Вперше визначено особливості розповсюдження, тенденції, етапи розвитку та рушійні сили епідемічного процесу гепатиту В (ЕП ГВ) в Україні за період від початку офіційної реєстрації цього захворювання (1970 р.) і до теперішнього часу. Показано вплив соціально-економічних змін, що відбуваються в суспільстві, на кількісні й якісні параметри ЕП, формування домінуючих шляхів передачі збудника та груп підвищеного ризику інфікування. Науково обгрунтовано та визначено шляхи удосконалення епідемічного нагляду (ЕН) за ГВ в Україні з урахуванням досягнень сучасної імунодіагностики та імунопрофілактики. Проведено комплексне вивчення епідеміологічних особливостей розповсюдження внутрішньолікарняних інфекцій гепатитів В і С (ГВ і ГС) з розробкою теоретичних, методичних та практичних аспектів проблеми. На підставі результатів епідеміологічних досліджень встановлено дійсний рівень розповсюдженості ГВ серед пацієнтів та медичних працівників і залежність його показників від профілю лікувальних установ. Одержано нові дані, що дають підставу розглядати ГС як внутрішньолікарняну інфекцію. Виявлено специфічні причини й умови розвитку ЕП ВЛ ГВ і ГС, групи підвищеного ризику зараження пацієнтів за професійного інфікування медичних працівників. Наведено порівняльну оцінку епідемічної значущості різних шляхів і факторів передачі збудників ВЛ ГВ і ГС у лікувальних відділеннях різного профілю. Уточнено уявлення про широту розповсюдження й епідеміологічні характеристики ВЛ ГВ і ГС за сучасних умов, про особливості ЕП. Розроблено інформаційну підсистему ЕН за ВЛ ГВ і ГС, науково обгрунтовано стратегію їх профілактики

  Скачати повний текст

Уперше в Україні вивчено поширеність маркерів гепатиту В (ГВ) серед медичного персоналу великого лікувально-діагностичного закладу МО України. Наведено нові дані про формування епідемічного процесу ГВ за сучасних умов. Виявлено кореляційний зв'язок між рівнем інфікування медичного персоналу та стажем роботи, інтенсивністю контактів з біологічними рідинами, спеціальністю медичного працівника. Вперше проведено довготривале порівняльне дослідження імунологічної та епідеміологічної ефективності вакцини HB - Vax II з використанням єдиного методичного підходу та критеріїв оцінки. Проведено порівняльну ефективність застосування різних схем вакцинації медичного персоналу. Вперше в Україні доведено вплив вакцинації на формування епідемічного процесу ГВ серед медичних працівників. Одержано імунологічне обгрунтування доцільності проведення ревакцинації медичного персоналу через 5 років після щеплення.

  Скачати повний текст

Подано результати клініко-біохімічних, імунологічних і цитогенетичних досліджень хворих на гострі гепатити А і В із різними формами важкості та оцінку ефективності комплексного лікування із застосуванням літію карбонату - препарату, який володіє нормотимічними та імунотропними властивостями, в порівнянні із загальноприйнятою базисною терапією. Комплексне лікування з літієм карбонатом хворих на гострий гепатит А приводить до збільшення кількості великих гранулярних лімфоцитів в периферичній крові та зниження рівня циркулюючих імунних комплексів, покращання показників фагоцитозу і функціонального стану генотипу соматичних клітин, зменшення проявів астеновегетативного синдрому, але не впливає на тривалість жовтяничного періоду. Встановлено, що застосування літію карбонату в комплексному лікуванні хворих на гострий гепатит В із середньоважкою формою та хворих, які отримували преднізолон, дає виражений клінічний ефект, швидше нормалізуються показники білірубінового обміну і скорочується жовтяничний період. У пацієнтів відновлюється імунологічний статус організму, зберігається баланс між специфічними та неспецифічними чинниками клітинного імунітету, покращується фагоцитарна активність нейтрофільних гранулоцитів і функціональний стан генотипу соматичних клітин, які перебувають в інтерфазі.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості клінічного перебігу хронічного гепатиту C (ХГС) з 1в генотипом у пацієнтів, в яких не зафіксовано відповіді на противірусну терапію (ПВТ). Визначено ступінь фібротичних змін у хворих нон-респондерів, досліджено вміст у сироватці крові цих пацієнтів матриксно-металпротеїнази-2 (ММП-2). Доведено антифібротичну дію антагоніста рецептора ангіотензину-II лозартану. Встановлено, що нон-респондери мали індекс маси тіла та високе вірусне навантаження в 1,3 раза більше у порівнянні з хворими респондерами. Виявлено достовірно більшу кількість осіб нон-респондерів зі значними запальними змінами у печінці та вираженим фіброзом, проведено їх гістохімічне обстеження за реакцією Перлса та виявлено ознаки вираженого гемосидерозу III - IV ступенів. Встановлено достовірне зростання залежно від ступеня фіброзу рівня ММП-2 у сироватці крові хворих на ХГС, які не відповіли на ПВТ. Доведено істотну перевагу лікування з застосуванням гепатопротекторної й антифібротичної терапії, що сприяє достовірному зниженню показників холестазу та цитолізу, особливо виразного у пацієнтів з підвищеною вагою тіла.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Міститься порівняльна оцінка ефективності застосування комбінованої антиоксидантної терапії - настоянки арніки гірської та альфа-токоферол ацетату при лікуванні хворих на вірусні гепатити А, В, С, Д, Е. Використано новий метод оцінки стану окисно-відновних процесів, який грунтується на визначенні ступеня окиснювальної модифікації білків. Встановлено, що залежно від тяжкості захворювання у пацієнтів підвищуються показники пероксидного окиснення ліпідів та окиснювальної модифікації білків, знижується антиоксидантний захист організму, детоксикаційна функція печінки. Застосування настоянки арніки гірської та альфа-токоферол ацетату у хворих на вірусні гепатити А, В, С, Д, Е відновлює динамічну рівновагу між інтенсивністю процесів окиснення ліпідів та білків і антиоксидантною системою, прискорює нормалізацію клініко-біохімічних порушень, зменшує частоту залишкових проявів.

