Встановлено, що частота HBV-інфекції у пацієнтів з гломерулонефритом (ГН) значно перевищує таку в здорових і практично однакова серед пацієнтів з гострим та хронічним перебігом захворювання. Уточнено роль HBV-інфекції у патогенезі та симптоматиці ГН. Встановлено, що за супутньої HBV-інфекції у пацієнтів з ГН спостерігаються особливості клінічного перебігу недуги (частіший розвиток набрякового, інтоксикаційного та больового синдромів, більш глибокі зміни сечового осаду, порушення концентраційної та фільтраційної функцій нирок, ознаки ураження печінки), вища частота хронізації гострого гломерулонефриту (ГГН). Підтверджено особливості змін імунної реактивності у пацієнтів з ГН, розглянуто зміни імунітету у пацієнтів з супутньою HBV-інфекцією. Виявлено, що супутня HBV-інфекція поглиблює вторинний імунодефіцит та синдром ендогенної інтоксикації. Встановлено, що рівень ендогенної інтоксикації за ГН перебуває у прямому кореляційному зв'язку з показниками гуморальної та зворотному - з показниками клітинної ланок імунітету. Доведено, що супутня HBV-інфекція є фактором ризику розвитку остеопенії у пацієнтів з ГН. Рекомендовано усім хворим на гломерулонефрит проводити дослідження крові на наявність маркерів вірусу гепатиту B.

  Скачати повний текст

Описано метаболізм ліпідів у хворих на хронічний вірусний гепатит (ХВГ). Показано переважання apoB-R шляху поступлення ЛНГ до клітин у цих хворих. Доведено, що серед пацієнтів з ХВГ, особливо у разі віремії, істотно частіше спостерігається гіпохолестеролемія, ніж у випадку невірусних гепатитів. Обгрунтовано можливість використання зниження рівня тригліцеринів та ліпопротеїнів дуже низької густини (ЛДНГ) як маркера порушень мікросомального тригліцерид-транспортного протеїну у хворих на HCV гепатит. Уперше показано, що у пацієнтів з НГЛ метаболізм ліпідів залежить від інфікування їх HCV. Запропоновано коефіцієнт насичення холестеролом ліпропротеїнами високої густини як показник можливої злоякісної проліферації у хворих на ХВГ.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню закономірностей та тенденцій розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в м. Києві, їх поширення серед хворих з хронічними захворюваннями органів травлення; розробці шляхів підвищення ефективності епідеміологічного контролю цих інфекцій. В сучасних умовах епідемічний процес гепатитів В і С в м. Києві характеризується широким поширенням; тенденцією до зниження показників захворюваності на гострі форми гепатитів В і С на тлі зростання захворюваності і поширеності хронічних уражень печінки; провідною роллю прихованого компонента. Отримані нові дані щодо епідеміологічних особливостей поширення гепатитів В і С серед хворих з хронічними ураженнями гепатобіліарної системи та гастродуоденальної зони, показана роль збудників цих гепатитів у розвитку соматичної патології. Визначені фактори ризику інфікування пацієнтів лікувальних відділень нешфекцшного профілю збудниками гепатитів В і С. Науково обгрунтовані шляхи підвищення ефективності профілактичних і протиепідемічних заходів при гепатитах В і С в регіоні.

