Висвітлено акмеїзм як явище літературного процесу не тільки Срібного віку, а й XX ст. в цілому. Досліджено культурну парадигму акмеїзму як позастильового явища, сформованого на рівні поетичної ідеології. Викладено ціннісну систему, модель суб'єктності та акмеїстичну метафізичну модель світу в сучасних модифікаціях на матеріалі творчості Й. Бродського, Б. Кєнжеєва, Т. Кібірова, В. Кривуліна, Л. Лосєва, Є. Рейна, О. Сєдакової, О.Шварца. Аналіз мотивного комплексу, суб'єктної структури, ключових міфологем поезії цих авторів дозволив виявити ті вектори, що спрямовують еволюцію акмеїстичної художньої системи хронологічно вже за межами творчості акмеїстів.

  Скачати повний текст

Розкрито зміст поняття "естетичне значення слова", притаманне лексичним одиницям у поетичному тексті. Показано роль естетичного значення у формуванні образу. Класифіковано характерні для російської рок-поезії лексеми в образні поля та мікрополя. Виявлено, що центром образного мікрополя є лексична одиниця з прямим значенням, на периферії мікрополя актуалізуються образні семантичні ознаки, які визначаються контекстом. За результатами дослідження показано, що актуалізаторами естетичних значень лексичних одиниць у текстах російської рок-поезії є стилістичні засоби, інформація інтертекстуального характеру, конвергенція тропів, а також контекстуальне оточнення.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність поняття "гендерна концептологія", розроблено термінологічний апарат когнітивної лінгвістики та лінгвістичної гендерології. З використанням нового методологічного підходу до дослідження концептів, створеного на базі поєднання концептуального та гендерного аналізу, вперше виділено гендерні ознаки концептів "Любов" і "Дім" на матеріалі жіночої поезії (Б.Ахмадуліної, Н.Матвєєвої, Л.Міллер, Н.Павлової, Н.Іскренко). Виявлено особливості функціонування гендерних стереотипів і асиметрій у поетичних текстах. Визначено гендерні лакуни у змісті концептів "Любов" і "Дім". Досліджено можливості репрезентації гендера у мові через культурні концепти. Зроблено висновок про здатність поезії долати обмеження, обумовлені стереотипізацією (зокрема, гендерною) масової свідомості. З'ясовано, що мова є ефективним засобом формування стереотипних уявлень про гендер і водночас саме у мові відбувається переосмислення гендерних стереотипів.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен інтертекстуальності як однієї з онтологічних категорій художнього тексту. Розкрито сутність інтертекстуальності як присутності у тексті фрагментів або окремих елементів інших текстів. На підставі дискурсивного аналізу та філологічної інтерпретації визначено смисли, які актуалізуються в сучасному російському поетичному дискурсі та безпосередньо пов'язані з концептуальними засадами постмодерністського світосприйняття. Виявлено такі риси сучасного поетичного дискурсу, як антиномічність, ствердження традиційних цінностей культури шляхом інтертекстуальної деконструкції, розширення інтертекстуального поля поезії, атракція "високого" й "низького", що проявляється у модусі непрямої поетичної дискурсивності. Доведено, що на сучасному етапі метаформа "смерті автора" (Р. Барт) набуває нового сенсу - її визнання є умовним, тоді як насправді митці творять оригінальну поетичну мову з "уламків культури" й утверджують новий тип автора.

  Скачати повний текст

З'ясовано функції колористичної лексики у прямому та метаферичному значеннях. Вивчено символічні ускладнення колористичних лексем у поетичному тексті. Виявлено характер оказіонального вживання кольоропозначень. Розкрито особливості функціонування колористичної лексики у складі порівняльних конструкцій (колір як основа і засіб для порівняння). Проаналізовано кольоропозначення як засіб створення антонімічних ситуацій.

