З використанням матеріалу художнього життя Києва, Харкова, Одеси досліджено процес трансформації українського образотоворчого мистецтва наприкінці XIX - на початку XX ст. Простежено появу нових творчих орієнтирів та їх взаємодію з сакралізованою традицією фольклору. Показано, що за всіх змін у культурі, множинності стилістичних пошуків діалог з народним мистецтвом залишився провідним чинником розвитку українського мистецтва, який впливав на характер прийняття й інтерпретації ідей символізму та модерну. З'ясовано, що професіональне мистецтво, сформоване у контексті властивого фольклору життєствердження, виявилося несприйнятливим до естетики потворного. Тому образна деформація реальності в мистецтві України помітного поширення не набула. Показано, що експресія зображувально-виражальних засобів укладається у межі колірних переваг і пластики, не порушуючи естетики народного мистецтва. З'ясовано роль і функції ідилічного пейзажу у перспективі розвитку українського мистецтва. Стверджено, що поетизація минулого та створення картини значень, звернених до національної історії, становлять основу українського варіанта символізму. Висвітлено зміни у мистецтві України на початку XX ст. і регіональні особливості художнього процесу. Наведено фактичний матеріал стосовно аналізу творчості авангардних об'єднань Харкова "Блакитна лілія" та "Спілка сімох". Введено до наукового обігу низку маловивчених подій художнього життя України й імена забутих майстрів мистецтва.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу широкого кола історико-педагогічних джерел систематизовано теоретичні питання й узагальнено досвід практичної підготовки художньо-педагогічних кадрів у Харківській та Київській художніх школах України другої половини XIX - початку XX ст. Обгрунтовано основні етапи становлення та розвитку системи підготовки вчителів і педагогів-художників у зазначених школах. Проаналізовано зміст фазової підготовки та визначено форми й методи практичної навчально-виховної роботи в Харківській та Київській художніх школах. Охарактеризовано основні напрями громадсько-педагогічної діяльності вчителів і педагогів-художників даних шкіл. Розкрито перспективи використання їх досвіду з підготовки художньо-педагогічних кадрів у сучасних професійних освітніх закладах.

  Скачати повний текст

Вперше здійснено панорамний огляд мистецько-освітніх процесів у Київському університеті впродовж 1834 - 1924 рр. Вивчення, систематизація та введення у науковий обіг великого архівного матеріалу, друкованих видань XIX ст. значно розширює, а в окремих випадках вперше створює фактологічну базу для аналізу й осмислення становлення та розвитку мистецької освіти в Київському університеті. Висвітлено історію формування та комплектування університетської художньої й архітектурної колекцій як навчальної бази під час викладання рисунка та живопису, архітектури, теорії й історії мистецтва. Комплексне вивчення освітньої діяльності основного кола університетських викладачів рисунка та живопису, архітектури, теорії й історії мистецтва й їх учнів, доповнено новими фактами їх біографії. Досліджено їх педагогічну, творчу, музейну, наукову та просвітницьку діяльність.

  Скачати повний текст

Вперше системно описано та проаналізовано вплив пластичних мистецтв, коду іконічності на літературну спадщину Т. Шевченка та вплив літератури на його мистецькі твори. Розроблено методологію міждисциплінарного аналізу, яку можна застосовувати до творчості будь-якого літератора, що використовує код пластичних мистецтв і будь-якого художника, що реалізовує себе у слові. Сформовано поняттєвий апарат на основі апробованих у зарубіжному літературознавстві та іконології термінопонять. Простежено генезис міжвидових інтеракцій в історичному та культурному дискусі, зокрема в епоху романізму. Означено місце Шевченка у колі європейських і російських митців, близьких йому хронологічно та територіально, які володіли іконічним і вербальним кодами. Репрезентовано цілісний образ синестетичної особистості митця з використанням наукового апарату психології творчості. Обгрунтовано поняття образу-концепту як репрезентанта міжвидової взаємодії та розроблено систему вербально-іконічних образів-концептів, складників художньої картини світу Т. Шевченка.

  Скачати повний текст

Висвітлено особливості художнього життя Півдня України. Уперше у вітчизняному мистецтвознавстві здійснено комплексний аналіз художньої проблематики та культурних процесів часу. Дослідження здійснено на підставі культурно-історичної ситуації міст Одеси, Херсона, Миколаєва. Розкрито діяльність товариств красних мистецтв, приватне колекціонування, музейне будівництво. Проаналізовано творчу та виставкову роботу Товариства південноросійських художників (ТПРХ) за матеріалами тогочасної критики. На прикладі "Салонів" В.Іздебського, виставок Товариства незалежних художників визначено шляхи формування новітніх художніх течій. Проаналізовано художню освіту, діяльність меценатів, художників. На підставі аналізу художнього життя Півдня України кінця XIX - першої третини XX ст. визначено його регіональні особливості та зв'язок з загальними процесами розвитку національного мистецтва.

  Скачати повний текст