Визначено, що резистентність пухлин до цитостатичної терапії асоціюється з розміром пухлини, ступенем диференціювання, експресією рецепторів естрогенів (ER). Обгрунтовано необхідність комплексної оцінки клінічного ефекту неоад'ювантної поліхіміотерапії (НПХТ), про що свідчить неповна відповідність клінічної регресії пухлини за критеріями RECIST і ступенем лікувального патоморфозу. Доведено доцільність інтраопераційного визначення чистоти країв резекції тканини молочної залози у хворих на місцево поширений рак молочної залози (МПРМЗ) після НПХТ для вибору оперативного втручання. Встановлено варіабельність експресії ER і прогестерону (PR), білка Her-2/neu у межах клінічно чутливих і резистентних варіантів раку. Виявлено, що 3-річна безрецидивна виживаність хворих з клінічно резистентним і чутливим варіантом залежить від молекулярного типу пухлини. Обгрунтовано доцільність визначення чутливих і резистентних варіантів МПРМЗ та їх молекулярного типу для оцінки індивідуального прогнозу та корекції лікування після операції, що в свою чергу буде сприяти збільшенню тривалості життя хворих на МПРМЗ.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано можливість підвищення ефективності хіміотерапії хворих на рак грудної залози та жіночих геніталій за рахунок терапії супроводу (використання альгінатів). Вивчено характер, частотність і тяжкість ускладнень стандартних курсів хіміотерапевтичного лікування раку грудної залози та жіночих геніталій та профілактичний ефект вживання альгінатів щодо даних ускладнень. Вивчено деякі механізми профілактичної дії альгінатів, які використано в стандартних курсах хіміотерапії раку грудної залози та жіночих геніталій. Вперше доведено ефективність альгінатів як засобу зниження частотності та ступеня токсичних ефектів хіміотерапії онкологічних хворих, що проявляється в послабленні ступеня лейкопеній та анемій, зниженні частотності тяжкої нудоти та блювання, серцево-судинних ускладнень протягом усього періоду проведення хіміотерапії та можливості завершення її в усіх хворих без зниження доз хіміотерапевтичних засобів, що сприяє підвищенню ефективності хіміотерапевтичного лікування хворих та якості їх життя. Вперше у клінічну практику впроваджено методику кількісної оцінки шкідливих ефектів хміотерапії відповідно до міжнародних вимог GCP (Good Clinical Practice) за системою СТС v. 3.

  Скачати повний текст