Визначено особливості перебігу вірусного гепатиту B (HBV) у 182 хворих, динаміку біохімічних показників залежно від тяжкості хвороби, зважаючи на епідеміологічні фактори. У ході дослідження. Вивчено корелятивні зв'язки між показниками ліпідного обміну та клініко-патогенетичними ланцюгами HBV. Отримано дані про вплив нових препаратів "Ербісол" і "Галстен" на показники ліпідного обміну (Pg, ЖК).

  Скачати повний текст

Проведено клініко-лабораторне та денситометричне обстеження 147 хворих на гострі та хронічні вірусні гепатит В (ГВ) і гепатит С (ГС), вірусно-алкогольні та алкогольні гепатити. Встановлено, що хронічні гепатити (ХГ) з помірним порушенням функції печінки зумовлювали зниження мінеральної щільності хребців L1 - L2, залежну від тривалості хвороби. Остеопенічні зміни зафіксовано у пацієнтів, які хворіли на ХГ майже два роки, остеопоротичні - після чотирьох років захворювання. Застосування глюкокортикоїдів у лікуванні гострого ГВ з ознаками енцефалопатії призвело до розвитку остеопенії. У хворих на гострі ГВ і ГВ + ГС у періоди вираження клінічних проявів або ХГ з помірним порушенням функції печінки у стадії неповної ремісії (з остеопенічними змінами у кістках) виявили гіпофосфатемію, а вміст кальцію у крові постійно підтримувався у межах норми. Активність лужної фосфатази була вища за норму лише у хворих на вірусно-алкогольний хронічний гепатит з тривалістю гепатиту понад чотирьох років у період загострення.

  Скачати повний текст

Вивчено частоту та структуру позапечінкових уражень у хворих на хронічний гепатит С. Одержано нові дані щодо клінічного перебігу захворювання з різними позапечінковими ураженнями, уточнено уявлення про їх зв'язок з рівнем вірусемії у крові та генотипом. Встановлено, що у хворих з вираженими ознаками кріоглобулінемії та негативними і невизначеними результатами імуноферментного аналізу середній вміст рибунуклеїнової кислоти вірусу гепатиту С (HCV-RNA) у крові вірогідно менший, ніж у групі порівняння. Визначено особливості клітинного та гуморального імунітету щодо ядерних антигенів. Встановлено, що найвищі показники автоімунної реактивності імуноцитів зареєстровані за шкірного васкуліту та ураження щитовидної залози. З'ясовано, що у хворих з хронічним гепатитом С з ураженням дрібних судин шкіри більш виражені зміни в показниках, які характеризують клітинний імунітет, що свідчить про провідну роль клітинного автоімунного компоненту в патогенезі васкулітів. Доведено необхідність скринінгу певних категорій хворих на anti-HCV та HCV-RNA, що дозволяє діагностувати та вчасно розпочати противірусну терапію. Розроблено новий оригінальний метод лікування хворих з автоімунними проявами шляхом внутрішньошкірної імунізації автолейкоцитами. Виявлено, що імунізація автолейкоцитами у більшості хворих призводить до вірогідного зменшення вмісту антинуклеарних антитіл (ANA) та кріоглобулінів у крові, а також клінічної стабілізації та зменшення проявів шкірного васкуліту та гломерулонефриту.

  Скачати повний текст

Проведено оцінювання особливостей гемодинаміки, типів діастолічної функції та ремоделювання лівого шлуночка у хворих на артеріальну гіпертензію й артеріальну гіпертензію, поєднану з хронічним гепатитом. Експериментально виявлено різноманітні порушення в системі резистентності еритроцитів у гіпертензивних щурів у порівнянні з нормотензивними. Проведено оцінювання ефективності комплексного лікування з застосуванням метоболічної терапії. Зроблено висновок про доцільність включення тіотриазоліну в схеми лікування досліджених хвороб.