  Скачати повний текст

Доведено можливість і необхідність розмежування інтерпретації та тлумачення як двох різних за характером способів розуміння. Межа між цими способами розуміння збігається з межею між мисленням, що уявляє, і апелюючим мисленням. В аспекті інтерпретації розглянуто способи та принципи естетичного завершення та їх еволюцію в російській ліричній поезії XIX - XX ст. У межах символічної орудійності мови XIX ст. сформувались три основні принципи естетичного завершення, а саме: символіко-антиномічний, символіко-емпіричний і символіко-синомічний. З двоцентричністю як способом естетичного завершення можуть бути пов'язані символіко-антиномічний принцип творчого споглядання та символіко-синомічний. Еволюція російської поезії XX ст. значною мірою зумовлена взаємодією двох зазначених принципів естетичного завершення. В аспекті тлумачення виявлено зв'язок поезії Ф.І. Тютчева з давньогрецькою поезією, зокрема, присутність у тютчевській поезії манічного та міметичного родових начал.

  Скачати повний текст

Здійснено цілісний аналіз структури суб'єктності поезії XX ст. Визначено суттєві аспекти конституювання ліричного суб'єкта, а саме: комунікативний, репрезентаційний та текстуальний. Комунікативний має два плани, а саме: внутрішньотекстовий (оповідні інстації та рівні) і транстекстовий (контакт автора та читача через текст і автокомукація кожного з них). Репрезентаційний аспект розглянуто на базі концептів: внутрішнього світу, соціального та тілесного буття. Текстуальний аспект зумовлений розумінням тексту як іконічного знака та часопростору перетворення, він містить плани паратекстових зв'язків, інтертекстуальності та мови. Визначено типи ліричного суб'єкта - неперсоніфікований, абстрагований, конкретизований, фіктивний (що не перечить автопсихологічності) та дистанційований, а також особливий модус "поет". Розглянуто явище внутрішнього суб'єктного синкретизму та структуру "автор - персонаж".

  Скачати повний текст

Проаналізовано наукові погляди: "лірика безсюжетна", "лірика частково сюжетна", "лірика сюжетна, але іноді безфабульна", "лірика завжди сюжетна і фабульна". На основі зазначених методів наукового дослідження доведено помилковість і дизгармонійність перших трьох поглядів. Проведено цілісний аналіз структури ліричного твору, виокремлено й детально висвітлено систему складових "структури внутрішньої форми" ліричного твору з визначенням місця та ролі у даній структурі ліричного сюжету та фабули. Встановлено, що зазначена структура цілком аналогічна цілісній "структурі внутрішньої форми" будь-якого літературного твору і виглядає як низка взаємопов'язаних складових "образність - конфліктність - сюжет (у формі фабули чи системи фабул) - жанр". З'ясовано правдивість наукового погляду "лірика завжди сюжетна і фабульна". Доведено, що сюжетність і фабульність - властивості не родові, а загальнолітературні. Виявлено структурні компоненти та типологію будови ліричного сюжету та фабули, типологію ліричних сюжетів і фабул за їх розвитком, а також те, що звичні погляди на "сюжет" і "фабулу" є звуженими, що недослідженість їх поетики, особливо поетики малих неповних за розвитком сюжетів (і фабул) логічно викликала помилкові думки про "безсюжетність", "безфабульність" або "часткову наявність" сюжету чи фабули у ліриці. Розглянуто структурно-композиційні можливості малого ліричного сюжету (тобто сюжету-фабули) з боку його розвитку. Зроблено висновок про "структуру внутрішньої форми" твору як основу для подальшого дослідження композиційних можливостей ліричного твору.

  Скачати повний текст

Проаналізовано питальні речення у поетичному тексті на матеріалі української та російської мов. Дослідження питальних речень здійснено на основі антропоцентричного підходу до вивчення мови. Питальні речення розглянуті як елемент поетичної картини світу. Проаналізовано семантику, основні функції та конструктивно-стилістичний потенціал питальних речень у поетичному мовленні.Побудовано типологію питальних ситуацій, визначено особливості функціонування питань у поезії. З'ясовано роль питальних речень у моделюванні поетичної та елементів національної картин світу. Висунуто тезу про те, що окрема лінгвістична одиниця має сприйматися в її контекстуальному оточенні з урахуванням усіх чинників, що впливають на неї та на текст.

