Означено провідні збудники хронічного рецидивного циститу у жінок. Охарактеризовано мікробіоценози екологічної ніші сечостатевої системи у пацієнтів. Вилучено та всебічно охарактеризовано 456 ізоляторів мікробів, вегетуючих в нижніх відділах сечовивідної системи. Доведено виражену гетерогенність провідних збудників цистіту за критеріями біологічних властивостей та чутливості до протимікробних засобів. Проведено клініко-імунологічні паралелі у жінок, хворих на хронічний рецидивний цистит, в залежності від віку та впровадження перебігу хвороби.

  Скачати повний текст

Вперше на підставі багатофакторного статистичного аналізу встановлено прогностичну вагомість різних клінічних проявів у хворих на міхурово-сечовий рефлюкс (МСР), який виник на підставі нейрогенних дисфункцій сечового міхура (НДСМ), щодо можливої ефективності лікування та покращання якості життя хворих. Розроблено систему об'єктивної комплексної оцінки стану хворих та результатів лікування МСР, яка враховує всі головні клінічні прояви захворювання. Запропоновано алгоритм діагностики та визначення тактики лікування хворих на МСР, проведено її удосконалення.

  Скачати повний текст

Вивчено клінічні й уродинамічні особливості гіперактивного сечового міхура у разі ургентного нетримання сечі в жінок. Обгрунтовано доцільність використання нової сповільненої ER-форми M-холінолітику (пропіверину гідрохлориду). Визначено строки терапії та покращання її ефективності. Установлено, що симптоми гіперактивного сечового міхура мають певні притаманні характеристики та наявні за умов гінекологічних захворювань. Відзначено, що уродинамічною головною ознакою гіперактивного сечового міхура є гіперактивність детрузора у явній та прихованій формах. Виділено й описано особливий патологічний тип урофлоуметричної кривої (дизкоординований тип), що дозволяє проводити скринінгове діагностування гіперактивного сечового міхура. Нова ER-форма сповільненого вивільнення M-холінолітика пропіверину гідрохлориду має кращі показники ефективності та толерантності лікування у разі плацебо та за умов стандартної IR-форми миттєвого вивільнення. Лікування M-холінолітиком доцільно проводити за курсами, здійснювати вибір індивідуальної схеми призначення препарату й оцінювання якості життя до та після лікування. Створено діагностично-лікувальний алгоритм, використання якого покращує діагностику та вибір тактики лікування гіперактивного сечового міхура на базі уродинамічного та клінічного підходів.

  Скачати повний текст

Вивчено доцільність, ефективність і безпеку використання агоністу периферичних опіоїдних рецепторів даларгіну у монотерапії й у комбінації з авторською методикою електроімпульсної терапії тазового дна у хворих на гіперактивний сечовий міхур (ГСМ). Показано причинно-наслідкові взаємовідносини ефективності аналогу лейцин-енкефаліну даларгіну та комплексної опіатно-електроімпульсної терапії від ступеню клінічних проявів симптомокомплексу ГСМ і статі хворих, на їх базі опрацьовано принциповий диференційований клінічний алгоритм щодо діагностики та лікування хворих на ГСМ.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню морфо-функціонального стану тканин сечівника при зшиванні їх кетгутом і біофілом - біологічними шовними матеріалами, що розсмоктуються. Експериментально та морфологічно обгрунтовано доцільність використання нитки з твердої мозкової оболонки біофіл для зшивання тканин сечівника. Встановлено, що в тканинах сечівника біофіл не викликає гемоциркуляторних розладів. При мінімальній клітинній реакції ця нитка стимулює фібробластичну активність і фібрилогенез, прискорює процеси репаративної регенерації з формуванням тонкого пухкого рубця. Внаслідок цього він прорастає гладком'язовими регенератами з максимальним відновленням тканин, що попереджує розвиток стриктур сечівника.

  Скачати повний текст

Пахвинна грижа в результаті тиску вмісту грижового мішка на елементи сім'яного канатика і розлади кровообігу в яєчку приводить до зменшення об'єму органа діаметру сім'яних канальців, об'єму ядер інтерстиційних ендокриноцитів, числа сперматоцитів і сперматид. Пластика стінок пахвинного каналу є додатковою травмою елементів сім'яного канатика. Більш значні зміни в яєчку розвиваються після пластики задньої стінки пахвинного каналу. В порівнянні з пластикою передньої стрічки структурні зміни в яєчку після цієї операції зросли в середньому на 4,2 %.

