Проаналізовано гендерні дослідження у контексті постнекласичної раціональності, у межах якої людина та суспільство розглянуто як складні самоорганізуючі системи. Розглянуто епістемологічний, методологічний та аксіологічний аспекти гендерних досліджень й обгрунтовано їх значення як різновиду постнекласичної раціональності. Описано структурну організацію гендерних досліджень у зв'язку з процесами, що відбуваються у науковому середовищі у сучасний період, зокрема, інтеграцією наукового знання та осмислення його аксіологічних аспектів, пов'язаних з вирішенням комплексних проблем. Проаналізовано витоки та змістову різноманітність гендерних досліджень. На підставі вивчення концепції постнекласичної раціональності й особливостей організації гендерних досліджень та існуючих в їх межах підходів, методів, понятійного апарату зроблено висновок, що сучасний постнекласичний етап розвитку науки є найбільш сприятливим для розширення можливостей і становлення гендерних досліджень як наукової галузі. Розглянуто їх специфічні особливості, зокрема, людиновимірність, спрямованість на вивчення складних систем, що самоорганізуються, міждисциплінарність і необхідність урахування цінностей під час проведення наукового дослідження. Розкрито потенціал гендерних досліджень для розширення існуючих наукових практик, розглянуто методології їх проведення. Визначено соціокультурні можливості гендерних досліджень в утвердженні ціннісних настанов постнекласичної раціональності, зокрема, таких, як відповідальність за свою діяльність та турбота про інших.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу опису культурних явищ показано, що об'єкт соціальної науки вивчається за його функцією у самовідтворенні культури, в чому і полягає соціально-консервативний аспект культури. Сформульовано принцип документалізму в соціальних науках, який визначає вимоги спростованості щодо універсальних суджень соціально-наукового опису. Показано, що недокументалістська соціальна наука утворює квазіуніверсальні та суперечливі описи. Запропоновано принцип розрізнення суджень культури та науки щодо культури. Доведено, що судження культури як саме по собі культурне явище не підпорядковано раціональним нормам і тому його включення до теоретичного опису веде до суперечностей. Показано, що теорії А.Лорда, О.М.Фрейденберга, П.Бурдьє мають спільні методологічні риси, що можуть бути охарактеризовані як документальний емпіризм. Вперше наведено загальну характеристику документалістського емпіризму в соціальних науках і показано, що він предметно обмежує засоби пізнання, а документалізм забезпечує виконання норм емпіризму ставленням до особливостей об'єкта та до його наукового опису.

  Скачати повний текст