільність фіксації за ідеальної його установки та за ситуацій, коли установка ендопротеза була зроблена з невеликими відхиленнями. Удосконалено інструментарій для проведення операції, що дозволяє скоротити час проведення операції, знизити її травматичність і підвищити точність вибору розмірів ендопротеза. Віддалені результати спостережено у терміни від 2-х до 16-ти років. Динамічну функцію кінцівки вивчено за допомогою комп'ютерного дослідження ходьби, статичну - статометричного. За цього якщо статична функція нижньої кінцівки відновлювалася у відносно ранній термін, то функція ходьби - у терміни, що значно перевищували відновлення функції вертикального стояння. Відзначено більш швидке відновлення функції опору та ходьби у пацієнтів, що здійснювали раннє навантаження на оперовану кінцівку. Оцінку функції оперованого суглоба проведено за бальною системою R.M.<$Eroman d prime>Aubigne - M.Postel, а також за шкалою W.H.Harris. Відзначено, що віддалені результати лікування одержані у 92,7 % прооперованих хворих.

  Скачати повний текст

Вперше в Україні визначено медико-соціальні наслідки переломів проксимального відділу стегнової кістки (летальність, здатність до самообслуговування та самостійного пересування) у людей старших вікових груп. Встановлено основні причини летальності у даної категорії хворих. Вперше в Україні (на приклаі міста Вінниці) проведено довготривале (1997 - 2002 рр.) дослідження особливостей розповсюдженості переломів стегнової кістки у людей різного віку та статі. Детально проаналізовано віддалені наслідки лікування переломів проксимального відділу стегнової кістки. Визначено ефективність ортопедичного лікування залежно від віку, статі, виду перелому та терапевтичного методу. Охарактеризовано структурно-функціональний стан кісткової тканини у пацієнтів з переломами стегнової кістки залежно від віку та статі. Вперше досліджено ефективність застосування препарту "Кальцемін" та біологічно активної домішки "Остеїн" у процесі реабілітації хворих з переломам проксимального відділу стегнової кістки за наявності остеопорозу. Встановлено, що шестимісячний курс лікування збільшує міцність кісткової тканини, покращує її якість і знижує виразність больового синдрому у травмованій кінцівці.

  Скачати повний текст

Запропоновано шляхи підвищення ефективності комплексного лікування і реабілітації хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки за допомогою використання комплексу сучасних діагностичних технологій: рентгенівської ком'ютерної томографії (РКТ), магніторезонансної томографії (МРТ), магніторезонансної ангіографії (МРА), дистанційної інфрачервоної термографії (ДІТ), безконтактної омегапотенціалометрії головного мозку (БОП), біохімічних (БД) і радіоізотопних досліджень (РІД), лазерної кореляційної спектроскопії (ЛКС). Встановлено, що використання сучасних досліджень індивідуальних анатомічних особливостей семіотики переломів проксимального відділу стегнової кістки на основі РКТ, МРТ, МРА, ДІТ, ЛКС, БД, РІД та ЛКС сприяють вибору ефективного методу лікування, використанню оптимальних конструкцій і адекватних ендопротезів, попередженню інтраопераційних, ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень.

  Скачати повний текст

Удосконалено методику визначення скелетної зрілості за рентгенограмами таза і тазостегнових суглобів шляхом встановлення додаткових індикаторів зрілості для пацієнтів підліткового віку. Встановлено співвідношення скелетної зрілості та періоду статевого розвитку та розроблено алгоритм оцінки скелетної зрілості у підлітків. Досліджено групу ризику для зміщення головки стегнової кістки на контрлатеральній неураженій стороні за одностороннього юнацького епіфізеолізу та розроблено диференційований підхід до профілактичного фізіодезу, застосування якого дозволило до 50 % скоротити показання до проведення даного оперативного втручання та забезпечило відсутність зміщення головки з контрлатеральної "умовно здорової" сторони у 100 % пацієнтів з одностороннім юнацьким епіфізеолізом.

  Скачати повний текст

Наведено результати топографо-анатомічних (на 57-ми трупах людей) і експериментальних (на 18-ти трупах людей) досліджень, а також клінічні дані (20-ти хворих) вивчення кровопостачання ділянки стегна та причини виникнення ускладнень за різних методів лікування травматичних переломів стегнової кістки. Наведено морфологічне обгрунтування можливих причин виявлених ускладнень у вигляді незрощень, сповільненої консолідації, рефрактур після видалення фіксаторів, асептичних некрозів голівки стегнової кістки після перелому шийки й остеосинтезу, резорбції кістки під пластиною за умов накісткового стеосинтезу та навколо стрижня у разі інтрамедулярного остеосинтезу у процесі лікування діафізарних переломів, зумовлених порушенням кровообігу в кістковій тканині. Виявлено нові топографо-анатомічні аспекти шляхів удосконалення хірургічного лікування хворих з переломами стегнової кістки.

