Уперше в українському літературознавстві досліджено історичну повість ХІХ - початку ХХ ст., систематизовано ідейний зміст повчальності її художніх текстів як втілення морально-етичного досвіду історії вітчизняного державотворення. Встановлено єдність комплексу творів історичного повістярства в його еволюції від класицистичної та преромантичної прози проміжної жанрово-стильової приналежності до якісних, довершених зразків історичної повісті, її різновидів і модифікацій, головними критеріями класифікації яких виступили достовірність зображення історичної реальності, розвиток майстерності для моделювання образів історичних та вигаданих персонажів, збагачення зображально-виражальних засобів, а також протиріччя між різноспрямованими тенденціями у творчості одного автора та способи їх вирішення. Розглянуто проблеми дослідження історичної повісті як способу функціонування художнього мислення та відображення провідних соціоментальних комплексів певної історичної епохи, ідей, продуктивних для сучасного історичного процесу України.

  Скачати повний текст

Здійснено системне дослідження еволюції українського історичного оповідання XIX - початку XX ст. у контексті сучасних концепцій розвитку жанру. Розвинено й поглиблено різноаспектне вивчення співвідношень історичної достовірності та художнього вимислу, жанрової диференціації, поетики та типології історичного оповідання з урахуванням запропонованих світоглядних й естетичних позицій. До наукового обігу введено історико-літературний матеріал, з використанням якого є можливим здійснення дослідження історії жанру. Згруповано за жанротвірними ознаками та поетикальними особливостями та проаналізовано твори Г.Квітки-Основ'яненка, Є.Гребінки, Марка Вовчка, П.Куліша, О.Стороженка, Д.Мордовця, І.Нечуя-Левицького, Т.Зіньківського, П.Рев'якіна, С.Воробкевича, Л.Старицької-Черняхівської, С.Бердяєва, М.Грушевського, О.Романової, Г.Коваленка, М.Олельковича, О.Левицького, М.Уманця, Б.Грінченка, І.Франка, М.Яцківа, О.Єфименка, Дніпрової Чайки, В.Пачовського та інших авторів. Розглянуто попередні уявлення про еволюційні процеси, типологічні тенденції та рівні художньої цілісності історичного оповідання.

  Скачати повний текст

У контексті західноукраїнської романістики доби У.Самчука проаналізовано художні шукання митця у жанрі роману, з'ясовано новаторство письменника у творенні наративної моделі, хронотопу, структури образу персонажа, а також розкрито майстерність психологічного аналізу романіста. Особливу увагу зосереджено на осмисленні генези та розвитку жанру роману-епопеї як особливого синтетичного утворення із складною внутрішньою організацією у творчому доробку прозаїка.

  Скачати повний текст

Вивчено жанрові модифікації сучасного історичного роману в світлі історико-літературних змін у поетиці жанру. На матеріалі сучасного хорватського та українського літературного романів (із використанням парадигматичних творів з інших європейських літератур) досліджено різні типи романів цього жанру. На підставі виділених у результаті дослідження базових критеріїв класифікації розроблено типологію сучасного історичного роману. У науковий обіг уведено новий типологічний поділ історичного роману на чотири основні типи: класичний або справжній, романтичний, модерний та постмодерний.

  Скачати повний текст

Вивчено конфлікти і характер в історичних романах, що відображають одну з найтрагічніших епох - епоху Руїни (1657 - 1680 рр.). На підставі аналізу художніх конфліктів у романній історії Руїни виділено чотири типові конфлікти, а саме: "Україна - Османська імперія", "Україна - Польща", "Україна - Московія", "на брата брат". Їх специфіка визначається двома чинниками - особливостями авторського осмислення історичних конфліктів Руїни, а також особливостями їх художнього втілення, способу розкриття. Зазначено, що творці романної історії Руїни прагнули розкрити суть їх художніх концепцій, створюючи самобутні характери українських історичних діячів: І.Виговського, І.Сірка, Ю.Хмельниченка, П.Дорошенка. Наголошено, що інонаціональні персонажі (росіяни, поляки, турки, татари) зіграли важливу роль у розкритті міжнаціональних конфліктів доби Руїни.

  Скачати повний текст

Уперше в українському літературознавстві здійснено компаративне дослідження розвитку російської та української прози 1860 - 1880-х рр. в аспекті функціонування просвітницьких тенденцій. Запропоновано оригінальну теоретичну філософсько-естетичну концепцію взаємодії людини та середовища у творах письменників. Розроблено нову порівняльно-типологічну класифікацію просвітницького героя у російській та українській прозі зазначеного періоду. Уперше в українському літературознавстві проаналізовано жанрові та стильові особливості просвітницького роману виховання у російській і українській прозі 1860 - 1880 рр.