  Скачати повний текст

Визначено, що зараження первинно мутантним за core-гена штамом HBV може відбуватися не більше, ніж у 2 % хворих на гострий гепатит B (ГГB). Вплив вторинної імуносупресії на розвиток мутацій HBV досліджено у хворих на ХГB з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (тХНН), корегованою програмним гемодіалізом. Вираженого впливу набутої імуносупресії на розвиток HBeAg-негативності не встановлено. Під час вивчення впливу противірусної терапії на формування HBeAg-негативності виявлено прямий зв'язок між активністю препарату та його мутагенним ефектом. Клінічний перебіг ХГB у HBeAg-негативних HBV DNA-позитивних хворих відрізнявся схильністю до спонтанної нормалізації рівня аланінамінотрансферази, меншою активністю запально-некротичних процесів у печінці зі збереженням темпів розвитку фіброзу та частішим виникненням кріоглобулінемії. Досліджено особливості імунопатогенезу HBeAg-негативного HBV DNA-позитивного ХГB та показано, що інверсія HBcAg супроводжується зменшенням сенсибілізації імуноцитів до HBeAg та HBcAg.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено печінковий кровобіг у 100-а хворих на хронічні вірусні гепатити (ХВГ) з використанням методу реогепатографії. Здійснено зіставлення клініко-лабораторних, сонографічних і морфологічних проявів ХВГ зі змінами реографічних показників залежно від етіології, активності та стадії захворювання. На підставі комплексного морфофункціонального дослідження печінки уточнено механізми початку формування портальної гіпертензії у разі ХВГ. Висвітлено патоморфологічні особливості ХВГ B, C, B + C у взаємозв'язку з клінічними, лабораторними та вірусологічними маркерами цих інфекцій. На підставі біохімічних, реографічних і морфологічних даних визначено клінічну цінність реогепатографії у діагностиці порушень печінкового кровообігу на різних стадіях ХВГ. Досліджено взаємозв'язок між порушенням печінкового кровообігу за показниками реогепатографії та ступенем фібротичних змін печінки у випадку ХВГ, установлено кореляційний зв'язок зазначених процесів. Розроблено неінвазивний спосіб оцінки ступеня фіброзу печінки у даних хворих за допомогою інтегративного індексу, з використанням показників реогепатографії, ультразвукового дослідження та вмісту гаммаглобулінів сироватки крові.

  Скачати повний текст

Установлено, що за умов доброякісного перебігу ВГ, особливо стосовно ГА, його показники швидко нормалізуються, у разі гострого ГВ спостерігається більше, ніж за умов ГА, підвищення рівнів L-аргініну на початку хвороби та їх відхилення від норми в час виписки, а у випадку гострого ГС рівні L-аргініну незначно більші, ніж у разі ГВ і практично не змінюються впродовж усього гострого періоду. Установлено, що у хворих на хронічні ГВ, ГС та мікст (ГВ + ГС) всі показники (L-аргінін та азотисті сполуки) практично у всіх обстежених перевищують норму, і лікування в стаціонарі особливо не впливає на динаміку їх рівня. У хворих на вірусні цирози печінки, особливо у фазі їх декомпенсації, спостерігається значне зниження рівнів цих біохімічних показників. Одержані результати дають змогу стверджувати, що рівні та динаміка L-аргініну та сполук оксиду у випадку гострих вірусних гепатитів залежать від етіології хвороби, а не від тяжкості та тривалості перебігу. Результати їх визначення можуть слугувати додатковим показником адекватності імунної та інтерферонової відповіді на вірусну репродукцію та додатковим тестом на ефективність терапії інтерфероногенами.

  Скачати повний текст

Викладені результати епідеміологічних досліджень 284 хворих на гепатит С (ГС). Спостереження проводились в динаміці: при гострому гепатиті С (ГГС) - протягом року, при хронічному гепатиті С (ХГС) - більше 3 років. Найбільше значення в інфікуванні HCV мали лікувально-діагностичні парентеральні маніпуляції та внутрішньовенне введення наркотичних речовин. При ГГС відмічений поліморфізм клінічних проявів, у 81,1 - легка і безжовтянична форми, рецидиви, затяжний перебіг. У частини хворих ГГС через рік виявлялись деякі клінічні симптоми і при нормальній, і при підвищеній активності АлАТ або тільки підвищена активність АлАТ. ХГС характеризувався латентним перебігом, помірно підвищеною і нормальною активністю АлАТ, відсутністю "ефекту розведення ", підвищенням концентрації "СМ" у крові. У хворих на ГС виявлена імунна недостатність по Т-клітинному типу.

