Встановлено, що спадковість правових традицій східних слов'ян починається з VI ст., коли стабільні норми звичаєвого права у формі "Закону Руського" були головним регулятором суспільних відносин до часу прийняття першого правового акту конституційного характеру. Наголошено, що правові норми звичаєвих елементів були кодифіковані у збірнику законів "Руська Правда", завдяки чому збереглися протягом наступних століть. Розроблено оригінальну концепцію про виявлення права у східних слов'ян до масової появи на їх землях норманів, висвітлено еволюцію від звичаю до кодифікованих правових норм.

  Скачати повний текст

Проаналізовано наукові дослідження вітчизняних учених 1920-х - 1930-х рр., присвячені вивченню звичаєвого права українців. Розглянуто основні напрямки дослідження звичаїв, традицій щодо сімейно-шлюбних відносин, карного звичаєвого права. На підставі вивчення творчого доробку науковців Української Академії наук і діаспори відтворено окремі види давніх звичаїв, досліджено процеси трансформації у сімейній звичаєво-правовій культурі українців та становлення нових форм побуту. Розкрито специфіку окремих звичаїв, зокрема "жіночого права", інституту приймацтва, опіки над неповнолітніми сиротами, вдовами. Проаналізовано дослідження науковців з проблем функціонування традицій звичаєвого права, вивчення давніх історичних пам'яток, історії судочинства Київської Русі, Литовсько-Польської доби та періоду Гетьманщини. Зроблено критичне переосмислення творчого доробку учених 1920-х - 1930-х рр. і наведено рекомендації щодо його використання у сучасних наукових етнографічних дослідженнях.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення широкого кола історичних, етнолінгвістичних, етнографічних та історико-правових джерел проведено комплексне дослідження особливостей формування та становлення звичаєво-правової культури українців у XIX - на початку XX ст. Розглянуто питання народної правосвідомості, відтворено народний юридичний термінологічний словник і проаналізовано особливості українського звичаєвого інституту власності. Визначено характерні риси земельних відносин та історичні форми земельної власності. Досліджено сімейні звичаї поділу майна і спадкування, "жіноче право", інститут приймацтва, внутрішньосімейні та позасімейні договірно-зобов'язальні й економічні традиції. Проаналізовано загальноукраїнські моделі побутування звичаїв та їх локальну специфіку. Зазначено, що територіальні межі дослідження охоплюють усі етнічні території українців. Вперше простежено взаємодію звичаю та права. Обгрунтовано взаємозв'язок особливостей народно-звичаєвої культури з ментальністю українців, охарактеризовано сервітутне та чиншове право й обгрунтовано принципово нові уявлення про спільну власність у народній правосвідомості. До наукового обігу введено велику кількість маловідомих архівних джерел (переважно рішень волосних судів і матеріалів анкетування селян XIX - початку XX ст.) та запропоновано нові класифікаційні підходи щодо систематизації явищ звичаєво-правової культури українців на базі використання принципу емпатії.

  Скачати повний текст