Проведено порівняльний аналіз ефективності використання різних варіантів консервативного та хірургічного лікування стресового нетримання сечі. З урахуванням одержаних результатів, а також вікових характеристик, анатомо-функціональних передумов виникнення досліжуваної патології обгрунтовано диференційовані підходи щодо вибору оптимального методу її лікування. Вперше патогенетично обгрунтовано можливість використання ендоуретральної електростимуляції шийки сечового міхура як диференціально-діагностичного тесту для визначення тактики її лікування. За допомогою адаптованої анкети досліджено вплив стресового нетримання сечі на сексуальне здоров'я жінок залежно від віку хворої, ступеня вираженості нетримання сечі та тривалості захворювання.

  Скачати повний текст

Проведено порівняння застосування консервативних (фармакотерапія інгібітором зворотного захвату серотоніну й адреналіну як монотерапії та в поєднанні з вправами для зміцнення м'язів тазового дна в комплексі з електростимуляцією шийки сечового міхура) і хірургічних методів лікування стресового нетримання сечі з визначенням безпосередніх і віддалених результатів лікування стресового нетримання сечі у жінок. Доведено, що ефективність лікування інгібітором зворотного захвату серотоніну й адреналіну як монотерапія склала 57,5 %, у поєднанні з вправами для укріплення м'язів тазового дна й електростимуляцією шийки сечового міхура - 80,0 %, ефективність хірургічного методу лікування за методикою TVT-O склала 97,5 %. Встановлено, що одним з компонентів оцінки ефективності лікування було визначення якості життя жінок, яке визначали за станом фізичної активності, психічним станом, соціальним і рольовим функціонуванням, сексуальною функцією. Розкрито, що операція та пов'язані з нею негативні психоемоційні навантаження зумовлюють зниження фізичної активності, погіршення психічного стану жінок і сексуальної функції в перші три місяці після операції, а у віддалені терміни - стійке покращання показників якості життя за рахунок високої ефективності хірургічного лікування.

  Скачати повний текст

Вивчено клінічні й уродинамічні особливості гіперактивного сечового міхура у разі ургентного нетримання сечі в жінок. Обгрунтовано доцільність використання нової сповільненої ER-форми M-холінолітику (пропіверину гідрохлориду). Визначено строки терапії та покращання її ефективності. Установлено, що симптоми гіперактивного сечового міхура мають певні притаманні характеристики та наявні за умов гінекологічних захворювань. Відзначено, що уродинамічною головною ознакою гіперактивного сечового міхура є гіперактивність детрузора у явній та прихованій формах. Виділено й описано особливий патологічний тип урофлоуметричної кривої (дизкоординований тип), що дозволяє проводити скринінгове діагностування гіперактивного сечового міхура. Нова ER-форма сповільненого вивільнення M-холінолітика пропіверину гідрохлориду має кращі показники ефективності та толерантності лікування у разі плацебо та за умов стандартної IR-форми миттєвого вивільнення. Лікування M-холінолітиком доцільно проводити за курсами, здійснювати вибір індивідуальної схеми призначення препарату й оцінювання якості життя до та після лікування. Створено діагностично-лікувальний алгоритм, використання якого покращує діагностику та вибір тактики лікування гіперактивного сечового міхура на базі уродинамічного та клінічного підходів.

  Скачати повний текст

Досліджено основні клініко-параклінічні критерії вибору тактики оперативного втручання. Проаналізовано клінічну ефективність розробленої та впровадженої в практику діагностично-лікувальної тактики ведення пацієнток з генітальним пролапсом у поєднанні з нетриманням сечі за напруги, застосування якої сприяло покращанню найближчих та віддалених результатів лікування, зниженню частоти ускладнень і покращанню якості життя досліджуваних хворих.

  Скачати повний текст

Розв'язано актуальну задачу гінекології - зниження частоти нетримання сечі (НС) у жінок після гістеректомії. Вивчено фактори ризику розвитку даної патології, розроблено систему її прогнозування, досліджено вміст естрогенів у тканинах піхви, функціональний стан м'язів тазового дна та гідродинамічні параметри сечовивідних шляхів. Наведено комплексну схему профілактики даної патології, зокрема, знижено її частоту в 2,6 раза (з 20 до 7,69 %).

  Скачати повний текст

Обгрунтовано способи профілактики стресового нетримання сечі (СНС) в породіль у пізньому післяпологовому періоді. Проведено рангову оцінку біологічних, соціальних та акушерсько-гінекологічних факторів ризику розвитку СНС за величиною коефіцієнта кореляції і показників скорочувальної здатності м'язів тазового дна. Розроблено методику індивідуального прогнозу розвитку симптомокомплексу СНС для породіль. Запропоновано спосіб корекції патологічних змін у нервово-м'язових структурах тазового дна та надано оцінку його ефективності.

  Скачати повний текст

Визначено стани тонусу детрузора - гіпо- та гіперкінетичний. Досліджено та науково обгрунтовано призначення стимулюючої методики для пацієнтів з гіпокінетичним тонусом детрузора. Розроблено нову частотно амплітудну характеристику гальмівної методики для лікування пацієнтів з гіперкінетичним тонусом детрузора. Доведено, що ефективність лікування хворих гіперактивним сечовим міхуром залежить від визначення тонусу детрузора та методу лікування. Встановлено, що за цього найбільш ефективним є комплексне застосування електростимуляції та М-холінолітиків.

  Скачати повний текст