  Скачати повний текст

Вивчено епідеміологічні, клініко-біохімічні (вираженість цитолітичного, холестатичного синдромів) та імунологічних (специфічного гуморального та Т-клітинного імунітету) показників у 127 хворих на різні форми HC-вірусної інфекції (антитіла до вірусу гепатиту C (anti-HCV)-серопозитивних осіб, хворих на хронічний гепатит (ХГ) C та ЦП). З врахуванням переважно малосимптомного, латентного перебігу хронічної інфекції - вірусу гепатиту C (HCV) (80,7 % хворих) з періодичною активацією процесу (визначеною протягом трьох років спостереження у 25 % хворих) установлено необхідність довготривалого активного нагляду за амбулаторно-поліклінічних умов за anti-HCV-серопозитивними особами та хворими на ХГ C з початково нормальними показниками функціональних проб печінки. Визначено вплив реплікативної активності вірусу (HCV-РНК+) на морфофункціональні показники клітин периферичної крові (тромбоцитарну ланку) та вміст цитотоксичних клітин периферичної крові (збільшення CD16/56+, CD3/16+). На підставі результатів вивчення рівня туморнекротичного фактора альфа (ТНФ-альфа), рецепторів ТНФ-альфа, фрагментації ДНК в сироватці та активності каспаз в периферичних мононуклеарах крові хворих на ХГ C в динаміці терапії інтерфероном-альфа визначено апоптоз як механізм противірусної дії інтерферону, що обумовлює можливість раннього прогнозування ефективності лікування.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Описано метаболізм ліпідів у хворих на хронічний вірусний гепатит (ХВГ). Показано переважання apoB-R шляху поступлення ЛНГ до клітин у цих хворих. Доведено, що серед пацієнтів з ХВГ, особливо у разі віремії, істотно частіше спостерігається гіпохолестеролемія, ніж у випадку невірусних гепатитів. Обгрунтовано можливість використання зниження рівня тригліцеринів та ліпопротеїнів дуже низької густини (ЛДНГ) як маркера порушень мікросомального тригліцерид-транспортного протеїну у хворих на HCV гепатит. Уперше показано, що у пацієнтів з НГЛ метаболізм ліпідів залежить від інфікування їх HCV. Запропоновано коефіцієнт насичення холестеролом ліпропротеїнами високої густини як показник можливої злоякісної проліферації у хворих на ХВГ.

  Скачати повний текст

Наведено результати клінчіного та лабораторного обстеження 199-ти хворих на гепатит А (ГА). Проведено дослідження видового складу, популяційного рівня мікрофлори товстої кишки, вмісту SIgA у копрофільтратах і білках гострої фази (БГФ) у сироватці крові. У 93,52 % випадків у гострий період ГА виявлено дефіцит ентерококів і фізіологічних анаеробів, зокрема біфідобактерій, а також якісні зміни ешерихій з достовірно значущим підвищенням агресивних штамів і часткову контамінацію товстої кишки умовно-патогенними мікроорганізмами (УПМ). Встановлено взаємозалежність між змінами мікробіоценозу товстої кишки, показниками SIgA та тяжкістю перебігу ГА. З'ясовано, що легкий перебіг ГА характеризується домінуванням нормобіоценозу або дисбактеріозу 1-го ступеня, у разі середньої тяжкості захворювання переважає дисбактеріоз 2-го та 3-го ступенів. Найбільш достовірні відмінності показників SIgA виявлено у разі дисбактеріозу 3-го ступеня, які були достовірно незмінними у разі нормального біоценозу кишок. Проведено дослідження вмісту БГФ у сироватці крові хворих на ГА та виявлено їх підвищення в розпал хвороби, найбільш суттєве у разі дисбактеріозу 3-го ступеня. На підставі результатів кореляційного аналізу виявлено зворотні зв'язки показників БГФ з біфідо- та лактобактеріями, а представниками УПМ - прямі. Прямі кореляційні зв'язки встановлено між показниками БГФ та SIgA. Доведено, що у разі сприятливого перебігу ГА у період зростання клінічних проявів хвороби спостерігається підвищення екскреції з калом SIgA та показників БГФ. Встановлено, що несприятливий перебіг захворювання характеризується відсутністю підвищення цих показників у даний період. На підставі ранжування інформативності лабораторних показників розроблено математичний алгоритм прогнозування перебігу ГА. Оцінено клінічну ефективність, вплив на відновлення стану мікробіоценозу товстої кишки, нормалізацію показників SIgA у копрофільтратах і БГФ у сироватці крові препаратів лактулози у разі легкого перебігу ГА та комбінації з альтаном у разі середнього ступеня тяжкості хвороби.

  Скачати повний текст

Встановлено частоту поєднаних форм гострого гепетиту В (ГГВ) і простого герпесу (ПГ). На основі проведеної оцінки соматичного статусу й імунних зрушень у осіб із рецидивним ПГ залежно від частоти рецидивів протягом року з'ясовано обтяжливий преморбідний фон, на якому розвинуто ГГВ. Наведено основні клінічні симптоми й охарактеризовано віддалені наслідки ГГВ у осіб із рецидивним ПГ залежно від частоти рецидивів ПГ протягом року, за наявністю яких доцільним є індивідуальний підхід під час диспансерного нагляду.

  Скачати повний текст

Уперше у хворих на хронічний гепатит В (ХГВ) комплексно вивчено стан інтерфероноутворення та функціонування редокс-систем перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ)/антиоксидантної системи (АОС) залежно від періоду хвороби та активності патологічного процесу. Виявлено істотну активацію процесів ПОЛ у хворих із загостренням хронічного гепатиту В і зниження деяких показників АОС. У періоді стихання хвороби спостережено тенденцію до нормалізації цих показників, що свідчить про їх участь у процесах цитолізу гепатоцитів. Виявлено низькі значення показників інтерфероногенезу під час обох періодів хвороби - загострення та затухання, що є однією з провідних причин хронічного перебігу гепатиту В. На підставі аналізу одержаних даних виявлено існування взаємозв'язку між інтерферогенезом і функціонуванням системи ПОЛ/АОС. Запропоновано нову схему етіотропної та патогенетичної терапії хворих на ХГВ з застосуванням індуктора інтерфероногенезу - аміксину й антиоксиданту - гептралу.

