Розглянуто питання вдосконалення діагностики порушень функції нирок у хворих на рак молочної залози у разі хіміотерапевтичного лікування за допомогою багатоцільового сцинтиграфічного дослідження. Проаналізовано особливості змін функціонального стану нирок залежно від виду хіміотерапевтичого лікування (неоад'ювантна, ад'ювантна хіміотерапія та хіміотерапія з препаратами платини). Визначено радіонуклідну семіотику змін внутрішьониркової гемодинаміки, фільтраційно-екскреторної функції та ступеня запального процесу в нирках у разі хіміотерапії хворих на рак молочної залози. Розроблено алгоритм багатоцільового сцинтиграфічного дослідження хворих на рак молочної залози, який дозволяє об'єктивно оцінювати морфофункціональний стан нирок на фоні моніторингу стану кісткової системи у разі проведення хіміотерапевтичного лікування.

  Скачати повний текст

Встановлено, що розвиток резистентності клітин лінії MCF-7 до доксорубіцину супроводжується втратою їх чутливості до ріст-інгібуючої дії та індукції апоптозу під впливом рентгенівського випромінювання.

  Скачати повний текст

Доведено, що використання ПАВ за зазначених умов запобігає розвитку рецидивів і збільшує показники трирічної виживаності хворих. Уперше виявлено залежність змін імунологічних показників та клінічної ефективності вакцинотерапії у хворих на РМЗ від гістологічного варіанту пухлин. Доведено, що застосування ПАВ за комплексного лікування хворих на РМЗ впливає на різні ланки імунної системи, зокрема індукує специфічну реакцію Т-клітинної ланки та сприяє нормалізації активності моноцитарної ланки природнього протипухлинного захисту організму. Обгрунтовано, що у разі імунологічного моніторингу вакцинованих хворих на РМЗ найбільшу інформативність та прогностичну значимість має динаміка реакції гіперчутливості уповільненого типу на введення ПАВ та показників активності нейтрофілів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Визначено, що резистентність пухлин до цитостатичної терапії асоціюється з розміром пухлини, ступенем диференціювання, експресією рецепторів естрогенів (ER). Обгрунтовано необхідність комплексної оцінки клінічного ефекту неоад'ювантної поліхіміотерапії (НПХТ), про що свідчить неповна відповідність клінічної регресії пухлини за критеріями RECIST і ступенем лікувального патоморфозу. Доведено доцільність інтраопераційного визначення чистоти країв резекції тканини молочної залози у хворих на місцево поширений рак молочної залози (МПРМЗ) після НПХТ для вибору оперативного втручання. Встановлено варіабельність експресії ER і прогестерону (PR), білка Her-2/neu у межах клінічно чутливих і резистентних варіантів раку. Виявлено, що 3-річна безрецидивна виживаність хворих з клінічно резистентним і чутливим варіантом залежить від молекулярного типу пухлини. Обгрунтовано доцільність визначення чутливих і резистентних варіантів МПРМЗ та їх молекулярного типу для оцінки індивідуального прогнозу та корекції лікування після операції, що в свою чергу буде сприяти збільшенню тривалості життя хворих на МПРМЗ.

  Скачати повний текст

Уперше теоретично обгрунтовано та на великому клінічному матеріалі доведено високу ефективність використання внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії в ад'ювантному режимі у програмі комплексного лікування хворих на рак молочної залози. На підставі одержаних даних клініко-лабораторних і біохімічних досліджень доведено низьку токсичність внутрішньоартеріального введення хіміопрепаратів. Уперше на підставі даних рандомізованого дослідження доведено більш високу ефективність ад'ювантної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії у порівнянні з ад'ювантною системною поліхіміотерапією у комплексному лікуванні хворих на рак молочної залози.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано оптимальні хірургічні доступи для катетеризації магістральних артерій кровопостачання молочних залоз і м'яких тканин грудної клітки. Розроблено практично-орієнтовану класифікацію типів розгалуження судин басейну внутрішньої грудної артерії. Вперше на клінічному матеріалі подано теоретичне обгрунтування та доведено високу ефективність використання внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії у неоад'ювантному та паліативному режимах у програмі комплексного лікування хворих на рак молочної залози. Доведено низьку токсичність внутрішньоартеріального введення хіміопрепаратів. Розроблено оптимальний комплекс морфометричних параметрів, які дозволяюь об'єктивно оцінити ступінь злоякісності та прогноз перебігу раку молочної залози, механізми та вираженість лікувлаьного патоморфозу пухлини під впливом внутрішньоартеріальної поліхіміотрепії та променевої терапії. Доведено, що поєднаний вплив зазначених способів лікування хворих з первинно-неоперабельним раком молочної залози забезпечує не лише субтотальну загибель пухлинної паренхіми, але й знижує ступінь катаплазії пухлинних клітин, інтенсифікацію процесів утворення та дозрівання сполучної тканини, зростання ступеня васкуляризації, оптимізує популяційний склад і функціональну повноцінність імунокомпетентних клітин. Вперше встановлено залежність віддалених результатів лікування від особливостей реакцій систем гомеостазу пацієнток на проведену внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано можливість підвищення ефективності хіміотерапії хворих на рак грудної залози та жіночих геніталій за рахунок терапії супроводу (використання альгінатів). Вивчено характер, частотність і тяжкість ускладнень стандартних курсів хіміотерапевтичного лікування раку грудної залози та жіночих геніталій та профілактичний ефект вживання альгінатів щодо даних ускладнень. Вивчено деякі механізми профілактичної дії альгінатів, які використано в стандартних курсах хіміотерапії раку грудної залози та жіночих геніталій. Вперше доведено ефективність альгінатів як засобу зниження частотності та ступеня токсичних ефектів хіміотерапії онкологічних хворих, що проявляється в послабленні ступеня лейкопеній та анемій, зниженні частотності тяжкої нудоти та блювання, серцево-судинних ускладнень протягом усього періоду проведення хіміотерапії та можливості завершення її в усіх хворих без зниження доз хіміотерапевтичних засобів, що сприяє підвищенню ефективності хіміотерапевтичного лікування хворих та якості їх життя. Вперше у клінічну практику впроваджено методику кількісної оцінки шкідливих ефектів хміотерапії відповідно до міжнародних вимог GCP (Good Clinical Practice) за системою СТС v. 3.

  Скачати повний текст