Розроблено концепцію інтертеоретичних структур когнітивного простору людини. Проаналізовано причини, що протидіють інтегруванню феномену цілісності у простір міждисциплінарного дискурсу. Зазначено, що метатеоретичне виродження ліній демаркації стає наслідком епістемологічної невизначеності філософського антропологізму, розроблення інтертеорії когнітивної дії усталює апроксимацію до синтетичної філософії людини та дозволяє виявити межі інтеграції антропологічного принципу. Особистість як інтенціональна система організована згідно з принципом редукції до стану невизначеності (мережної архітектури). Активні та пасивні наміри подвійно ущільнюють каузальні зв'язки світу. Поле когнітивної взаємодії семантичного вузла у життєвому світі оформляється за допомогою інтенціональної геометрії. Геометричну форму інтенцій, правила їх посилення, інваріанти фіксують когнітивні наміри природничих наук, когнітивні теорії мови, моралі, суспільства, комунікації. Можливість їх практичного впровадження досліджено на прикладі еволюції поглядів на природу "ефіру" (вкладеність семантичних мереж концептів). Відображення інертеоретичних структур науки та філософії ілюмінує "інтеграційні межі" особистості: цілісність монади інтенціонального вузла, діади каузальних інтенцій світу та тріади когнітивних інтенцій тіло - інтенція - свідомість.

  Скачати повний текст

Висвітлено суть поняття "живі сили" організму з використанням категорії "Рід" - єдиного системного різноманіття змісту "живого організму" (і життя як такого взагалі), а також видові відмінності, що становлять системне різноманіття та способи прояву "живої сили". Відзначено, що принциповим для даного дослідження є визначення протилежності між: "фізичною" (механічною) і "живою силою організму". Сила визначається як здатність опрацювати (у фізичому розумінні) або вивести зі стану спокою деяке фізичне тіло. На противагу цьому "живу силу" організму визначено як діючу творчу активність (інтелектно-інноваційну краетивність у конкурентному середовищі взаємодії штучного та природного інтелектів у біосферному та ноосферному вимірах людського буття). Тобто така творча активна сила організму, що забезпечує його відтворення, збереження і системно цільовий, вибірково спрямований розвиток, зміст якого відображається (для людини) усвідомлено поставленою метою, тобто ідеальністю (волі, розуму, душі) залежно від стану та потенційних можливостей наявних матеріальних сил людської тілесності.

  Скачати повний текст

Встановлено головні моделі концепції еросу в православній тридиції. Виявлено та класифіковано її основні ознаки на підставі аналізу оригінальних грецьких текстів та їх перекладів на давньоруську й російську мови, а також подано чіткі визначення поняття еросу в православній тридиції. Розкрито релігійно-філософські витоки становлення православної концепції еросу, що дозволило обгрунтувати ступень її оригінальності. З'ясовано успадкування православної концепції еросу від візантійської до давньоруської традиції, української та російської релігійної філософії. Визначено аксіологічний статус і роль етико-сотеріологічної концепції еросу в становленні православної культури, що виявило перспективу для подальшого аналізу феномена еросу як одного з головних екзестенціалів буття людини.

  Скачати повний текст

Розкрито специфіку особливості сприйняття тіла у духовній, побутово-соціальній та культурно-мистецькій площинах античної та ранньосередньовічної світоглядної парадигми. Розглянуто механізми формування нового суспільного ідеалу (аскета), концепції інтелектуальної краси, символічність художнього оформлення та змісту тіла у пам'ятках мистецтва. Проаналізовано зміст категорії "тіло" у контексті засадничих понять християнської сакраментології, а саме: гріха, святості, смерті та воскресіння. Запропоновано новий підхід до детермінації гріховності, за яким шляхом розрізнення понять "тіло" та "плоть" доведено, що причиною та притулком гріха є не тіло, а плоть як продукт гріхопадіння. Здійснено аналіз природи святості тіла у контексті християнських таїнств і релігійних практик та з'ясовано особливості сакральних стратегій доби Античності та періоду раннього Середньовіччя. Установлено, що смерть розуміється як тимчасова "дезактивація" людської особистості, що не втрачає існування, однак без тіла не здатна до жодної діяльності. Доведено, що тіло набуває цілісності у феномені християнського тілесного воскресіння. Паритетне співвідношення душі та тіла запропоновано розглядати як фундаментальний принцип повноцінності людини, а саме: функціональність тіла не стосується лише земного життя, а має відношення до потойбічної перспективи. Обгрунтовано, що тіло є поліваріантною категорією, змістовне наповнення якої зумовлює спосіб життя, самоідентифікації та самопрезентації особистості, а в історії філософії є однією з визначальних характеристик певної епохи.