  Скачати повний текст

Уперше в Україні здійснено генотипування вірусу гепатиту В (ГВ): виявлено циркуляцію у популяції двох генотипів - D і A. Установлено, що домінантним є генотип D, який зареєстровано у 90,8 % випадків. Виявлено два геноваріанти генотипу D вірусу ГВ, які впливають на клінічні прояви хвороби. Визначено прямі залежності між досліджуваними показниками прозапальних і протизапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-6 і ІЛ-2) і рівнем гострофазового показника запалення і NO у різні періоди інфекційного процесу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Викладені результати епідеміологічних досліджень 284 хворих на гепатит С (ГС). Спостереження проводились в динаміці: при гострому гепатиті С (ГГС) - протягом року, при хронічному гепатиті С (ХГС) - більше 3 років. Найбільше значення в інфікуванні HCV мали лікувально-діагностичні парентеральні маніпуляції та внутрішньовенне введення наркотичних речовин. При ГГС відмічений поліморфізм клінічних проявів, у 81,1 - легка і безжовтянична форми, рецидиви, затяжний перебіг. У частини хворих ГГС через рік виявлялись деякі клінічні симптоми і при нормальній, і при підвищеній активності АлАТ або тільки підвищена активність АлАТ. ХГС характеризувався латентним перебігом, помірно підвищеною і нормальною активністю АлАТ, відсутністю "ефекту розведення ", підвищенням концентрації "СМ" у крові. У хворих на ГС виявлена імунна недостатність по Т-клітинному типу.

  Скачати повний текст

Визначено, що зараження первинно мутантним за core-гена штамом HBV може відбуватися не більше, ніж у 2 % хворих на гострий гепатит B (ГГB). Вплив вторинної імуносупресії на розвиток мутацій HBV досліджено у хворих на ХГB з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (тХНН), корегованою програмним гемодіалізом. Вираженого впливу набутої імуносупресії на розвиток HBeAg-негативності не встановлено. Під час вивчення впливу противірусної терапії на формування HBeAg-негативності виявлено прямий зв'язок між активністю препарату та його мутагенним ефектом. Клінічний перебіг ХГB у HBeAg-негативних HBV DNA-позитивних хворих відрізнявся схильністю до спонтанної нормалізації рівня аланінамінотрансферази, меншою активністю запально-некротичних процесів у печінці зі збереженням темпів розвитку фіброзу та частішим виникненням кріоглобулінемії. Досліджено особливості імунопатогенезу HBeAg-негативного HBV DNA-позитивного ХГB та показано, що інверсія HBcAg супроводжується зменшенням сенсибілізації імуноцитів до HBeAg та HBcAg.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На основі клінічного та лабораторного обстеження 126 хворих на гепатит В (ГВ) встановлено, що паралельне визначення показників ендотоксемії та ендотоксикозу дозволяє об'єктивно оцінити важкість ГВ і прогнозувати подальший його перебіг. Виявлено, що при легкому перебігу гепатиту інтоксикаційний синдром визначається ендотоксинами, які перебувають у кровоносному руслі, тобто рівнем ендотоксемії. Незначний ендотоксикоз суттєвого впливу на клінічний перебіг хвороби не зумовлює. При середньоважкому перебігу гепатиту зростає рівень ендотоксемії та ендотоксикозу, що спричиняє значніші суб'єктивні прояви інтоксикації та супроводжується наростанням функціональних розладів печінки. Дослідження ендогенної інтоксикації (ЕІ) організму при важкому перебігу ГВ дали змогу виявити характерні зміни показників ендотоксикозу, які допомагають передбачити можливий розвиток печінкової коми. Виявлена залежність між деякими показниками ЕІ та імунітету дозволяє розцінювати розлади в діяльності імунної системи як метаболічну імуносупресію. Застосування комбінованого ентеросорбенту полі-карайя у комплексному лікуванні хворих на ГВ сприяє клінічному одужанню, нормалізації біохімічних показників функціонального стану печінки, корекції імунного гомеостазу та підвищенню активності антиоксидантного захисту організму. В експерименті на тваринах доведено опосередкований модулюючий вплив полі-карайя на ферментативну антиоксидантну систему печінки та плазми крові при токсичному тетрахлорметановому гепатиті. Прийом полі-карайя у фазі жирової дистрофії скорочував терміни нормалізації активності каталази, глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази у плазмі крові та печінці, сприяв зменшенню вмісту церулоплазміну, що обумовило надійний антиоксидантний захист організму.

