Вперше розроблено комплексну програму анастезії та фармакологічного протиішемічного та протиреперфузійного захисту трансплантантів нирки та печінки. Обгрунтовано застосування блокаторів кальцієвих каналів і манітолу, які дозволили істотно зменшити число випадків відстроченої функції ниркових трансплантатів. Встановлено цільовий рівень центрального венозного тиску перед реперфузією ниркового трансплантата, яким визначається об'єм керованої інфузійної терапії кристалоїдами. Вивчено особливості кисневого режиму в ранньому післяопераційному періоді, динаміки змін продуктів перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи. Досліджено їх роль залежно від типу початкової функції ниркового трансплантата. Запропоновано анастезію та інтраопераційну інтенсивну терапію за умов ортотропної трансплантації печінки. Наведено методику та тактику керування гемодинамікою вазоактивними препаратами та інфузійно-трансфузійною терапією з застосуванням селсейвера та системи швидкодії інфузії на добезпечінковому, безпечінковому етапах, а також у реперфузійну фазу післябезпечінкового етапу ортотропної трансплантації печінки без веновенозного обходу.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу результатів 312-ти трансплантацій нирки запропоновано комплексну програму прогнозування та діагностики дисфункції пересадженої нирки морфологічним і неінвазивним шляхом з урахуванням установлених факторів ризику її розвитку. Встановлено морфологічні зміни у донорській нирці, які програмують початкову функцію ниркового алотрансплантату, його функцію протягом першого року та тривалість життя. Вдосконалено гістологічні й імуногістохімічні критерії діагностики різновидів дисфункції, встановлено їх частоту та вивчено структуру. Доведено, що серед причин пізньої дисфункції ниркового алотрансплантату домінують антиген-залежні фактори, а саме - гуморальний імунітет. Виживання трансплантату, в першу чергу, визначено його функцією протягом першого року після операції, яка залежить від віку донора, вихідного стану донорської нирки, ступеня її ішемічного пошкодження, наявності відстроченої функції й гострого відторгнення в післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено характер морфологічних змін тканин нирки у разі використання стандартного кетгуту та кетгуту зі свинячої сировини. Надано морфологічну оцінку процесу репаративної регенерації тканини нирки в експерименті з використанням кетгуту, модифікованому L-аргініном. Оприлюднено порівняльну оцінку стану мікроциркуляторного русла нирки під час викоритання стандартного кетгуту, кетгуту зі свинячої сировини та кетгуту, модифікованого L-аргініном в експерименті та проведено морфометричний аналіз клітинного складу тканинного регенерату нирки після нефротомії з використанням досліджуваних кетгутів.

  Скачати повний текст

Опрацьовано з використанням математичного моделювання об'єктивних критеріїв прогнозування наслідків алотрансплантації нирки (ТН) і принципів корекції соматичного статусу реципієнтів, застосування яких забезпечує підвищення точності передбачення на 39,5 %, збільшення кількості сприятливих наслідків ТН на 19,4 %. Запропоновано для прогнозування наслідків ТН для конкретного пацієнта метод обчислення значення діагностичних коефіцієнтів (ДК) його індивідуальних параметрів; у випадку досягнення діагностичного порогу + 130, з теоретичною вірогідністю 95 % прогнозують сприятливий наслідок; якщо ДК становить - 130 - прогноз несприятливий; у разі, коли ДК не сягає жодного з порогів, прогноз вважають невизначеним. З метою одержання сприятливого наслідку ТН визначення оптимальних параметрів соматичного статусу реципієнта перед, під час та після операції має грунтуватися на кількісних показниках - максимальних позитивних значеннях ДК; використання загальноприйнятих показників так званої "норми" для хворих з термінальною стадією ХНН недоцільне, оскільки в них інший рівень і механізм підтримки гомеостазу. Наведений спосіб і його комп'ютерна версія дозволяють уніфікувати, оптимізувати та індивіалізувати лікувальну тактику, збільшити кількість сприятливих наслідків і можуть бути використані в усіх відділеннях гемодіалізу та ТН.

  Скачати повний текст

Обстежено й проаналізовано стан 149 реципієнтів, з яких 54-м було виконано первинну та 12-ти - вторинну трансплантацію алогенної нирки. Проведено 2804 імунологічні дослідження реципієнтів, виконано 2390 експериметів vitro. Визначено закономірність продукції медіаторів у реципієнтів до та після пересадки нирки з урахуванням особливостей посттрансплантаційного періоду, розроблено алгоритм моніторингу. Показано, що однією з головних умов спрямованої імуномодуляції Т-хелперів периферичної крові реципієнтів є індивідуалізація протоколів імуносупресивної терапії. Наведено дані експериментального вивчення взаємовпливу імуносупресивних препаратів ("Сандимуну-неоралу", "Селсепту", "Дексаментазону", "Прографу") на функціональну активність імунокомпетентних клітин. Установлено коефіцієнти сполучення, що характеризують синергічну, адаптивну та антагоністичну взаємодію імуносупресивних препаратів. Запропоновано новий підхід щодо підбору імуносупресивних препаратів та їх доз.

  Скачати повний текст