Проведено аналіз формування та розвитку теорії народного представництва. Вивчено витоки народовладдя та ставно-представницьких органів у Київській Русі, сеймовий досвід польсько-литовського періоду та Ради на Гетьманщині (склад, компетенцію, порядок роботи), а також українське представництво у парламентських установах Австро-Угорщини та Державній думі Росії. Значну увагу приділено становленню вітчизняного парламентаризму у добу національно-визвольних змагань 1917 - 1920-х рр., зокрема, формуванню складу та представництва, організаційних структур, компетенції, функцій та порядку роботи Української Центральної Ради; ідеям і спробам скликання народного представництва доби Гетьманату та Директорії; розвитку парламентаризму в ЗУНР, започаткуванню радянських вищих представницьких органів.

  Скачати повний текст