Досліджено аспект взаємозв'язків київських чоловічих монастирів і Війська Запорізького Низового у XVII - XVIII ст. З'ясовано причини обрання низовими козаками Межигір'я як парафіяльного монастиря. Показано різні сфери діяльності межигірських ченців на території Запоріжжя. Досліджено проблему поділу "духовної" влади над січовиками між ставропігійним Межигірським і кафедральним Св.-Софійським монастирями. Розглянуто місце начальників січових церков, настоятелів амарського монастиря та старокодацьких намісників у структурі управління церковними справами Війська Запорозького Низового. Установлено, що у період "атакування Січі" Церква на Запоріжжі була підконтрольна Київським митрополитам. З'ясовано, що інші київські чоловічі обителі не брали участь в управлінні Церквою на Запоріжжі. З'ясовано умови збору милостині та Січі київськими монахами, а також розглянуто зворотний бік зв'язку - постриг запорожців у ченці та їх паломництва до київських святинь. Спростовано традиційний погляд на виключну релігійність низових козаків у порівнянні з іншими верствами населення тогочасної України.

  Скачати повний текст

Створено цілісну картину культурно-просвітницької діяльності Києво-Печерської лаври у другій половині XVII - XVIII ст. і визначено її основні напрями. Розглянуто проблеми щодо місця Києво-Печерської лаври в системі державно-церковних відносин в Україні. Оцінено внесок лаврського чернецтва в поширення освіти на українських землях, Російській державі, країнах Європи. Зроблено висновок, що Києво-Печерська лавра зазначеного періоду була визначним науково-освітнім центром, навколо якого гуртувалися представники української духовної та інтелектуальної еліти, і у своїй діяльності виходила далеко за межі суто релігіозної установи. Досліджено особливості видавничої діяльності друкарні Києво-Печерської лаври, її місце у книгообміні українських земель, книговидавничі стосунки між православною Київською і уніатською Почаївською друкарнями. Проаналізовано вплив лаврських видань на культуру інших народів.

  Скачати повний текст

Уперше проведено комплексне дослідження монастирських ансамблів Слобідської України в контексті розвитку національної культури. Здійснено хронологічну періодизацію розвитку монастирської культури регіону другої половини XVII - XX ст. У контексті соціокультурного розвитку регіону визначено функції монастирів Слобожанщини. Введено до наукового обігу архівні матеріали, на підставі яких виявлено широкий розвиток іконопису та ремесел у жіночих обителях регіону, а також визначено імена майстрів (ченців і світських), які брали участь у створенні культових будівель монастирських ансамблів. Розкрито основоположне значення Афонського статусу в формуванні духовних традицій чоловічих монастирів регіону, а щодо всіх обителей Слобожанщини - визначальну роль традиційного для даної культури поєднання консерватизму як характерної риси релігії та творчості як способу вираження прекрасного. На підставі архівних документів уточнено дані будівництва та атрибуції групи монастирських храмів. Шляхом аналізу символіки планувальних і стилістичних рішень монастирських комплексів регіону виявлено еволюцію художнього образу обителей Слобідської України. Установлено, що у внутрішньому оздобленні монастирських храмів Слобожанщини знаходили відображення ідеї, які панували на будь-якому етапі культурного розвитку суспільства.

  Скачати повний текст

З'ясовано суспільну сутність феномену православного чернецтва та особливості його трансформації на українських теренах. Проаналізовано зміну соціального статусу чернецтва в суспільстві під впливом генези суспільно-політичних процесів у державі. Обгрунтовано вплив чернецтва на формування соціально-культурного середовища конкретної історичної доби. Розкрито значення діяльності православного чернецтва в економічному розвитку держави. Визначено специфіку сутності чернецтва у його взаємодії з державою.

  Скачати повний текст

Подано результати досліджень історії православних монастирів, запропоновано її хронологію. Вивчено соціально-політичні, культурні та економічні передумови, які сприяли їх відродженню у другій половині ХІХ ст., а також особливості функціонування до початку 30-х рр. ХХ ст. Обгрунтовано гіпотезу іконоборського часу розповсюдження чернецтва в Криму, розкрито причини його згасання під тиском ісламу у XV - XVIII ст. і майже столітньої перерви в житті іноцтва після приєднання півостроіва до Росії. На підставі архівних матеріалів і публікацій дореволюційного періоду проаналізовано передумови та обставини відродження православних монастирів у середині ХІХ ст., розкрито процес і специфіку відновлювання кіновій у взаємозв'язку з політичними подіями. Підкреслено значення використання інституту чернецтва імператорською владою з метою ідеологічного обгрунтування належності Криму до православної держави, показано його орієнтацію на витиснення ісламу, цілеспрямоване створення центрів паломництва для православних християн. На основі аналізу джерел з історії монастирів Криму розглянуто місце чорного духовенства у правовому полі Російської імперії, політичній і церковній структурі держави.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено формування київського чернецтва у 1720-х - 1780-х рр., висвітлено питання щодо віку, стану здоров'я, здатності до виконання послушенства монахами. З метою охарактеризування освітнього рівня київського іночества залучено результати студійної роботи над монастирськими та приватними чернечими бібліотеками. Встановлено числові співвідношення між різними групами монахів (письменними та неписьменними, старими й молодими, хворими та здоровими), зокрема, з'ясовано, наскільки були поширеними в спільнотах порушення дисципліни монахів (визначено пропорції між тими, хто жив згідно з приписами регул і порушниками). Висвітлено проблему впливу київського чернецтва на розвиток культури та іночого життя православних монастирів Гетьманщини, Росії та Речі Посполитої в XVIII ст., зокрема, на нововиявленому матеріалі показано широкий ареал переміщення ченців з Києва до інших обителей та освітніх центрів.

  Скачати повний текст

Висвітлено історію, господарську та культурно-просвітницьку діяльність Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря у другій половині XVII - XVIII ст. Досліджено процес заснування, піднесення та перетворення обителі в резиденцію єпархіальних архієреїв. Розглянуто особливості сільськогосподарського розвитку та промислового виробництва монастиря. Проаналізовано культурну діяльність обителі, встановлено її внесок у поширення просвітництва в українських землях.

  Скачати повний текст