Вперше проведено комплексне дослідження історії становлення та розвитку Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР) від періоду формування перших гуртків до повного припинення її діяльності за межами України. Досліджено особливості формування світоглядних принципів і партійної ідеології на базі поєднання основних теоретичних положень марксизму, революційного російського народництва та українського національно-політичного вчення, зокрема драгоманівського соціалізму. Доведено пріоритетне значення парламентської фракції УПСР в добу Центральної Ради у порівнянні з центральним комітетом партії. Наведено нові факти, аргументи та висновки щодо партійної структурної диференціації та розколу. Доведено закономірність та об'єктивність виникнення даних явищ, зумовлених ідейними розходженнями щодо способів вирішення національного та земельного питань і відмінністю реакції на суспільно-політичні події та розвиток Української революції. Відзначено типовість поділу революційної демократії на радикальну та помірковану для переважної більшості політичних сил даного історичного періоду. Доведено, що ідея трудової демократії домінувала у поглядах і програмових документах українських есерів протягом Української революції, а у період Директорії трансформувалась у вимогу "трудового принципу". Більш повно у порівнянні з попередніми дослідженнями відображено діяльність УПСР за межами України, зокрема її закордонного Комітету на чолі з М.Шаповалом. Конкретизовано місце та роль УПСР в Українській революції та політичній історії України XX ст. Доведено, що УПСР належала до партій соціалістичної орієнтації та виступала за якнайшвидше перетворення суспільства на соціалістичних засадах реформістськими та революційними шляхами.

  Скачати повний текст