Скачати повний текст

Досліджено параметри місцевого імунітету, включаючи імуноглобуліни, цитокіни у хворих на хронічний тонзиліт пацієнтів, які мають хронічні захворювання нирок і суглобів. Надано розгорнуту порівняльну клінічну, імунологічну, біохімічну характеристику хворих на хронічний тонзиліт із сполученими захворюваннями після стимуляції тканини мигдаликів. Розроблено клініко-імунологічний діагностичний алгоритм для об'єктивізації вибору методу лікування хронічного тонзиліту за його сполучення з іншими хронічними захворюваннями.

  Скачати повний текст

Містяться результати комплексного клініко-імунологічного, біохімічного та інструментального обстеження 282 хворих на хронічний тонзиліт. Встановлено, що включення антиоксидантів, ентеросорбентів і імунокоректорів до комплексу консервативного лікування хронічного декомпенсованого тонзиліту (ХДТ) обумовлює більш швидку ліквідацію синдрому інтоксикації та регресію місцевих проявів захворювання, сприяє досягненню повноцінної клінічної ремісії, а також відновленню біохімічних, імунологічних та мікрогемодинамічних показників. На момент виписки з стаціонару у 84,6% хворих на ХДТ, які отримали запропонований комплекс антиоксидантів, ентеросорбентів та імунокоректорів, відмічається нормалізація імунних показників. При проведенні диспансерного спостереження протягом року стійка повноцінна ремісія мала місце у 79,8% хворих на ХДТ основної групи. У 20,2% пацієнтів тривалість нормалізації імунних показників складала 4-6 міс., після чого вимагалось проведення повторного курсу імунокорекції.

  Скачати повний текст

Показано, що наявність хронічного тонзиліту у підлітків з нейроциркуляторною дистонією (НЦД) обтяжує її перебіг, внаслідок чого збільшується кількість скарг на біль у ділянці серця, підвищуються стомлюваність, гіпергідроз, частішою виявляється реєстрація ознак дихальної аритмії з синдромом електричної альтернації, тахікардії. Виявлено порушення швидкої адаптації до фізичних навантажень у пацієнтів підліткового віку залежно від типу НЦД. Установлено, що у разі невеликого дозованого фізичного навантаження у хворих за наявності кардіального й гіпотензивного типів НЦД має місце неадекватно високе наростання частоти серцевих скорочень, а у хворих з гіпертензивним типом - неадекватно високе підвищення систолічного артеріального тиску. Зазначено, що за наступного підвищення потужності фізичного навантажування ці параметри наближаються до показників здорових осіб. Опрацьовано метод лікування з залученням гідролазеротерапії, у разі застосування якого відбувається регрес клінічних проявів НЦД і хронічного тонзиліту, поліпшуються показники біоелектричної активності серця, має місце зниження підвищення частоти серцевих скорочень й артеріального тиску під час кліно-ортостатичної проби й за умови фізичного навантажування покращуються показники внутрішньосерцевої гемодинаміки, а також зберігається ремісія захворювань понад 6 місяців у 68 % обстежених пацієнтів.

  Скачати повний текст

Із лімфоцитів піднебінних мигдаликів хворих на хронічний тонзиліт методами препаративної біохімії виділено діалізабельний фактор (ДФ) ММ 25 кД із широким спектром імуномодулюючих впливів. Останній являє собою суміш поліпептидів із залишковою кількістю низькомолекулярних білків, протеолітичних ферментів та включає антипротеазні активності. ДФ здатен переносити гіперчутливість сповільненої дії до стрептолізину-О, посилювати гуморальну імунну відповідь до вказаного антигену та збільшувати in vitro кількість Т-лімфоцитів, що експресують CD-2 рецептори. Вихідний діалізат здатний активувати механізми протипухлинної резистентності: гальмувати розвиток пухлинного процесу у мишей з прищепленою карциномою Льюїс, активувати природні кілерні клітини хворих на рак гортані, а також викликати лізис клітин пухлинних ліній Hep-2, К-562, але не алогенних лімфоцитів тонзил. Розроблена технологія лабораторного отримання ДФ може служити основою для створення лікувального препарату.