  Скачати повний текст

Наведено результати клінчіного та лабораторного обстеження 199-ти хворих на гепатит А (ГА). Проведено дослідження видового складу, популяційного рівня мікрофлори товстої кишки, вмісту SIgA у копрофільтратах і білках гострої фази (БГФ) у сироватці крові. У 93,52 % випадків у гострий період ГА виявлено дефіцит ентерококів і фізіологічних анаеробів, зокрема біфідобактерій, а також якісні зміни ешерихій з достовірно значущим підвищенням агресивних штамів і часткову контамінацію товстої кишки умовно-патогенними мікроорганізмами (УПМ). Встановлено взаємозалежність між змінами мікробіоценозу товстої кишки, показниками SIgA та тяжкістю перебігу ГА. З'ясовано, що легкий перебіг ГА характеризується домінуванням нормобіоценозу або дисбактеріозу 1-го ступеня, у разі середньої тяжкості захворювання переважає дисбактеріоз 2-го та 3-го ступенів. Найбільш достовірні відмінності показників SIgA виявлено у разі дисбактеріозу 3-го ступеня, які були достовірно незмінними у разі нормального біоценозу кишок. Проведено дослідження вмісту БГФ у сироватці крові хворих на ГА та виявлено їх підвищення в розпал хвороби, найбільш суттєве у разі дисбактеріозу 3-го ступеня. На підставі результатів кореляційного аналізу виявлено зворотні зв'язки показників БГФ з біфідо- та лактобактеріями, а представниками УПМ - прямі. Прямі кореляційні зв'язки встановлено між показниками БГФ та SIgA. Доведено, що у разі сприятливого перебігу ГА у період зростання клінічних проявів хвороби спостерігається підвищення екскреції з калом SIgA та показників БГФ. Встановлено, що несприятливий перебіг захворювання характеризується відсутністю підвищення цих показників у даний період. На підставі ранжування інформативності лабораторних показників розроблено математичний алгоритм прогнозування перебігу ГА. Оцінено клінічну ефективність, вплив на відновлення стану мікробіоценозу товстої кишки, нормалізацію показників SIgA у копрофільтратах і БГФ у сироватці крові препаратів лактулози у разі легкого перебігу ГА та комбінації з альтаном у разі середнього ступеня тяжкості хвороби.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості клінічного перебігу хронічного гепатиту C (ХГС) з 1в генотипом у пацієнтів, в яких не зафіксовано відповіді на противірусну терапію (ПВТ). Визначено ступінь фібротичних змін у хворих нон-респондерів, досліджено вміст у сироватці крові цих пацієнтів матриксно-металпротеїнази-2 (ММП-2). Доведено антифібротичну дію антагоніста рецептора ангіотензину-II лозартану. Встановлено, що нон-респондери мали індекс маси тіла та високе вірусне навантаження в 1,3 раза більше у порівнянні з хворими респондерами. Виявлено достовірно більшу кількість осіб нон-респондерів зі значними запальними змінами у печінці та вираженим фіброзом, проведено їх гістохімічне обстеження за реакцією Перлса та виявлено ознаки вираженого гемосидерозу III - IV ступенів. Встановлено достовірне зростання залежно від ступеня фіброзу рівня ММП-2 у сироватці крові хворих на ХГС, які не відповіли на ПВТ. Доведено істотну перевагу лікування з застосуванням гепатопротекторної й антифібротичної терапії, що сприяє достовірному зниженню показників холестазу та цитолізу, особливо виразного у пацієнтів з підвищеною вагою тіла.

