Розглянуто питання підвищення ефективності діагностики вікової макулярної дегенерації (ВМД) шляхом дослідження очного дна хворих світлом довгохвильового спектру в діапазоні 600 - 1 100 нм на основі одержання нових наукових даних про те, що діагностично значимим для ранньої діагностики ВМД є візуалізація структур очного дна в даному спектральному діапазоні. Розроблено новий спосіб ранньої діагностики сухої форми ВМД і методику морфометричного оцінювання зображень структур очного дна. Встановлено, що спектральні властивості структур очного дна обумовлюють різні зображення очного дна в даних трьох спектральних областях довгохвильового спектру. Розроблено спосіб, який дозволяє неінвазивно та за умов природної ширини зіниці візуалізувати ранні прояви ВМД і може застосовуватись як самостійний скринінговий метод та в комплексному дослідженні хворих з застосуванням інших інструментальних методів дослідження.

  Скачати повний текст

Експериментально на моделі дистрофії сітківки доведено, що комбінований антиішемічний і антигіпоксичний препарат "Інстенон" володіє ретинопротекторними властивостями: запобігає альтерації пігментного епітелію сітківки та фоторецепторів, зменшує ексудативну реакцію. Обгрунтовано доцільність і клінічно доведено ефективність призначення інстенону пацієнтам з ранньою сенільною макулодистрофією (СМД) і гостротою зору 0,8 і вище. Установлено, що призначення інстенону у комплексній терапії пацієнтам з ранньою СМД і гостротою зору 0,5 - 0,8 дає змогу вірогідно поліпшити функціональні та електрофізіологічні показники органа зору, а також досягти збільшення об'ємних показників хоріоідального кровообігу, стабілізації еласто-тонічних властивостей судин і поліпшення гемоциркуляції в цієї категорії хворих.

  Скачати повний текст

Особливу увагу приділено характеру глаукоми з нормальним внутрішньоочним тиском та вивченню патогенетичних факторів ризику її розвитку у хворих на артеріальну гіпотензію (АГ). У клінічних дослідженнях встановлено, що порушення загального кровообігу, які характерні для АГ, призводить до дефіциту кровопостачання ока, зниження перфузійного тиску та толерантності зорового нерва, а також є патогенетичним критерієм ризику дистрофічних порушень сітківки та глаукоми з нормальним внутрішньоочним тиском. Запропоновано схеми медикаментозного лікування хворих на АГ з порушеннями сітківки та зорового нерва, що враховують зміни загального та регіонального кровообігу. Розроблено методи хірургічного лікування хворих з глаукомою нормального внутрішньоочного тиску та прогресуючої екскавації зорового нерва: транссклеральний трабекулоспазис і радіарну склеротомію.

  Скачати повний текст

Патогенетично обгрунтовано новий спосіб лікування хворих на "сухі" форми сенільної макулярної дегенерації (СМД) шляхом застосування блокатору кальцієвих каналів ніфедипіну. Розроблено методику виділення ізольованих клітин сітківки для вивчення функціонального стану клітин за умов прямого впливу фармакологічних препаратів. Експериментальним шляхом встановлено високоспецифічну нейропротекторну дію ніфедипіну на клітини сітківки. Доведено, що ніфедипін підвищує ефективність лікування хворих на "сухі" форми СМД завдяки подвійному нейроретинопротекторному та судинорозширювальному ефекту. Під час обстеження хворих з СМД встановлено, що після проведеного курсу терапії з ніфедипіном покращується екстрат інтраокулярного кровообігу та зорових функцій, які зберігаються протягом півріччя. Визначено дози ніфедипіну для клінічного застосування.