  Скачати повний текст

Розроблено імунодіагностичний алгоритм стану піднебінних мигдаликів і системи імунітету у хворих на хронічний тонзиліт. На підставі вивчення показників місцевого та системного імунітету, факторів неспецифічної резистентності за різних форм даного захворювання визначено імунодіагностичну значимість тестів, що найбільш точно та повно відображають стан імунітету та факторів імунопатологічної спрямованості у разі хронічного тонзиліту. За наявності супутніх захворювань (запально-алергічні різної локалізації) у хворих на хронічний тонзиліт найбільш характерними є рівень антистрептолізину-О та наявність антитіл до лімфоцитів мигдаликів. Встановлено, що найбільш ефективними для стимуляції піднебінних мигдаликів є комбінований вплив ПЕМП і полімікробний лізат IRS - 19. Стимуляція мигдаликів хворих на хронічний декомпенсований тонзиліт призводить до активізації клітин мигдаликів у 69,5 % спостережень. Доведено, що у 30 % хворих декомпенсованою формою хронічного тонзиліту під час проведення стимулювальних впливів на мигдалики відбувається відновлення основних показників системного імунітету до рівня, що визначався в осіб у контрольній групі. Проведено широкоплановий аналіз скарг та об'єктивних клінічних ознак хронічного тонзиліту на сучасному етапі. Проаналізовано кореляційні взаємини наявності чи недостатності тканини мигдаликів у хворих запально-алергічними й онкологічними захворюваннями різної локалізації. Створено клініко-імунологічні засади для розробки класифікації хронічних запальних процесів у мигдаликах на імуно-функціональній основі. Розроблений комплекс клініко-імунологічних підходів здатний істотно підвищити ефективність визначення стратегії лікування хворих на хронічний тонзиліт.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Доведено здатність стохастичного ультразвукового сигналу активно впливати на вільнорадикальне окиснення та ініціювати видалення епітеліальних клітин піднебінних мигдаликів з порушеним в результаті розвитку патології геномом з одночасним посиленням регенераційних процесів і відновленням субпопуляції нормальних диплоїдних клітин і зроблено висновок про більшу ефективність стохастичної ультразвукової терапії у порівнянні з моночастотною у разі хронічного тонзиліту.

  Скачати повний текст

Встановлено взаємозв'язки між пригніченням неспецифічних захисних реакцій на місцевому рівні та переважною роллю патогенних стафілококів у мікробних асоціаціях у хворих на хронічний катаральний гінгівіт на тлі хронічного тонзіліту, виразність яких відповідає тяжкості клінічних проявів захворювання. Встановлено, що в осіб, які страждають на хронічний тонзіліт, спостерігаються більш глибокі порушення мікробіологічного статусу ясенної борозни за рахунок інфікування стафілококами. Доведено лікувальну ефективність антибактеріальних (хіноксидіну, нітазолу), протизапальних (метацилу, нітазолу), імунокоригувального (Т-активіну) препаратів у комплексному лікуванні хронічного катарального гінгівіту на тлі хронічного тонзіліту. Розроблено комплекс лікувальних заходів для нормалізації біоценозу ясенної борозенки, місцевого імунітету в даній групі хворих з метою підвищення ефективності лікування хронічного катарального гінгівіту та запобігання рецидивам захворювання.

  Скачати повний текст

Проаналізовано актуальні проблеми діагностики стадій розвитку паратонзилярного абсцесу (ПТА) до та після його розтину на основі комплексних ультразвукових і клініко-біохімічних досліджень. Розглянуто результати обстеження 163-х хворих на паратонзиліт (92-х чоловіків і 71-ї жінки) віком 19 - 66-ти років, 15 здорових осіб складали контрольну групу. Визначено ультразвукові характеристики паратонзилярної області і клініко-біохімічних показників сироватки крові (загальний білок, протеїнограму, пробу Вельтмана, сіалові кислоти, глікопротеїни, гаптоглобін, хондроїтинсульфати, середньомолекулярні пептиди, активність АлАТ, АсАТ). Розроблено новий неінвазивний спосіб діагностики стадій розвитку ПТА на основі ультразвукової візуаліазції паратонзилярного простору в поєднанні з визначенням біохімічних критеріїв, що характеризують метаболічний статус пацієнта у процесі формування ПТА та протягом 1-ї, 5 - 7-ї, 14 - 24-ї та 30 - 45-ї доби після розтину абсцесу. На підставі статистичного аналізу доведено взаємозв'язок між ультразвуковими та біохімічними показниками залежно від стадій розвитку ПТА, а також між рівнем біохімічних тестів і типом мікрофлори у порожнині абсцесу. Обгрунтовано доцільність тривалого застосування гепатопротекторів після розтину абсцесу для відновлення функції печінки у разі її порушення у частини хворих на ПТА. Розроблено новий спосіб ранньої діагностики абсцесу паратонзилярної клітковини.

  Скачати повний текст

Вперше на підставі вивчення електрофоретичної рухливості лімфоцитів піднебінних мигдаликів (ПМ) надано оцінку та виявлено потенціальні можливості їх функціонального стану у контролі та патології. Встановлено зміни спектра насичених та ненасичених жирних кислот мигдаликів, відображено процеси ліпопероксидації у конролі та за хронічного тонзиліту, визначено їх діагностичну цінність. Описано новий патогенетичний механізм розвитку тонзилярної патології. Запропоновано метод лікування хворих на хронічний тонзиліт за допомогою електростимуляції піднебінних дужок. Впроваджено методику медикаметозної корекції порушень гомеостазу ПМ у випадку їх патології.

  Скачати повний текст