  Скачати повний текст

Розроблено та науково обгрунтовано програму фізичної реабілітації для жінок похилого віку після перелому проксимального кінця стегнової кістки. Програма передбачає застосування сучасних методів оперативного втручання, а також диференційованого підходу до розв'язання рухових проблем пацієнтів. Визначено шляхи індвідуалізації програми фізичної реаблітації відповідно до перебігу захворювання, наявності супутніх захворювань і рівня рухових проблем осіб похилого віку після перелому проксимального кінця стегнової кістки. Запропоновано й науково обгрунтовано зміст картки реабілітаційного обстеження таких осіб, що передбачає складання історії рухового порушення, огляд і застосування спеціальних вимірювань і тестів, спрямованих на виявлення всіх можливих рухових проблем у жінок похилого віку після перелому проксимального кінця стегнової кістки. З'ясовано особливості навчання рухових дій осіб похилого віку у лікарняному періоді після травм проксимального кінця стегнової кістки.

  Скачати повний текст

Проведено клінічний, рентгенологічний та біомеханічний аналіз хірургічного лікування нестабільних внутрішньосуглобових субкапітальних та базальних переломів шийки стегнової кістки. Доведено, що для запобігання виникненню зрізувальних зусиль по лінії нестабільного перелому шийки доцільно під час ревізії зони перелому у випадку нестабільних субкапітальних внутрішньосуглобових переломів шийки стегнової кістки (ВПШСК) видаляти кістковий клин основою догори з дистального фрагмента кукси шийки з метою перенесення площини зламу в перпендикуляр стосовно вісі шийки стегнової кістки, а за нестабільних базальних ВПШСК висікати кістковий клин основою догори з проксимального фрагмента кукси шийки з метою перенесення осі шийки у перпендикуляр до лінії перелому, що призводить до збільшення ШДК. Проведено клінічну апробацію розробленої технології, показано її високу ефективність, зокрема у 87,4 % випадків одержано задовільні результати лікування хворих.

  Скачати повний текст

Представлені результати експериментальних досліджень та аналіз результатів лікування хворих з переломами шийки стегнової кістки. В експерименті на препаратах проксимального відділу стегнової кістки, взятих із трупів, вивчені їх анатомічні особливості. Встановлено наявність каналу шийки стегнової кістки, що проходить під малим вертлюгом та має овальну форму з приплющенням спереду. Сконструйовано пристрій для компресійного остеосинтезу переломів шийки стегна. Вивчено травматичність фіксаторів, які застосовувались при остеосинтезі переломів шийки стегна. Розроблено малотравматичну методику лікування переломів шийки стегнової кістки, яка створює оптимальні умови для остеорепарації, дозволяє отримати добрі та задовільні результати у 87,1% пацієнтів та скорочує термін консолідації.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему своєчасної діагностики юнацького епіфізеолізу головки стегнової кістки (ЮЕГСК). На підставі комплексного вивчення особливостей конституції хворих з ЮЕГСК і результатів біохімічних обстежень виявлено причинно-наслідкові зв'язки між ЮЕГСк та ендокринопатіями. Вперше на основні рентгенологічного, МР-томографічного й електронно-мікроскопічних досліджень одержано нові дані щодо структурних змін кісткової тканини проксимального відділу стегнової кістки у разі ЮЕГС, які передують руйнуванню епіфізарно-метафізарних зв'язків. Запропоновано новий спосіб вимірювання епіфізарно-шийкового кута за допомогою серії томографічних зображень, виконаних у горизонтальній і сагітальній проекціях з поправкою на зовнішньоротаційну установку кінцівки для більш точного визначення величини домінуючого зміщення. Встановлено можливість використання морфологічного кортикального індексу для оцінки структурних змін проксимального відділу стегнової кістки у разі юнацького епіфізеолізу в різні періоди розвитку захворювання. Теоретично обгрунтовано модель механізму виникнення та розвитку патологічних змін у проксимальному відділі стегнової кістки у випадку юнацького епіфізеолізу. Розроблено основні патогенетично обгрунтовані лікувальні заходи з урахуванням характеру перебігу захворювання та змін рентгенологічних показників деформації проксимального відділу стегнової кістки.

  Скачати повний текст