  Скачати повний текст

Вивчено морфологічні зміни в сечових шляхах за умов стриктури сечівника, досліджено морфофункціональний стан сечівника після його реконструктивної пластики аутодермальним та аутовенозним трансплантантами. Розглянуто вплив виду шовного матеріалу та накладеного анастомозу на морфофункціональний стан даного сечівника після його відновлювальної пластики аутовенозним трансплантантом, а також встановлено залежності зазначеного стану відновленого сечівника від методів профілактики сечової інфільтрації швів і зміни видового складу мікрофлори сечі. Виявлено недоліки реконструктивної пластики сечівника аутодермальним трансплантантом та запропоновано новий метод відновлення аутовенозним трансплантантом з великої підшкіри вени нижньої кінцівки. Доведено ефективність застосування синтетичного шовного матеріалу (вікрил і дексон 2), а також накладання косих анастомозів між сечівником та аутовенозним трансплантантом під час його реконструктивної пластики та доцільність застосування постійної аспірації сечі через епіцистостому у комбінації з катетером сечівника для запобігання сечовій інфільтрації швів.

  Скачати повний текст

Запропоновано нове вирішення завдання оптимізації морфофункціонального стану регенерувальних тканин сечового міхура, зшитих різними біологічними і синтетичними розсмоктувальними шовними матеріалами. Доведено доцільність використання хірургічних розсмоктувальних ниток із твердої мозкової оболонки біофілу і його модифікації етонієм для операцій на сечовому міхурі замість кетгупу, що допоможе уникнути ранніх післяопераційних ускладнень (розходження і нагноєння швів, утворення інфільтратів і лігатурних нориць) і пізніх (утворення грубого волокнистого рубця, який деформує сечовий міхур і знижує його функціональну активність). Застосування ниток стандартного і модифікованого етонієм біофілу особливо доцільне для урологічних операцій, які пов'язані із супутньою патологією, в онкологічних і ослаблених хворих, оскільки зазначені шовні матеріали мають виражену біологічну активність і стимулюють процеси загоєння. За умов впливу агресивного середовища (сечі) розвивається пухкий вузький рубець, на якому не відбувається відкладання солей, каменеутворення, вдається уникнути розвитку спайкової хвороби.

  Скачати повний текст

Проаналізовано роль біоенергетичних порушень детрузора у формуванні гіперрефлекторного сечового міхура. Розглянуто гіперактивність детрузора сечового міхура як стан, який перебігає з дезадаптацією основних біохімічних процесів, що забезпечують біонергетику тканин, активацію вільнорадикального окиснення ліпідів, пригнічення антиоксидантного захисту тканини детрузора, які корелюють з морфофункціональними змінами біомембран, порушеннями фізико-хімічних властивостей фосфоліпідного бішару клітини, що є найважливішою ланкою в патогенетичному ланцюгу досліджуваної патології. Експериментально доведено розвиток енергодефіцитного діатезу в патогені гіперактивного сечового міхура в результаті перевитрати клітинної енергетики в тканинах детрузора, що призводить до явищ метаболічної дезадаптації тканини сечового міхура, інтегративних порушень динамічної та статичної складових. Доведено, що похідним сполукам із германієм притаманна принципово нова дія - нормалізація скоротливої активності детрузора in vitro та in vivo, за рахунок нормалізації вмісту макроергічних фосфатів, активації енергетичного обміну та підвищення антиоксидантного захисту. Обгрунтовано стратегію фармакологічної корекції функціонального стану детрузора у випадку гіперактивного сечового міхура, яка базується на комплексному використанні препаратів групи м-холіноблокаторів і енерготропних засобів, здатних нормалізувати порушення балансу макроергічних фосфатів, продуктів ліпопероксидації, сприяти економному витрачанню ендогенних оксидантів.