  Скачати повний текст

У наркоспоживачів з вірусними гепатитами (ВГ) вивчено стан основних ланок регуляції гомеокінезу. Досліджено дозозалежний імуносупресивний і цитотоксичний вплив опіатів і сурогатів опію та його можливі механізми. Показано, що у порівнянні з хворими на ВГ, що не вживають наркотики, у наркоспоживачів мають місце: різка активація протеолізу та перекисного окиснення ліпідів, недостатність системи анти-протеазного захисту й антистресових систем, клітинний імунодефіцит, активація інтерфероногенезу, високий рівень печінкового фіброгенезу та розвитку малігнізації. Доведено негативний вплив абстиненції на патогенез ВГ з високою імовірністю летальності. Обгрунтовано необхідність застосування замісної терапії агоністами опійних рецепторів у наркозалежних хворих на ВГ. Оптимізовано режими та дози застосування інтерфероногенів. Показано можливість розвитку ускладнень застосування інтерфероногенів у цих хворих та розроблено методи їх прогнозування. Обгрунтовано доцільність застосування глюкокортикоїдів та запропоновано оптимальні режими й дози їх використання.

  Скачати повний текст

Визначено термін придатності противірусного препарату за умов тривалого зберігання. Доведено, що комплексне лікування хворих ХВГ В із застосуванням віаферону сприяє нормалізації клінічних, біохімічних і електролітних показників в організмі пацієнтів, елімінації HBeAg, HBsAg з крові.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність індуктора ендогенного інтерферону "Аміксин" за умов комплексної терапії хворих на хронічний гепатит C (ХГС). Проведено аналіз деяких процесів міжклітинної взаємодії, взаємозв'язку рівня зв'язування аміксину рецепторами T-лімфоцитів , імунологічних показників та інтерферонового статусу залежно від кількості курсів лікування. Встановлено підвищення рівня зв'язування аміксину рецепторами T-лімфоцитів у разі збільшення кількості його курсів, виявлено зворотній зв'язок між показниками цитотоксичної активностиі NK-клітин та зв'язування аміксину рецепторами T-лімфоцитів. Доведено позитивний вплив аміксину на дисбаланс імунної системи: статистично достовірне підвищення вмісту кластера диференціації 3+ (CD3+), СD4+, CD16+ лімфоцитів, підвищення імунорегуляторного індексу. З'ясовано, що ефективність аміксину у разі терапії хворих на ХГС підвищується за умов тривалого курса лікування.

  Скачати повний текст

Наведено результати клінічних, біохімічних, серологічних, імунологічних досліджень, дані ентерферогенезу у 217 хворих на гостру форму вірусного гепатиту В. Спостереження проводилися в динаміці - під час лікування у відділенні вірусних гепатитів, а після виписки з стаціонару - в диспансерно-поліклінічному відділенні Київського науково-дослідного інституту епідеміології та інфекційних хвороб. Застосування лаферону у комплексній терапії хворих на ГВ позитивно впливало на клінічні прояви та біохімічні показники. Під час використання лаферону швидше відбувалася елімінація HBsAg, нормалізувалися показники імунної відповіді за даними Т-клітинної реакції. Лаферон стимулює інтерфероногенез. Диспансерне спостереження виявило зменшення частоти носіння HBsAg, затяжних форм та хронізації процесу у хворих, які отримували лаферон.

  Скачати повний текст