  Скачати повний текст

Вперше проведено системне дослідження нового типу синкретизму художньої образності (СХО), акумульованого передмодерною літературною свідомістю. Українську прозу другої половини XIX - початку XX ст. вперше розглянуто у широкому синхронному та діахронному контекстах з урахуванням її синкретичних властивостей. Визначено концептуальні параметри СХО в літературі, простежено генезу його теоретичних і текстологічних моделей. Проведено дослідження категорії СХО у контексті рецептивної естетики. Доведено, що СХО базується на поліфонії, асоціативності, динамічності, синестетичності художнього образу. Визначено іманентні особливості СХО та зроблено висновок про співзвучність творчих інтенцій українського письменства загальноєвропейським пошукам другої половини XIX - початку XX ст. Досліджено взаємодію компонентів структури тексту в аспекті їх синкретичності. Охарактеризовано типи та модифікації синкретизму в українській прозі другої половини XIX ст. Вперше доведено, що синкретизм є одним з чинників, які визначають художню довершеність української прози досліджуваного періоду.

  Скачати повний текст

Досліджено структуру, стилістичні та текстові функції епітета в історичних романах П.Куліша "Чорна рада", І.Нечуя-Левицького "Іван Виговський", А.Чайковського "Сагайдачний". Зафіксовані в аналізованих текстах епітетні словосполучення структуровано у функціонально-семантичне мегаполе "Козаччина", що об'єднує макрополя "Історична доба", "Україна", "Запорозька Січ", "Козацтво". У макрополі "Козацтво" проаналізовано мікрополя епітетних словосполучень "Віра", "Вороги/Союзники", "Зброя, національні клейноди", "Побут", "Одяг", "Коні". Простежено формування мовних стереотипів з національно-культурним компонентом у змалюванні зовнішнього і внутрішнього портрета козаків, гетьманів. Здійснено структурно-семантичний аналіз найчастіше вживаних епітетів і дистрибутів. Виявлено тенденцію переходу відносних прикметників козацький, запорозький, гетьманський у якісно-оцінні лексеми. Доповнено Словник епітетів української мови епітетними словосполученнями, прагматично-оцінний зміст яких взаємопов'язаний зі сприйманням доби Козаччини.

  Скачати повний текст

Розглянуто основні особливості портретування в прозі українських митців XIX - XX ст. Визначено співвідношення мистецької традиції та художнього новаторства (загальнолітературного й індивідуально-авторського) у структурі та семантиці портрета, принципах, техніках і прийомах портретування. Досліджено художню практику портретування в силовому полі категорії стилю, виявлено типологічні ознаки портрета в межах художніх моделей романтизму, реалізму та модернізму. Здійснено теоретичні узагальнення щодо еволюції зображення людини в українській художній прозі XIX - початку XX ст. Досліджено зміни принципів портретування та визначено основний вектор їх трансформації в укрїнській літературі цього періоду.

  Скачати повний текст

Проаналізовано та систематизовано наукові підходи до мемуаристики, узагальнено її жанрову типологію. Проведено термінологічну кореляцію відповідного поняттєво-категоріального апарата, подано характеристики жанрових моделей письменницької мемуаристики. Досліджено тексти, віднесені до мемуаристики, особливості розкриття націєтворчого дискурсу різними творчими індивідуальностями в жанрах листа, щоденника, нотаток, есею, літературного портрета, нарису, з'ясовано їх проблематику, основні концепти: національний характер, національна свідомість, національна гідність, національна ідентифікація, національна ідея, ментальність.

  Скачати повний текст

На підставі дослідження історичних джерел і маловідомих архівних матеріалів висвітлено погляди українських письменників кінця XIX - початку XX ст. на релігію, церкву, витоки, сутність та особливості релігійної моралі народу. Проаналізовано маловідомі факти літературного процесу, зокрема ставлення письменників до україномовної Біблії та проповіді, а також їх співпраця з духовними особами у сфері культурного та просвітнцького життя. Досліджено особливості художнього відображення ідеалу людини віруючої, моральні норми народу та рівні усвідомлення Істини, явленої в образі християнського Бога. Доведено пріоритетність релігійної моралі у художніх моделях взаємин героя з громадою. Проаналізовано роль відображення культури поведінки та мислення, способу життя літературного персонажа у відтворенні релігійних моральних норм народу. З'ясовано значення етнічного сакрального у формуванні концепції героя. Встановлено вплив релігійної моралі на художнє відображення гедоністичного світосприймання літературних персонажів. Виявлено роль релігійної моралі народу у художньому освоєнні проблем збереження довкілля, пошанування тваринного світу та рослинності. Доведено органічний зв'язок народних релігійних поглядів з первісними віруваннями.

  Скачати повний текст

Досліджено художню фантастику як метажанр, а також фантастичне як тип художнього мислення-відчуття. Художню фантастику розглянуто в якості фантастики-прийому у нефантастичних текстах на матеріалі українських письменників-романтиків, сюрреалістів, постмодерністів, а також у якості фантастика-концепту з трьома підгрупами, а саме: власне фантастики (твори М.Гоголя, О.Сомова, П.Куліша), наукової фантастики (В.Владка, О.Бердника, В.Савченка, І.Росоховатського, О.Тесленка) на фентезі (М. та С.Дяченків, Ф.Чешка, В.Арєнєва й інших письменників). Конкретизовано уявлення про генетику, архітектоніку, еволюцію художньої фантастики загалом і української зокрема.

  Скачати повний текст