Розглянуто питання поліпшення результатів лікування хворих онкоторакального профілю шляхом обгрунтування та впровадження нової технології інтраопераційної інфузійно-трансфузійної терапії (ІТТ) з використанням перфторану та рефортану на підставі вивчення післяопераційних змін зовнішнього дихання, центральної гемодинаміки та кисневого статусу організму. Наведено результати аналізу клінічного матеріалу, що дозволило провести диференційований вибір оптимального варіанту ІТТ залежно від висхідного рівня респіраторних порушень. Доведено, що у онкохірургічних хворих без вентиляційних порушень перед операцією є доцільним одноразове введення рефортану в дозі 5 мл/кг під час лобектомії. Використання плазмозамінника з функцією переносу кисню перфторану в дозі 1,5 мл/кг у складі ІТТ є доцільним у онкохірургічних хворих з передопераційною вентиляційною дихальною недостатністю (ВДН) I та II ступенів. У хворих з висхідною ВДН III ступеня оптимальним варіантом ІТТ є інтраопераційне застосування перфторану в дозі 3 мл/кг.

  Скачати повний текст

Вивчено ефективність медіастинальної лімфодисекції у лікуванні хворих на рак легені на базі комплексного оцінювання основних клінічних, патоморфологічних і молекулярно-біологічнічих даних. З метою підвищення радикалізму у хворих на рак легені була застосована систематична медіастинальна лімфодисекція, виконання якої не вплинуло на структуру післяопераційних ускладнень, однак вона супроводжується збільшенням порушень серцевого ритму та підвищує імовірність емпієми плеври. На підставі результатів дослідження видалених лімфатичних вузлів за допомогою моноклональних антитіл до цитокератинів додатково виявлено у 21 % хворих метастази раку, що підтверджує доцільність виконання обов'язкової медіастинальної лімфодисекції. У 28,6 % хворих на рак легені, яким були виконані радикальні операції, у кістковому мозку з використанням світлової мікроскопії та моноклональних антитіл до цитокератинів виявлено поодинокі ракові клітини. За результатами вивчення віддалених результатів лікування таких хворих показано значне зменшення частоти інтраторакальних рецидивів у хворих, яким була виконана систематична медіастинальна лімфодисекція, та встановлено вірогідне підвищення їх трирічної виживаності з 47,6 % до 62,9 %. З'ясовано, що наявність поодиноких ракових клітин у кістковому мозку є поганим прогностичним фактором, тому що всі хворі, у яких вони були виявлені, померли у перші 3 роки після операції.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності комбінованого лікування хворих на рак легені шляхом оптимізації ад'ювантних і неоад'ювантних методів протипухлинної терапії з урахуванням розповсюдженості патологічного процесу. Оцінено результати хірургічного лікування хворих на рак легені. Розроблено ефективні методики комбінованого лікування з передопераційною термохіміотерапією, терморадіотерапією, інтратуморальною термохіміотерапією, а також післяопераційною неспецифічною та специфічною імунотерапією. Оцінено безпосередні та віддалені результати лікування. Підтверджено доцільність і визначено алгоритм розроблених методів комбінованого лікування у хворих на рак легені залежно від основних прогностичних факторів. Обгрунтовано необхідність виконання хірургічних операцій в осіб літнього віку.

