Розглянуто питання підвищення ефективності лікування хворих на регматогенне відшарування сітківки (РВС) шляхом застосування в до- та післяопераційному періоді антигіпоксантів для захисту нейронів сітківки. У разі застосування пікамілону в доопераційному періоді РВС відбувається поліпшення порогу електричної чутливості та лабільності за фосфеном на очах з РВС та на парному оці, що свідчить про системний характер лікувальної дії пікамілону. Тривале лікування пікамілоном хворих на РВС протягом місяця в післяопераційному періоді призводить до підвищення гостроти зору прооперованого ока протягом 3 - 6-ти місяців після операції до 0,4 у порівнянні з 0,2 у контрольній групі хворих.

  Скачати повний текст

Проведено експериментальні дослідження, які свідчать про виражений протекторний ефект препарату на сітківку кролів за моделювання вторинного дистрофічного процесу, який виявляється в більш пізнішому виникненню перших дистрофічних змін і достовірно повільному прогресуванні патологічного процесу в динаміці досліду. Встановлено, що застосування оксибрала як після втиснень склери, так і первинних інтравітреальних втручань призвело до достовірного зниження частоти розвитку вираженої вторинної макулодистрофії в термін шість місяців спостереження в основній групі хворих в порівнянні з контрольною та супроводжується достовірним підвищенням гостроти зору.

  Скачати повний текст

Доповнено наукові поняття про те, що розвиток рецидивів відшарування сітківки є наслідком тривалого порушення гематоретинального бар'єра. Вперше виділено два типи клінічного перебігу двостороннього регматогенного відшарування сітківки: І тип - сприятливий, спостерігається у 13,7 % випадків; II тип - несприятливий, спостерігається у 86,3 % випадків. Розширено наукові поняття про те, що у 80 % випадків одним із патогенетичних механізмів розвитку рецидивів відшарування сітківки й його виникнення на парному оці є надмірна активація аутоімунних процесів та їх підтримання. Вдосконалено наукові поняття про патогенетично обгрунтоване застосування глюкокортикоїдів одночасно системно та місцево, направлене на пригнічення аутоімунного процесу.

