Скачати повний текст

Одержано нові дані про особливості стану психофізіологічних функцій та нейродинамічних процесів, системної та церебральної гемодинаміки, функцій зовнішнього дихання в дітей віком 7 - 11 років зі слуховою депривацією. Показано, що існують певні статеві відмінності у пристосуванні до умов зазначеної патології. Виявлено, що показники зовнішнього дихання у дітей з вадами слуху мають функціональні відмінності у порівнянні з показниками дітей з нормальним слухом. Установлено, що для дітей зі слуховою депривацією більш характерними є зміни кровообігу у вертебрально-базилярній системі головного мозку, ніж у каротидній. Визначено, що за умов хронічної слухової депривації змінюється характер вірогідних кореляційних взаємозв'язків між показниками психофізіологічних функцій, функцій серцево-судинної та респіраторної систем. З'ясовано, що ці зміни є постійними та специфічними для даного типу депривації незалежно від індивідуальної резистентності організму до деприваційних впливів.

  Скачати повний текст

Наведено результати обстеження та лікування 110-ти хворих з II - III ступенем хронічної сенсоневральної приглухуватості (ХСНП) з використанням тесту швидкої слухової адаптації. Виділено чотири основних варіанти адаптивних реакцій, з урахуванням яких можна визначити 4 форми інтракохлеарної ХСНП: рецепторну (ураження локалізується у волоскових клітинах); невральну (ураженою є ділянка першого нейрона; змішану - рецепторно-невральну (уражені волоскові клітини та волокна слухового нерва; адаптаційно-збережену (частина елементів внутрішнього вуха зруйнована або загибла, а ті, що залишилися, функціонують нормально). Відзначено, що результати проведеного дослідження дають змогу прогнозувати ефективність лікування дітей, хворих на інтракохлеарну хронічну сенсоневральну приглухуватість та здійснювати деталізацію інтракохлеарних уражень. Уточнено існуючу класифікацію інтракохлеарної ХСНП.

  Скачати повний текст

Вивчено параметри електричної активності головного мозку дітей віком сім - дев'ять років з сенсоневральною приглухуватістю II та III ступеня. На підставі результатів електроенцефалографічного (ЕЕГ) обстеження дітей зроблено висновок про певну функціональну недосконалість систем, що здійснюють генерацію ЕЕГ у приглухуватих дітей. З'ясовано, що у таких дітей у стані спокою характерна більша, ніж за норми, спектральна потужність дельта- та тета-ритмів; велика інтенсивність електрогенезу мозку в усіх частотних діапазонах; менша за вікову норму середня частота домінувального ритму та більша кількість міжпівкулевих кореляційних зв'язків у дельта- та тета-діапазонах. У приглухуватих дітей за перебігу реакції активації у більшості випадків спостережено неповне пригнічення альфа-ритму. На підставі характеристик ЕЕГ-реакції за умов гіпервентиляційної проби з'ясовано наявність ознак незрілості фронто-таламічної регулювальної системи, а також дисфункції нижніх відділів стовбура мозку приглухуватих дітей.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості етіології, клінічного перебігу, аудіологічних та імунологічних (загальних і специфічних) показників у дітей з сенсоневральною приглухуватістю, зокрема, імунного генезу. Обгрунтовано включення неспецифічної імунотерапії до комплексного лікування таких хворих. Визначено комплекс характерних етіологічних, клінічних, аудіологічних та імунних ознак у дітей у аутоімунною приглухуватістю. Зазначено, що клініко-аудіологічні тести полягають у визначенні двобічного перцептивного, симетричного, прогресуючого зниження слуху від 30-ти дБ і більше токсичного генезу, яке виникло у хворих з алергологічним анамнезом. Доведено, що 43,5 % та 23,9 % дітей з СНП мають відповідно гіпоімунний та аутоімунний типи діатезу. У частини цих пацієнтів виявлено реакції клітинного та гуморального типу на основний білок мієліна та частково на антигени сполучної тканини. Визначено кореляцію між клініко-аудіологічними та спеціальними імунологічними тестами в дітей з СНП. Обгрунтовано комплексну терапію з використанням імунокоректорів, яка значною мірою покращує результати лікування цієї групи хворих.

