Наведено результати клінчіного та лабораторного обстеження 199-ти хворих на гепатит А (ГА). Проведено дослідження видового складу, популяційного рівня мікрофлори товстої кишки, вмісту SIgA у копрофільтратах і білках гострої фази (БГФ) у сироватці крові. У 93,52 % випадків у гострий період ГА виявлено дефіцит ентерококів і фізіологічних анаеробів, зокрема біфідобактерій, а також якісні зміни ешерихій з достовірно значущим підвищенням агресивних штамів і часткову контамінацію товстої кишки умовно-патогенними мікроорганізмами (УПМ). Встановлено взаємозалежність між змінами мікробіоценозу товстої кишки, показниками SIgA та тяжкістю перебігу ГА. З'ясовано, що легкий перебіг ГА характеризується домінуванням нормобіоценозу або дисбактеріозу 1-го ступеня, у разі середньої тяжкості захворювання переважає дисбактеріоз 2-го та 3-го ступенів. Найбільш достовірні відмінності показників SIgA виявлено у разі дисбактеріозу 3-го ступеня, які були достовірно незмінними у разі нормального біоценозу кишок. Проведено дослідження вмісту БГФ у сироватці крові хворих на ГА та виявлено їх підвищення в розпал хвороби, найбільш суттєве у разі дисбактеріозу 3-го ступеня. На підставі результатів кореляційного аналізу виявлено зворотні зв'язки показників БГФ з біфідо- та лактобактеріями, а представниками УПМ - прямі. Прямі кореляційні зв'язки встановлено між показниками БГФ та SIgA. Доведено, що у разі сприятливого перебігу ГА у період зростання клінічних проявів хвороби спостерігається підвищення екскреції з калом SIgA та показників БГФ. Встановлено, що несприятливий перебіг захворювання характеризується відсутністю підвищення цих показників у даний період. На підставі ранжування інформативності лабораторних показників розроблено математичний алгоритм прогнозування перебігу ГА. Оцінено клінічну ефективність, вплив на відновлення стану мікробіоценозу товстої кишки, нормалізацію показників SIgA у копрофільтратах і БГФ у сироватці крові препаратів лактулози у разі легкого перебігу ГА та комбінації з альтаном у разі середнього ступеня тяжкості хвороби.

  Скачати повний текст

Встановлено частоту виділення патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів у випадках кишкових дисбактеріозів у пацієнтів гастроентерологічного профілю. Розкрито регіональні особливості мікрофлори, виділеної у випадку дисбактеріоза кишечника, розглянуто її чутливість до протимікробних препаратів. Визначено спектри й інтенсивність антагоністичної активності пробіотичних штамів відносно клінічних штамів мікроорганізмів. Вивчено антагоністичну взаємодію пробіотичних штамів для оцінки можливості їх поєднаного використання в терапевтичних схемах. З метою підвищення терапевтичної ефективності, корекцію дисбактеріозу кишечника запропоновано розділити на два етапи - зменшення кількості умовно-патогенної мікрофлори та відновлення нормоценозу. На основі клінічних і мікробіологічних результатів обстеження оцінено ефективність лікування пацієнтів з дисбактеріозом кишечника. Проведено порівняльний аналіз ефективності зменшення кількості умовно-патогенної мікрофлори у випадку дисбактеріозу кишечника та відновлення нормоценозу під час застосування різних терапевтичних схем.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано оптимальну дозу фруктози як діагностичний субстрат для проведення фруктозного водненевого дихального тесту (ФВДТ) та досліджено частоту непереносимості моносахариду у хворих з функціональними захворюваннями кишківника, а також вплив мальасборції вуглеводу на клінічну картину захворювання. Удосконалено дієтичні рекомендації щодо ведення хворих з непереносимістю фруктози, а також обгрунтовано показання для диференційованого призначення дієтичних підходів під час лікування хворих з функціональними захворюваннями кишківника залежно від наявності або відсутності непереносимості фруктози.

  Скачати повний текст

Наведено теоретичне обгрунтування та нове вирішення наукової проблеми щодо вдосконалення діагностики та лікування неспецифічного виразкового коліту (НВК) та хвороби Крона (ХК). Уточнено особливості ранніх проявів цих хвороб, патогенетичних механізмів розвитку морфологічнмх змін у кишечнику та системних проявів, порушень міробіоценозу кишківника, імунологічних, метаболічних змін. Запропоновано алгоритм обстеження хворих на хронічні запальні захворювання кишечника. Установлено критерії диференційованої діагностики НВК і ХК, визначення активності загострення, оцінки ефективності лікування та прогнозу НВК і ХК. Вивчено взаємозв'язки між показниками цитокінової регуляції, систем оксиду азоту, процесів перекисного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту у хворих на НВК і ХК у динаміці лікування. Вивчено стан процесів енергетичного синтезу у слизовій оболонці товстої кишки хворих на НВК. Оцінено ефективність різних варіантів базисного лікування у хворих на хронічні запальні захворювання кишечника. Обгрунтовано доцільність включення до терапії комбінації антиоксидантних препаратів з різним механізмом дії. Розроблено схему диференційованого призначення антиоксидантних препаратів.

  Скачати повний текст