  Скачати повний текст

Визначено, що специфіка лірики І. Еренбурга зумовлена його творчою еволюцією від символізму до соціалістичного реалізму, що співіснувала в його доробку з прозою та публіцистикою. Зазначено, що основними поетикальними прийомами лірики митця в ранній період творчості є стилізація та різні форми інтертексту, характерні для російської поезії того часу. Проаналізовано поезії "класичного" періоду й останніх років життя поета, які підбивають підсумок його творчого шляху.

  Скачати повний текст

Вперше виділено концептосферу релігійно-поетичної свідомості зазначених періодів в аспекті національної ментальності. Досліджено специфіку художнього втілення концептів Російського Христа, віри, духовного прочанства, юродства/святості, пекла/раю. Вперше репрезентовано типологію релігійно-поетичної свідомості, властиву російській поезії дослідженого періоду. Описано типи та структури традиційно-догматичного, парахристиянського, позаконфесійно-релігійного типів поетичної свідомості на рівні мотивного комплексу, образно-символічного втілення, жанрово-стильових модифікацій модерністської та новітньої поезії. Доповнено теоретичні уявлення про функціонування поетичного процесу кінця XX ст. на рівні стильових систем і тенденцій, що маркують його цілісність. Виявлено й описано механізми культурної пам'яті у контексті національної духовно-поетичної традиції. Вперше запропоновано типологію основних стратегій рецепції релігійно-поетичної свідомості в літературі зазначених періодів.

  Скачати повний текст

Уперше системно висвітлено типологічну проекцію віддаленої за часом поетичної культури бароко у російській поезії XX ст. (у її авангардній і постмодерністській парадигмах) на матеріалі великої кількості поетичних текстів. Доведено спорідненість багатьох явищ поетики авангарду та постмодерністської естетики з генетично вкоріненими у попередній, хронологічно віддаленій стадії розвитку російської поезії моделями відображення світу, органічну присутність елементів культури "готового слова" у сучасній літературній свідомості. Творчість російських поетів XX ст. проаналізовано у контексті традицій слов'янського і західноєвропейського бароко. Визначено параметри актуалізації риторичного дискурсу у поетології та художній практиці російського авангарду та постмодернізму як істотного вияву типологічних зв'язків з віддаленою культурою. Висвітлено специфіку риторичних методів структурування поетичної мови за принципово нових умов і ситуацій розгортання ліричного тексту. Розкрито особливості рефлексії та трансформації культури бароко у поезії авангарду в цілому та індивідуальних художніх системах окремих поетів (В.Хлєбнікова, Б.Пастернака, В.Каменського, Б.Лівшиця). Здійснено спробу цілісної характеристики феномена необароко у поезії другої половини XX ст. Досліджено поетичні тексти сучасних авторів (О.Шварца, І.Жданова, Д.Бобишева, Д.Поліщука, М.Амеліна, С.Кекової, Г.Кружкова, В.Коллергорського). У жанрах сучасної поезії виявлено "знакові" для поетичного бароко риси емблематики, геральдики, релігійної медитації, віршованого підпису. Запропоновано трактування посилення християнського аспекту у саморефлексії ліричного суб'єкта в поезії другої половини XX ст. та поширення алегоричних способів біблійної герменевтики у поетичних текстах як часткове відображення філософсько-художнього контексту бароко.

  Скачати повний текст

Визначено аспекти підходу до тексту як до феномена відображення дійсності у мовленнєвій свідомості автора. Висвітлено актуальні для сучасної теорії літератури проблеми реалізації авторського задуму, художнього світу поета та сприйняття його читачем. На базі семіотичних, комунікативних, психолінгвістичних, структуралістських, культурологічних методологічних концепцій виявлено певні закономірності взаємодії свідомості автора, способу життя, художнього світу відповідно до позиції поета у суспільстві. На підставі аналізу великого літературного матеріалу російської та української поезії ХХ ст. запропоновано типологію образу автора. Розглянуто чотири головних типи авторів ліричного тексту: "митець", "ремісник", "ізгой", "трикстер" та умови функціонування даних типів у ліричному тексті.

  Скачати повний текст