  Скачати повний текст

Розроблено новий спосіб введення хіміопрепаратів під час лікування неоперабельного раку легенів, який дозволяє поліпшити безпосередні та віддалені результати лікування у порівнянні з традиційною внутрішньовенною поліхіміотерапією. Група з ендолімфатичним введенням хіміопрепаратів була представлена 126-ма первинно неоперабельними пацієнтами, яким проведена ендолімфатична поліхіміотерапія. Контрольна група складалася з 115-ти первинно неоперабельних пацієнтів, яким проведена внутрішньовенна поліхіміотерапія. Після трьох курсів ендолімфатичної поліхіміотерапії тільки в 14,4 % пацієнтів залишилися ознаки обтураційного пневмоніту. Після внутрішньовенної хіміотерапії таких хворих було 34,7 %. Середня тривалість життя в дослідній групі - 14 місяців, а в групі контролю - 9,9 місяців. У групі ендолімфатичної поліхіміотерапії її токсичність склала 0 - 1 ступінь, що значно краще, ніж у контрольній групі. Таким чином, ендолімфатичне введення хіміопрепаратів є ефективнішим за внутрішньовенне.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності променевої терапії недрібноклітинного раку легень (НДРЛ). Проведено клініко-рентгенологічні СКТ й ендоскопічні обстеження 548-ми хворих, які одержали променеву та хіміотерапію з використанням таксотеру, етомозиду та цисплатину. Установлено значний позитивний ефект (77,6 - 82,1 %) лікування хворих на НДРЛ за умов поєднаного прискореного режиму опромінювання з хіміомодифікацією за всіх стадій у порівнянні з аналогічними показниками у разі проведення традиційного лікування, зокрема з хіміомодифікацією. Віддалені результати у пацієнтів цих груп за всіма показниками перевищували відповідні параметри, одержані за умов традиційного лікування та прискореного опромінювання без хіміомодифікації (тривалості життя, одно-, дво-, трирічної виживаності). Лімітувальним чинником у разі реалізації методик з прискореним режимом опромінювання є променеві реакції III ступеня тяжкості: езофагіти, пневмоніти, а у разі поєднання з хіміомодифікацією - додатково нудота та блювання, нейропенія, тромбопенія, нефропатія та мукозит. Вивчено обмін основного компонента апоптозного сигналінгу метаболіту сфінголіпідів - цераміду (ЦМ) і встановлено, що радіхіміомодифікація супроводжується значним підсиленням продукції та збільшенням вмісту ЦМ у сироватці крові хворих та у тканинах пухлини, яке за даними ультраструктурного аналізу корелювало з посиленням апоптозу у пухлинних клітинах. За прогресування онкопроцесу виявлено збільшення рівнів раково-ембріонального антигену, нейроспецифічної енолази, бомбезину та зменшення субстанції P більше, ніж на 30 %, на 1 - 1,5 місяця раніше клініко-інструментального підтвердження.

  Скачати повний текст

На підставі інтегрального (якісно-кількісного) оцінювання структурних змін недрібноклітинного раку легенів (НДРЛ) за умов впливу протипухлинної терапії (ППТ) уперше одержано загальні закономірності паренхіматозно-стромальних реакцій плоскоклітинного раку (ПР) і аденокарциноми (АК) легенів. Установлено певні особливості змін морфологічного субстрату ПР і АК легенів за дії променевої терапії (ПТ), хіміотерапії (ХТ), термопроменевої терапії (ТПТ), інтратуморальної хіміотерапії (ІТХТ), інтратуморальної термохіміотерапії (ІТТХТ). За морфологічними критеріями встановлено, що передопераційна ПТ більш ефективна, ніж передопераційна системна ХТ. З'ясовано патоморфогенетичний зв'язок щільності інтратуморальної васкуляризації з розвитком регіональних метастазів. Установлено, що застосування системної ХТ або ПТ суттєво не впливає на мікросудини раку легень, а стан гіперваскуляризації ПР і АК корелює з високою частотою метастазування. Уперше морфологічно підтверджено ефективність передопераційної ТПТ і ТХТ у порівнянні з монометодами без локального прогрівання пухлин. Доведено, що найбільш ефективними методами передопераційного лікування НДКРЛ є ТХТ, ІТХТ та ІТХТ, які дозволяють досягти максимально можливої девіталізації пухлинної паренхіми з розвитком незворотніх змін власних мікросудин пухлини, що сприяє підвищенню абластики оперативних втручань, зниженню ризику розвитку метастазів, а також у частині випадків переводу пухлини з неоперабельного стану в резектабельний.

  Скачати повний текст

Розглянуто вплив злоякісної пухлини бронхів і проксимального відділу шлунка на зміну бактеріальної флори в екосистемах легень і шлунка. Висвітлено ефективність застосування периопераційної та післяопераційної антибіотикопрофілактики цефотаксимом. Здійснено оцінку швидкості темпів зниження рівня ендогенної інтоксикації залежно від антибіотикотерапії. Встановлено, що наявність і розвиток злоякісної пухлини легень і шлунка спричинює якісні та кількісні зміни у мікробних популяціях вищезгаданих органів, формування локальних запальних вогнищ. Застосування периопераційної схеми антибіотикопрофілактики цефотаксимом у режимі монотерапії зменшує частоту післяопераційних ускладнень, підвищує ефективність хірургічного лікування хворих на рак легень і рак проксимального відділу шлунка. Доведено, що застосування периопераційної схеми антибіотикопрофілактики сприяє більш швидкому зниженню рівня ендогенної інтоксикації у прооперованих хворих онкоторакального профілю у порівнянні з післяопераційною схемою антибіотикопрофілактики. Запропоновано удосконалену схему протибактеріальної терапії, ефективну фармакологічну дозу цефотаксиму, а також методику визначення коефіцієнта інтоксикації "К" як критерія для визначення темпів зниження рівня ендогенної інтоксикації.

