Розглянуто події "готських" війн (232 - 270 рр. н.е.) на території Північного Надчорномор'я. Акцентовано увагу на контактах між народами з різним суспільно-економічним та політичним рівнем розвитку, а саме, варварського населення Південно-Східної Європи з античними центрами Північного Надчорномор'я під час "готських" війн. Простежено характер контактів між варварами та античним населенням регіону напередодні походів. Розглянуто рівень суспільно-політичного розвитку варварського населення Південно-Східної Європи, детермінований його суспільно-економічним розвитком. Виділено три основні райони на території Північного Надчорномор'я, контакти яких з варварами-учасниками "готських" війн, мали своєрідні риси та наслідки. Запропоновано хронологічний поділ "готських" війн на території регіону на два періоди.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості, характер і зміст прикордонної політики із використанням збройних сил Риму у Центрально-Східній Європі в І - ІІІ ст. н.е. Охарактеризовано основні етапи розбудови східноєвропейських лімесів та їх роль у багатофункціональній системі відносин Риму з варварськими племенами. Розкрито роль і характер намісництва та військових з'єднань у проведенні лімесної оборони й організації функціонування приєднаних територій. З'ясовано вплив різноманітних факторів, які сприяли романізації провінцій та населення в прикордонній смузі. Вивчено процес еволюції військової політики, яка проводилась в районах Карпато-Дунайських земель. Досліджено причини та характер змін прикордонної та військової політики Риму у середині ІІ - ІІІ ст. н.е.

  Скачати повний текст

Показано, що у період з I ст. до н. е. до початку I ст. н. е. більшість вірменських царів прагнула налагодити стосунки з римлянами. За допомогою союзу з Римом царі Великої Вірменії намагалися протистояти зростаючій експансії Парфії. Відзначено, що менш послідовною політикою була політика Риму стосовно вірменського царства. Гней Помпей перетворив царство Тіграна II з ворожої на дружню державу, однак Марк Ліціній Красс та Марк Антоній порушили союзні відносини з Артаваздом II. Август спробував повернутися до традиційно дружньої політики стосовно Вірменії, але потім був змушений відкрито втрутитись у внутрішні справи союзної держави. Зроблено висновок, що у даний період Велика Вірменія перетворилася на другорядну державу. Політика Риму в другій половині I ст. до н.е. сприяла посиленню сепаратистських настроїв серед вірменської знаті. Занепад Великої Вірменії негативно відбився на політиці римлян у регіоні, тому що вони втратили надійного союзника та були змушені постійно піклуватися про забезпечення свого впливу у Вірменії.

  Скачати повний текст