  Скачати повний текст

Уперше в Україні здійснено генотипування вірусу гепатиту В (ГВ): виявлено циркуляцію у популяції двох генотипів - D і A. Установлено, що домінантним є генотип D, який зареєстровано у 90,8 % випадків. Виявлено два геноваріанти генотипу D вірусу ГВ, які впливають на клінічні прояви хвороби. Визначено прямі залежності між досліджуваними показниками прозапальних і протизапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-6 і ІЛ-2) і рівнем гострофазового показника запалення і NO у різні періоди інфекційного процесу.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено особливості ендогенної інтоксикації та метаболічних порушень у хворих на хронічні дерматози на тлі вірусних гепатитів залежно від їх етіології та перебігу. Вперше доведено, що прогноз перебігу хронічних дерматозів у хворих з хронічними вірусними гепатитами пов'язаний з видом дерматозу, наявністю ендогенної інтоксикації за молекулами середньої маси 260 та присутністю хелікобактерасоційованого гастродуоденіту. Показано клініко-епідеміологічні особливості хронічних алергічних, ліхеноїдних та акнеіформних дерматозів залежно від етіології та характеру перебігу вірусних гепатитів. Науково обгрунтовано оригінальний комплексний метод лікування хронічних дерматозів у хворих з хронічними вірусними гепатитами із застосуванням амінокислот, дезінтоксикаційних і метаболічних засобів.

  Скачати повний текст

На основі клінічного та лабораторного обстеження 126 хворих на гепатит В (ГВ) встановлено, що паралельне визначення показників ендотоксемії та ендотоксикозу дозволяє об'єктивно оцінити важкість ГВ і прогнозувати подальший його перебіг. Виявлено, що при легкому перебігу гепатиту інтоксикаційний синдром визначається ендотоксинами, які перебувають у кровоносному руслі, тобто рівнем ендотоксемії. Незначний ендотоксикоз суттєвого впливу на клінічний перебіг хвороби не зумовлює. При середньоважкому перебігу гепатиту зростає рівень ендотоксемії та ендотоксикозу, що спричиняє значніші суб'єктивні прояви інтоксикації та супроводжується наростанням функціональних розладів печінки. Дослідження ендогенної інтоксикації (ЕІ) організму при важкому перебігу ГВ дали змогу виявити характерні зміни показників ендотоксикозу, які допомагають передбачити можливий розвиток печінкової коми. Виявлена залежність між деякими показниками ЕІ та імунітету дозволяє розцінювати розлади в діяльності імунної системи як метаболічну імуносупресію. Застосування комбінованого ентеросорбенту полі-карайя у комплексному лікуванні хворих на ГВ сприяє клінічному одужанню, нормалізації біохімічних показників функціонального стану печінки, корекції імунного гомеостазу та підвищенню активності антиоксидантного захисту організму. В експерименті на тваринах доведено опосередкований модулюючий вплив полі-карайя на ферментативну антиоксидантну систему печінки та плазми крові при токсичному тетрахлорметановому гепатиті. Прийом полі-карайя у фазі жирової дистрофії скорочував терміни нормалізації активності каталази, глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази у плазмі крові та печінці, сприяв зменшенню вмісту церулоплазміну, що обумовило надійний антиоксидантний захист організму.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості клінічного перебігу хронічного гепатиту C (ХГС) з 1в генотипом у пацієнтів, в яких не зафіксовано відповіді на противірусну терапію (ПВТ). Визначено ступінь фібротичних змін у хворих нон-респондерів, досліджено вміст у сироватці крові цих пацієнтів матриксно-металпротеїнази-2 (ММП-2). Доведено антифібротичну дію антагоніста рецептора ангіотензину-II лозартану. Встановлено, що нон-респондери мали індекс маси тіла та високе вірусне навантаження в 1,3 раза більше у порівнянні з хворими респондерами. Виявлено достовірно більшу кількість осіб нон-респондерів зі значними запальними змінами у печінці та вираженим фіброзом, проведено їх гістохімічне обстеження за реакцією Перлса та виявлено ознаки вираженого гемосидерозу III - IV ступенів. Встановлено достовірне зростання залежно від ступеня фіброзу рівня ММП-2 у сироватці крові хворих на ХГС, які не відповіли на ПВТ. Доведено істотну перевагу лікування з застосуванням гепатопротекторної й антифібротичної терапії, що сприяє достовірному зниженню показників холестазу та цитолізу, особливо виразного у пацієнтів з підвищеною вагою тіла.

  Скачати повний текст