  Скачати повний текст

Проведено клініко-лабораторне та денситометричне обстеження 147 хворих на гострі та хронічні вірусні гепатит В (ГВ) і гепатит С (ГС), вірусно-алкогольні та алкогольні гепатити. Встановлено, що хронічні гепатити (ХГ) з помірним порушенням функції печінки зумовлювали зниження мінеральної щільності хребців L1 - L2, залежну від тривалості хвороби. Остеопенічні зміни зафіксовано у пацієнтів, які хворіли на ХГ майже два роки, остеопоротичні - після чотирьох років захворювання. Застосування глюкокортикоїдів у лікуванні гострого ГВ з ознаками енцефалопатії призвело до розвитку остеопенії. У хворих на гострі ГВ і ГВ + ГС у періоди вираження клінічних проявів або ХГ з помірним порушенням функції печінки у стадії неповної ремісії (з остеопенічними змінами у кістках) виявили гіпофосфатемію, а вміст кальцію у крові постійно підтримувався у межах норми. Активність лужної фосфатази була вища за норму лише у хворих на вірусно-алкогольний хронічний гепатит з тривалістю гепатиту понад чотирьох років у період загострення.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Узагальнено дані, одержані внаслідок проведених клініко-лабораторних обстежень 556-ти хворих з хронічною патологією гепатобіліарної системи (ГБС), з яких - 388-ми пацієнтів з хронічним некалькульозним холециститом (ХНХ) з супутнім хронічним вірусним гепатитом C (ХВГC) мінімального ступеня активності (МСА) на тлі вторинного імунодефіцитного стану (ВІДС) віком від 18-ти до 59-ти років, а також 168-ти осіб з ХНХ за відсутності ХВГC (контрольна група). Встановлено патогенетичну роль імунологічних, метаболічних і мікроциркуляторних порушень у разі загострення патологічного процесу в жовчному міхурі (ЖМ) і печінці за наявності вторинного імунодефіцитного стану (ВІДС). Патогенетично обгрунтовано доцільність використання комбінації препаратів лаферобіону, поліокисидонію та есенціальних фосфоліпідів (ЕФЛ) - ліволіну, лівенціале - за умов проведення комплексної терапії хворих на ХНХ з супутнім ХВГС МСА на тлі ВІДС. Виявлено прискорення відновлення імунологічних і біохімічних показників, що має прояв у стійкій і повноцінній ремісії захворювання. З метою запобігання загострення патологічного процесу в ГБС доцільного проведення медичної реабілітації з використанням вітчизняного гепатопротектору антралю та фітозасобів (артіхолю, артишоку екстракту - Здоров'я, бонджигар).

  Скачати повний текст

Встановлено розбіжності вмісту вільного та зв'язаного з циркулюючими імунними комплексами (ЦІК) фібронектину (ФН) у хворих на гострий та хронічний вірусний гепатит (ГВ). Досліджено зв'язок між ФН і ЦІК за умов гострої та хронічної форм HBV-інфекції. Доведено значимість процесу деградації зв'язаного ФН у патогенезі HBV-інфекції. З використанням одержаних результатів визначено критерії, що можна використовувати в комплексній диференційній діагностиці гострого та хронічного ГВ.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено печінковий кровобіг у 100-а хворих на хронічні вірусні гепатити (ХВГ) з використанням методу реогепатографії. Здійснено зіставлення клініко-лабораторних, сонографічних і морфологічних проявів ХВГ зі змінами реографічних показників залежно від етіології, активності та стадії захворювання. На підставі комплексного морфофункціонального дослідження печінки уточнено механізми початку формування портальної гіпертензії у разі ХВГ. Висвітлено патоморфологічні особливості ХВГ B, C, B + C у взаємозв'язку з клінічними, лабораторними та вірусологічними маркерами цих інфекцій. На підставі біохімічних, реографічних і морфологічних даних визначено клінічну цінність реогепатографії у діагностиці порушень печінкового кровообігу на різних стадіях ХВГ. Досліджено взаємозв'язок між порушенням печінкового кровообігу за показниками реогепатографії та ступенем фібротичних змін печінки у випадку ХВГ, установлено кореляційний зв'язок зазначених процесів. Розроблено неінвазивний спосіб оцінки ступеня фіброзу печінки у даних хворих за допомогою інтегративного індексу, з використанням показників реогепатографії, ультразвукового дослідження та вмісту гаммаглобулінів сироватки крові.

