Проведено порівняльний аналіз змісту концепцій філософії життя в західноєвропейській філософії кінця XIX - першої половини XX ст. З'ясовано причини їх переходу від пріоритетного розгляду феномена життя до вивчення проблеми сутності та природи людини. Визначено причини формування некласичної філософської думки та її актуалізації у філософії XIX ст. Досліджено процеси та явища в інтелектуальній, соціальній і матеріальній сфері, які стимулювали процес формування ірраціоналізму. Розглянуто витоки формування "філософії життя" - основної ірраціоналістичної течії кінця XIX - початку XX ст. Показано значущість філософських досліджень С. К'єркегора та А.Шопенгауера у формуванні нових ідей, відмінних від ідей класичної філософії. Визначено й охарактеризовано основні етапи змін поглядів представників "філософії життя" на основну проблематику - феномен життя. Здійснено історико-філософський аналіз концепцій філософії життя Ф.Ніцше, В.Дільтея, А.Бергсона, Г.Зіммеля, О.Шпенглера та П.Тейяр де Шардена, виявлено трансформацію їх поглядів на феномен життя. Розкрито значущість і ступінь впливу гносеологічних досліджень філософії життя. Визначено характер впливу на філософські концепції життя природничонаукових досліджень. Показано зв'язок ідей західноєвропейської філософії кінця XIX - початку XX ст. з вченням В.Вернадського про "живу речовину" та з дослідженнями несвідомого З.Фрейда. Здійснено порівняння концепції філософії життя з метою визначення загальних характеристик і відмінностей, а також встановлення особливостей висвітлення основної проблематики - феномена життя. Виявлено закономірності формування кожної подальшої концепції філософії життя на основі попередньої. Проведено критичний аналіз концепцій існування людини (Dasein) в екзистенціальній філософії. Встановлено причину зміни проблематики в некласичній філософїї. Визначено причину переходу в концепціях філософії життя від досліджень феномена життя до переважного аналізу буття людини.

  Скачати повний текст

Проведено історико-філософський аналіз проблеми взаємозв'язку душі та тіла у контексті західноєвропейської філософської традиції. Досліджено дві протилежні парадигми розуміння взаємозв'язку душі та тіла - суб'єктно-об'єктної та трансценденталістської, що визначають специфіку філософського дискурсу стосовно розуміння людського "Я". Відзначено, що взаємовплив двох протилежних парарадигм взаємозв'язку душі та тіла у філософії Нового часу завжди інтенціональний, тобто такий, що розмірковується, осмислюється. Передумовою цієї інтенціональності є фактичний взаємовплив душі та тіла людини, індивида, особистості. На підставі аналізу цієї проблеми показано, що зміст кожної з розглянутих парадигм виявляє його автономність щодо конкретних проявів взаємозв'язку душі та тіла. Зазначено, що джерела суб'єктно-об'єктної парадигми експлікуються у філософському контексті античності, зокрема, в онтології та психології Арістотеля. Вони містять вихідні характеристики розуміння взаємозв'язку душі та тіла як специфічних сутностей, які можна розглядати як відносно самостійні й аналізувати у межах конкретних наук. Трансценденталістська парадигма взаємозв'язку душі та тіла найбільш яскраво представлена у метафізичних системах Р. Декарта, Б. Спінозита Г. Лейбніца.

  Скачати повний текст

На основі відкритого у постнекласичній філософії та експлікованого у загальнофілософському сенсі топологічного підходу здійснено аналіз трансформаційних процесів у філософії епохи трансцендентального мислення, який дозволяє зробити висновок про те, що метафізика не втратила свою значимість у постнекласичній філософії та основним процесом, що детермінує всі етапи трансформації некласичної та постнекласичної філософії, є релятивізм. Доведено, що застосування топологічного, релятивістського та деконструктивного підходів (перший використовується у даній роботі у загальнофілософському сенсі, а останній розглядається як новий інтегродиференціальний метод) щодо основних філософських концепцій епохи трансцендентального мислення (трансцендентальної системи І.Канта та діалектичної системи Г.Гегеля, що знаходились біля джерел релятивістської транформації філософії, феноменології Е.Гуссерля та М.Гайдеггера, що виявили основні ідеї некласичної філософії, а також до систем постнекласичної філософії) дозволило знайти ряд нових закономірностей у зазначених системах та у цілому у метафізиці досліджуваного періоду.

  Скачати повний текст