  Скачати повний текст

Узагальнено теоретичні положення з проблем діагностики та корекції психофізичного розвитку глухих дітей старшого шкільного віку. Встановлено особливості та потенційні можливості фізичного розвитку, психомоторних функцій та пізнавальної діяльності глухих дітей та дітей із нормальним слухом старшого шкільного віку. Розроблено методику корекції психофізичного розвитку глухих дошкільників засобами артикуляційної та пальцевої гімнастики у поєднанні з мовленнєвими та рухливими іграми.

  Скачати повний текст

Удосконалено мікрокомп'ютерні засоби слухового скринінгу новонароджених на базі методів реєстрації отоакустичної емісії (ОАЕ) і педіатричної аудіометрії з метою раннього діагностування порушень слуху дітей. Запропоновано нову удосконалену комплексну математичну модель органа слуху людини, яка враховує структурно-фізіологічні властивості зовнішнього, середнього та внутрішнього вух новонародженої дитини, що дозволило провести моделювання об'єкта дослідження та відтворити процедури проходження та генерації "ехо-сигналів" ОАЕ. Розроблено, удосконалено й експериментально апробовано метрологічне, методичне й апаратурне забезпечення засобів реєстрації ОАЕ і педіатричних аудіометрів, яке є базою для проведення подальших робіт зі створення й удосконалення в Україні системи метрологічного забезпечення в даній області.

  Скачати повний текст

Уперше встановлено частоту та характер порушень серцевої недостатності та визначено найбільш значущі клініко-анамнестичні фактори та морфо-функціональні особливості серцево-судинної системи у дітей з порушенням слуху. Показано, що вираженість порушення слуху має взаємозв'язок зі змінами серцевого ритму, з утворенням ектопічних вогнищ збудження, формуванням змін фази реполяризації та синдрому подовженого інтервалу QT. Установлено різнонаправлені вегетативні порушення та зниження адаптаційно-пристосувальних механізмів організму, вираженість і направленість яких залежала від індивідуально-типологічних особливостей особистості, віку та ступеня приглухуватості. Уперше розроблено спосіб оцінки функціонального стану серцево-судинної системи та удосконалені діагностичні критерії синдрому подовженого інтервалу QT. Відзначено, що виявлені клініко-параклінічні особливості уможливили удосконалення реабілітаційних заходів у слабочуючих дітей з порушеннями серцевої діяльності.

  Скачати повний текст

Досліджено основні нервові процеси (функціональну рухливість і працездатність головного мозку), сенсомоторні реакції, показники церебральної гемодинаміки, психофізіологічні характеристики короткочасної зорової пам'яті та довільної уваги у глухих. Встановлено, що переважна більшість досліджуваних параметрів у молоді із слуховою депривацією відхиляється від норми, на відміну від аналогічних показників у осіб контрольної групи. Показано, що юнаки та дівчата по різному пристосовуються до умов слухової депривації. Доведено, що у глухих показники церебральної гемодинаміки мають рівномірний розподіл своїх значень у головному мозку, чим відрізняються від показників у осіб контрольної групи. Доведено, що сенсорна депривація посилює генетично обумовлений сильний тип нервової системи і послаблює слабкий тип нервової системи. Виявлено достовірні зв'язки між особливостями психофізіологічних характеристик і показниками церебральної гемодинаміки у досліджуваних осіб.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено питання стосовно патологічних змін ЛОР-органів, передусім - середнього вуха та слуху в дітей з природженими незрощеннями піднебіння. З'ясовано спадкові форми незрощення, у трьох випадках зроблено припущення щодо наявності поєднаних вад розвитку піднебіння та ЛОР-органів. У 120-ти досліджених дітей виявлено ураження звукопровідного апарата вуха та хронічні хвороби середнього вуха та слухової труби. Зазначено, що найчастішими патологічними хворобами у цих дітей є секреторний отит і тубоотит, що перебігають без виразної суб'єктивної симптоматики. На підставі даних обстеження дітей після операції пластики піднебіння виявлено покращення аудіологічних показників у 41,2 % випадків, особливо у дітей, прооперованих у віці 5 - 6-ти років. Після поетапного консервативного оториноларингологічного лікування покращення стану середнього вуха спостережено у 61,9 % випадків. Дітям з відсутністю позитивної динаміки за секреторного отиту була призначена тимпанотомія або додатковий курс консервативного лікування, після чого відбувалось видужання. Запропоновано алгоритм обстеження та лікування таких дітей. Установлено, що оториноларингологічне лікування доцільно проводити поетапно у ранні терміни після операцій на піднебінні дітям віком 5 - 6 років.

  Скачати повний текст