  Скачати повний текст

Оцінено безпосередні та віддалені результати лікування хворих на рак легені та обгрунтовано доцільність впровадження розширено-комбінованих операцій з двобічною системною лімфодисекцією середостіння та ад'ювантною телегаматерапією до практики лікування місцево-поширеного раку легені. Експериментально обгрунтовано хірургічну адекватність стернотомно-торакотомного доступу для виконання двобічної системної лімфодисекції середостіння та комбінованих операцій з приводу місцево-поширеного раку легені. Сконструйовано апарат для зшивання кісткової тканини та експериментально вивчено новий оптимальний метод для надійної репозиції груднини після стернотомії. Досліджено вплив телегаматерапії на консолідацію грудної кістки після стернотомії.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Надано характеристику основних ознак променевих змін легеневої тканини, порівняльну семіотику променевих реакцій раннього та пізнього типів , з'ясовано діагностичну можливість окремих методів діагностики (рентгенографії, КТ, ФЗД) в своєчасному їх виявленні. Визначено найбільш значні фактори ризику виникнення променевих ушкоджень. Вивчено частоту поширеності та розвиток даних типів променевої патології за умов використання сучасної комбінації способів лікування. Вперше встановлено клініко-діагностичні паралелі для оцінки клінічної симптоматики променевих реакцій та ушкоджень легень та запропоновано їх класифікацію. Обгрунтовано алгоритм використання методів променевої діагностики у разі променевих реакцій та ушкоджень легеневої тканини, які виникають в процесі лікування раку легень та грудної залози.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих на розповсюджені форми раку шлунка, підшлункової залози, легені шляхом включення в схеми терапії нового вітчизняного платиновмісного препарату на ДНК носії - поліплатиллену (ППЛ). За результатами експериментальних досліджень in vitro на шести лініях культур клітин тварин та людини встановлено високу антипроліфератвну дію низькотоксичного препарату ППЛ, яка реалізується шляхом блокування проліферації клітин у G1-S фазах клітинного циклу. Доведено його значну протипухлинну активність і низьку токсичність у процесі досліджень in vitro на двох моделях солідних пухлин. На підставі результатів клінічного дослідження показано високу протипухлинну активність, низьку загальну токсичність ППЛ у порівнянні з цисплатиною та іншими протипухлинними препаратами. Розроблено дози та режими застосування ППЛ. Виявлено позитивний вплив ППЛ на ефективність лікування 266-ти хворих на поширені форми раку легені, зокрема, збільшення середньої виживаності на 4,2 міс, медіани виживаності - на 3,5 міс, однорічної виживаності на 21 % у порівнянні з хворими, пролікованими з використанням відмих хіміопрепратів. У пацієнтів на поширені форми раку шлунка застосування ППЛ вірогідно збільшує середню виживаність на 7,7 міс, однорічну виживаність - на 18,5 %, дворічну - на 15 %. Частота зникнення асциту на 55 % більша у хворих на рак шлунка, прлікованих з застосуванням ППЛ. У разі лікування ППЛ хворих на поширені форми раку підшлункової залози виявлено вірогідне збільшення середньої виживаності на 2,9 міс, медіани виживаності - на 1,5 міс і значне зменшення больового синдрому у порівнянні з групою контролю. Показники виживаності хворих з IV ступенем раку легені, шлунка, підшлункової залози дозволяють змінити стереотипи ставлення до цих хворих як до перспективних щодо подовження тривалості життя та покращання його якості.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розроблено програму фізичної реабілітації та методичі підходи до її індивідуалізації у чоловіків після лобектомії та пульмонекомії у післяопераційний період. Визначено вплив розробленої програми фізичної реабілітації на функціональний стан системи зовнішього дихання, загальний фізичний стан і рівень основних аспектів якості життя чоловіків, коли було виконано лобектомію та пульмонектомію з приводу раку легень, за післяопераційного періоду. Досліджено проблему фізичної реабілітації після торакальних хірургічних втручань на базі аналізу й узагальнення літератури з проблеми фізичної реабілітації хворих на рак легень, соціологічних методів, медико-біологічних методів (інструментальних фізіометричних, атропометрії), методів математичної статистики.

  Скачати повний текст