  Скачати повний текст

На підставі узагальнення результатів проведених комплексних клініко-лабораторних досліджень виявлено особливості змін функціонального стану системи циклічних нуклеотидів в динаміці перебігу гострого вірусного гепатиту В (ГГВ) тяжкого ступеня у хворих чоловіків і жінок. Доведено наявність істотних відмінностей між показниками даної системи залежно від віку та статі хворого. Показано, що незважаючи на проведене лікування за загальновизнаною схемою за умов стаціонару, спостерігались істотні відхилення у показниках вмісту циклічних та аденілових нуклеотидів. Встановлено, що незалежно від віку у хворих чоловіків виявлено більш глибокі порушення їх вмісту, а також, що з віком у хворих чоловіків і жінок виразність виявлених змін посилюється, а ефективність лікувальних заходів знижується. Показано, що використання в комплексній терапії гепа-мерцу та розторопші плямистої викликало позитивні зміни досліджених процесів і клініко-лабораторних показників.

  Скачати повний текст

Вивчено частоту та структуру позапечінкових уражень у хворих на хронічний гепатит С. Одержано нові дані щодо клінічного перебігу захворювання з різними позапечінковими ураженнями, уточнено уявлення про їх зв'язок з рівнем вірусемії у крові та генотипом. Встановлено, що у хворих з вираженими ознаками кріоглобулінемії та негативними і невизначеними результатами імуноферментного аналізу середній вміст рибунуклеїнової кислоти вірусу гепатиту С (HCV-RNA) у крові вірогідно менший, ніж у групі порівняння. Визначено особливості клітинного та гуморального імунітету щодо ядерних антигенів. Встановлено, що найвищі показники автоімунної реактивності імуноцитів зареєстровані за шкірного васкуліту та ураження щитовидної залози. З'ясовано, що у хворих з хронічним гепатитом С з ураженням дрібних судин шкіри більш виражені зміни в показниках, які характеризують клітинний імунітет, що свідчить про провідну роль клітинного автоімунного компоненту в патогенезі васкулітів. Доведено необхідність скринінгу певних категорій хворих на anti-HCV та HCV-RNA, що дозволяє діагностувати та вчасно розпочати противірусну терапію. Розроблено новий оригінальний метод лікування хворих з автоімунними проявами шляхом внутрішньошкірної імунізації автолейкоцитами. Виявлено, що імунізація автолейкоцитами у більшості хворих призводить до вірогідного зменшення вмісту антинуклеарних антитіл (ANA) та кріоглобулінів у крові, а також клінічної стабілізації та зменшення проявів шкірного васкуліту та гломерулонефриту.

  Скачати повний текст

Вивчені епідеміологічні особливості гепатиту А (ГА) серед різних контингентів Збройних Сил України. Встановлена визначальна роль впливу особливостей військово-професійної діяльності та матеріально-побутового забезпечення на інтенсивність розвитку епідемічного процесу серед особового складу окремих видів та родів військ. Визначені основні (проміжні та кінцеві) чинники та шляхи передачі збудника гепатиту А в військових колективах. Встановлена висока ефективність індуктора ендогенного інтерфероногенезу - мефенамінової кислоти та обгрунтована можливість її застосування для екстренної профілактики гепатиту А серед особового складу ЗС України. Вдосконалена система епідеміологічного нагляду за гепатитом А в ЗС України і запропонована її структурно-функціональна схема, яка включає впровадження методів специфічної лабораторної діагностики, моніторингу за циркуляцією збудника в навколишньому середовищі та на об'єктах ризику, масового скринінгу контингентів підвищеного ризику інфікування, використання імуноглобуліну спрямованої дії та індукторів ендогенного інтерферону (мефенамінової кислоти), як засобів екстренної профілактики, вакцинацію особового складу, як контингентів підвищеного ризику інфікування. Реалізація цієї системи епідеміологічного нагляду дасть можливість підвищити ефективність профілактичних заходів при ГА в ЗС України.

  Скачати повний текст