  Скачати повний текст

Розроблено моделі оптичної системи ока за різних видів газових і силіконових тампонад на фа- та афакічних очах, які визначаються рефракцією ока (від -5,47 дптр до 100,68 дптр) і положенням головної площини (від -0,10 мм до -4,55 мм від вершини рогівки). Визначено якісні та кількісні характеристики первинних (створюваних оптичною системою ока) та зворотних офтальмоскопічних зображень очного дна у разі внутрішніх томпонад, у тому числі їх вигляд, локалізацію, форму поверхні, лінійне, глибинне та кутове збільшення залежно від розташування даної ділянки очного дна. Наведено коефіцієнти збільшення лазерної плями за різних видів внутрішніх томпонад з урахуванням локалізації зони очного дна для лазерного непрямого офтальмоскопа. Встановлено, що даний метод інтраопераційної офтальмоскопії у разі вітректомії на афакічних очах забезпечує якісну стабільну одночасну візуалізацію усіх відділів порожнини склоподібного тіла та очного дна. Виявлено залежність відхилюючого кута призматичної контактної лінзи від повороту очного яблука у разі вітректомії, що дає можливість огляду різних ділянок очного дна.Доведено, що удосконалена методика трансциліарної ленсектомії достовірно знижує частоту падіння кришталикових фрагментів у порожнину склоподібного тіла та на очне дно. Зазначено, що фотоциркляж істотно покращує анатомічні та функціональні результати вітректомії у разі ускладнення регматогенного відшарування сітківки. Показано, що даний засіб хірургічного лікування відшарувань сітківки з гігантськими розривами усуває ризик сповзання краю розриву та забезпечує повну евакуацію перфторкарбонової рідини, що сприяє підвищенню ефективності лікування. Розроблено уніваріантні регресійні моделі гострого зору до та після вітректомії за проліферативної вітреоретинопатії (ПВР) у стадіях A, B; ПВР у стадіях C, D; відшарування сітківки з гігантськими розривами.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено залежність між ступенем периферичних вітреохоріоретинальних дистрофій (ПВХРД) та топографо-анатомічними особливостями ока, тобто розтягненням очного яблука в одному з квадрантів (у зовнішній половині очного дна в 39,6 %). Визначено, що коефіцієнт кореляції Крамера C = 0,22. Виявлено, що розтягнення ока в одному з квадрантів призводить до зменшення насичення кров'ю судин циліарного тіла, коефіцієнт кореляції Крамера C = 0,55. Встановлено, що дані патогенетичні фактори знижують трофіку оболонок ока та сприяють розвитку ПВХРД. Визначено, що ймовірність розвитку ПВХРД пов'язана більшою мірою з такими характеристиками, як температура циліарного тіла, базальна температура, діаметр рогівки та горизонтальний діаметр ока, що дає змогу в окремих випадках прогнозувати виникнення даної патології, використовуючи лише ці параметри. Розроблено математичну модель ймовірності розвитку ПВХРД. Запропоновано алгоритм лікувально-профілактичних заходів. Впроваджено склеропластичні операції, в поєднанні з кріоретинопексією та реваскуляризацією.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування хворих на регматогенне відшарування сітківки з центральними розривами. Проаналізовано використання мультифокального проектування точкового світлового тест-об'єкта на очне дно для виявлення наскрізної дірки макули. Запропоновано новий підхід до інтравітреального лікування ока, що базується на протекції склистого тіла, сітківки та її судин, виключенні однієї з патогенетичних ланок розвитку проліферативної вітреоретинопатії. Розроблено нові методи діагностики наскрізних дірок макули, та пневматичної ретинопепсії. Висвітлено новий підхід до вибору методу хірургічного лікування регматогенного відшарування сітківки з центральними розривами з урахуванням комплексу індивідуальних особливостей очей.

  Скачати повний текст

Визначено фактори ризику геморагічних та проліферативних післяопераційних ускладнень склеропластичних операцій у разі регматогенного відшарування сітківки. Досліджено нову патогенетичну ланку їх розвитку, яка грунтується на концепції порушень гемостазу. Встановлено, що у чверті хворих з відшаруванням сітківки спостерігається активізація локальних процесів зсідання та фібринолізу (у субретинальній рідині та передньокамерній волозі ока) порівняно з відповідними показниками крові. Виявлено, що існує взаємозв`язок між активізацією локального гемостазу та ступенем відшарування сітківки, як і розвитком післяопераційних геморагічних та проліферативних ускладнень. Запропоновано математичні моделі прогнозування їх розвитку, що враховують клінічні та гемостазіологічні критерії.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості патогенезу регматогенного відшарування сітківки (РВС) та удосконалено технології хірургічного лікування хворих з даною патологією. Розроблено нову модель РВС, ускладненого проліферативною вітреоретинопатією (ПВР), в якій терміни формування, клінічні та морфологічні зміни максимально наближені до процесів, що спостерігаються в оці хворого. Запропоновано новий підхід щодо виконання втиснень склери залежно від положення задньої галоїдної мембрани у доопераційному періоді. Розроблено новий спосіб лікування хворих з РВС, ускладненим увеальним синдромом. Створено новий спосіб діагностики розривів сітківки та визначено найбільш оптимальний спосіб візуалізації структур очного дна під час проведення інтравітреальних втручань. Модифіковано методику газової тампонади розривів сітківки. Розроблено диференційований підхід щодо лікування хворих з розвинутими стадіями ПВР залежно від морфологічної будови епіретинальних мембран. Показано, що впровадження нових методик сприяє підвищенню ефективності первинних втиснень склери до 95,6 %, та збільшенню кількості інтравітреальних втручань у хворих із задньою формою ПВР до 90,1 %.

  Скачати повний текст