  Скачати повний текст

Проведено експериментальні дослідження, які свідчать про виражений протекторний ефект препарату на сітківку кролів за моделювання вторинного дистрофічного процесу, який виявляється в більш пізнішому виникненню перших дистрофічних змін і достовірно повільному прогресуванні патологічного процесу в динаміці досліду. Встановлено, що застосування оксибрала як після втиснень склери, так і первинних інтравітреальних втручань призвело до достовірного зниження частоти розвитку вираженої вторинної макулодистрофії в термін шість місяців спостереження в основній групі хворих в порівнянні з контрольною та супроводжується достовірним підвищенням гостроти зору.

  Скачати повний текст

З метою підвищення ефективності лікування хворих на вікову макулопатію розроблено новий спосіб непрямої селективної лазерної коагуляції, що дозволяє вибірково коагулювати пігментний епітелій сітківки макулярної ділянки з мінімальним впливом на нейроепітелій та судинну оболонку. Вперше обгрунтовано показання щодо проведення непрямої селективної лазерної коагуляції у хворих на вікову макулопатію. Зокрема встановлено, що даний вид оперативного втручання доцільно проводити, якщо вікова макулопатія характеризується м'якими зливними друзами висотою більше 60 мкм, товщиною сітківки у ділянці фоваса більше 200 мкм, гостротою зору не менше 0,7. За допомогою оптичної когерентної томографії вперше виявлено достовірні зміни товщини сітківки в сторону збільшення залежно від ступеня важкості захворювання. Показано, що непряма селективна лазерна коагуляція сприяє зменшенню товщини сітківки макулярної ділянки, а також висоти друз у хворих на вікову макулопатію. Експериментально доведено ефективність застосування непрямої селективної лазерної коагуляції для лікування хворих на вікову макулопатію залежно від ступеня важкості захворювання.

  Скачати повний текст

Експериментально доведено, що флебодекомпресія сприяє зменшенню набряку та розсмоктуванню крововиливів у сітківку та судинну оболонку. В клінічних дослідженнях вивчено вплив декомпресії з кріосклероаплікацією на клінічний стан та зорові функції. Вперше на підставі дослідження функціонального стану органу зору у 245-ти хворих (270 очей) з набряково-геморагічними змінами в очах встановлено залежність покращення гостроти зору від регіональної гемодинаміки. Визначено стійкість результатів лікування хворих на тромбоз ретинальних вен протягом 12 міс., а на ексудативну форму інволюційної центральної хоріоретинальної дистрофії - протягом 6 міс.

  Скачати повний текст

За результатами системного наукового аналізу досліджуваного матеріалу уперше встановлено закономірності структурно-просторової організації артеріального та венозного судинних русел неураженого очного яблука, а також їх перебудову за умов дистрофії сітківки та її корекції. З використанням комплексних кількісних морфологічних методів виявлено, що у разі цієї патології виникає суттєва структурно-просторова перебудова артеріального судинного русла досліджуваного органа, яка характеризується звуженням артерій, збільшенням їх кутів галуження та довжинно-діаметральних співвідношень артеріальних гілок, істотними змінами коефіцієнта галуження та показника асиметрії. З'ясовано, що венозне русло за умов дистрофії сітківки розширюється, збільшується його ємність та кути злиття венозних колекторів, змінюються коефіцієнти асиметрії та злиття вен, зменшується співвідношення між довжиною та просвітом венозних судин. З'ясовано, що у патоморфогенезі дистрофічних уражень сітківки важлива роль належить судинам гемомікроциркуляторного русла судинної оболонки очного яблука, зокрема звужуються шляхи притоку (артеріоли, прекапіляри) і капіляри та розширюються шляхи відтоку (посткапіляри та венули) крові, що призводить до погіршення кровопостачання та транскапілярного обміну, а також сприяє прогресуванню дистрофічних процесів у сітківці. Установлено, що у разі використання перфторану для корекції зазначеного ураження сітківки посилюється кровопостачання очного яблука, а саме: збільшується діаметр просвіту артерій малого калібру, зростає щільність судинного русла, зменшується ступінь структурних уражень стінок судин і покращується мікроциркуляція.

  Скачати повний текст