  Скачати повний текст

Експериментальними дослідженнями встановлено, що порушення уретральної уродинаміки призводить до розвитку уретропростатичного рефлюксування сечі, альтерації сечею секреторних відділів передміхурової залози, розвитку абактеріального запалення у 78 % експериментальних тварин та до приєднання інфекційного процесу в передміхуровій залозі у 22 % випадків, а також до розвитку в сечовому міхурі патологічного процесу з типа інтерстиціального циститу. Доведено, що вплив уретропростатичного рефлюксування сечі реалізується шляхом порушення в передміхуровій залозі та в сечовому міхурі кровообігу, активації перекисного окислення ліпідів, накопичення в тканинах цих органів цитотоксичного метаболічного продукту малонового діальдегіду, метаплазії епітеліального покрову сечового міхура, коагуляції в ацинусах передміхурової залози секреторних білкових субстратів із створенням з десквамованого епітелію білково-клітинного конгломерату та порушенням їх дренувальної функції. Клінічними дослідженнями встановлено, що хронічний запальний процес в сечовому міхурі ініціює розвиток в його шийці та в трикутнику Л'єто плоскоклітинної епітеліальної метаплазії у 49,0 % хворих, лейкоплакії у 34,2 % та лейкокератоза у 18, 8 %, а також порушення уродинаміки та кровотоку з розвитоком ішемії та больового синдрому, патологічної симптоматики та зниження ємності сечового міхура. Перебіг хронічного простатиту категорії II і IIIА супроводжується порушенням уродинаміки нижніх сечових шляхів, розвитком уретропростатичного рефлюксування сечі, хронічного тазового болю та патологічної симптоматики, зниженням кровотоку в передміхуровій залозі та в парапростатичній зоні. У разі хронічного простатиту категорії II уретропростатичне рефлюксування сечі виявляється у 15,7 % хворих, хронічного простатиту категорії ІІІА - у 75,5 % і за хронічного простатиту ускладненого розвитком кіст і склерозу передміхурової залози - у 92,3 %.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості порушення уродинаміки нижніх сечових шляхів за цукрового діабету II типу та його ускладнення - діабетичної полінейропатії. Встановлено причини виникнення даних порушень й обгрунтовано шляхи оптимізації алгоритму діагностики автономної нейропатії сечового міхура. Виявлено відмінні ознаки цистопатії за клінічних форм діабетичної полінейропатії у вигляді посилення симптомів випорожнення, гіпотонії та гіпосенсорності детрузора, порушення його біоелектричної активності. З'ясовано, що функціональні розлади уродинаміки за цукрового діабету II типу розвиваються за умов морфологічних змін судин і нервів стінки сечового міхура, а також дегенерації м'язових волокон детрузора та сфінктерів, що проявляються різким зниженням показників швидкості проведення збудження та амплітудних характеристик електроімпульса. Визначено роль підвищеного рівня сечової кислоти крові як попереджуючого й агресивного фактора перебігу цукрового діабету II типу. Виявлено фактори ризику наявності доклінічної діабетичної полінейропатії та розроблено алгоритм діагностики автономної нейропатії сечового міхура за цукрового діабету 2-го типу.

  Скачати повний текст

Розглянуто можливості підвищення ефективності хірургічного лікування хворих з сечоміхурово-піхвовими норицями (СПН) за допомогою запропонованого способу фістулопластики з використанням багатокомпонентного біологічного ранового покриття (БКБРП). Наведено результати обстеження та лікуванн 60-ти хворих з СПН. Доведено, що застосування БКБРП у процесі хірургічного лікування СПН зменшує кількість післяопераційних рецидивів у порівнянні з традиційними методиками, має гарні пластичні, гемостатичні та герметизувальні властивості, які не змінюються під час контакту з сечею. Визначено різну адгезивну активність БКБРП відносно шарів стінки сечового міхура: слабка фіксація до неушкодженої слизової оболонки та надійна фіксація до підслизового, м'язового та серозних шарів. Клінічно підтверджено біологічну безпечність, відсутність алергічних і токсичних реакцій у разі застосування БКБРП. Встановлено, що на результати хірургічного лікування достовірно впливають такі фактори, як вік пацієнтки, анамнестична рецидивність, післяопераційні нориці. Запропоновано дискримінативні рівняння, які дозволяють з високою достовірністю прогнозувати результати лікування ще на доопераційному етапі.

  Скачати повний текст

Визначено стани тонусу детрузора - гіпо- та гіперкінетичний. Досліджено та науково обгрунтовано призначення стимулюючої методики для пацієнтів з гіпокінетичним тонусом детрузора. Розроблено нову частотно амплітудну характеристику гальмівної методики для лікування пацієнтів з гіперкінетичним тонусом детрузора. Доведено, що ефективність лікування хворих гіперактивним сечовим міхуром залежить від визначення тонусу детрузора та методу лікування. Встановлено, що за цього найбільш ефективним є комплексне застосування електростимуляції та М-холінолітиків.

  Скачати повний текст