  Скачати повний текст

Досліджено людську тілесність у різних формах культури, розглянуто взаємовідносини тілесного та духовного начал у їх взаємних, людською свідомістю історично сконструйованих зближеннях і віддаленнях у декількох гуманітарних епістемах. Встановлено, що епістеми тілесності пов'язані з самопізнанням людини у міфології, магії та містиці, антропології, релігії, софійності, естетиці, соціології, культурології й інших "полях пізнання". Концептуалізацію тілесності відтворено за допомогою її поліепістемного аналізу, плюральності методологічних підстав, інтеграції наукового, позанаукового та філософського знання, що розширює можливості цілісного розуміння людини. Особливу увагу приділено вивченню діалектики тілесного й духовного та протистояння їх дуалізму й синкретизму. "Людину тілесну" проаналізовано у парадигмі психотілесної єдності, що передбачає підвищення тілесного ("зарядженого" духовним). З'ясовано, що на початку XXI ст. дана парадигма стала пріоритетною в синтезі знань про людину, оскільки витісняє дихотомні уявлення про неї, під впливом яких усе ще знаходяться сфера буденних уявлень та деякі теоретичні концепції.

  Скачати повний текст

Проаналізовано метафізичне коріння відчуття та сприйняття людини з її схильністю до суб'єктивізму, прагнення побачити внутрішню нескінченність у персональних суб'єктивних переживаннях. Обгрунтовано унікальну індивідуальність персонального соматичного буття, яке визначається як результат самоздійснення людини в амбівалентності відчутих і пережитих екзистенційних ситуацій. Розглянуто соматичне буття як результат проникнення в тілесність чистих мисленнєвих конструкцій екзистенціалів, які переживаються людиною. Показано, що соматичне буття є станом людини, який реалізується в процесі проживання життя та переживання почуттів і проявляється у персонально-відчуваних екзистенціалах, зокрема, страху, сорому, радості, які проявляються у задоволенні та стражданні. Зауважено, що соматичне буття людини створює нову онтологічну ситуацію, в якій бажання бути реалізується шляхом задоволення певних тілесних потреб, але не збігається з життям організму. Запропоновано тезу, що людина знаходить себе у світі не як думка, а як персона, якій необхідно жити та бути, а тому соматичність - це не є натуральна речовинність, а феноментальна тілесність, наповнена екзистенціальними модусами, завдяки яким людина проживає та переживає життєві ситуації. У екзистенціально-антропологічному ракурсі персональне соматичне буття набуває нових властивостей і характеристик, які повніше відображають багатоваріантність проявів людяного в людині.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено історико-філософський аналіз проблеми взаємозв'язку душі та тіла у контексті західноєвропейської філософської традиції. Досліджено дві протилежні парадигми розуміння взаємозв'язку душі та тіла - суб'єктно-об'єктної та трансценденталістської, що визначають специфіку філософського дискурсу стосовно розуміння людського "Я". Відзначено, що взаємовплив двох протилежних парарадигм взаємозв'язку душі та тіла у філософії Нового часу завжди інтенціональний, тобто такий, що розмірковується, осмислюється. Передумовою цієї інтенціональності є фактичний взаємовплив душі та тіла людини, індивида, особистості. На підставі аналізу цієї проблеми показано, що зміст кожної з розглянутих парадигм виявляє його автономність щодо конкретних проявів взаємозв'язку душі та тіла. Зазначено, що джерела суб'єктно-об'єктної парадигми експлікуються у філософському контексті античності, зокрема, в онтології та психології Арістотеля. Вони містять вихідні характеристики розуміння взаємозв'язку душі та тіла як специфічних сутностей, які можна розглядати як відносно самостійні й аналізувати у межах конкретних наук. Трансценденталістська парадигма взаємозв'язку душі та тіла найбільш яскраво представлена у метафізичних системах Р. Декарта, Б. Спінозита Г. Лейбніца.

  Скачати повний текст

Виконано філософський аналіз сутності поняття свідомості в науковому та релігійному аспектах, наведено огляд існуючих в історії релігійної та наукової думки основних підходів до вивчення взаємозалежності процесу пізнання, синкретичного та секулярного типів світогляду з урахуванням постнекласичної парадигми. Висвітлено особливості методологічних засобів постмодерного дискурсу, визначено домінанти та характерні риси інтерпретації феномену свідомості, розкрито дихотомічну природу людини з урахуванням релігійного та наукового типів знання.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано необхідність вивчення проблеми співвідношення тілесності та соціальності в людині та суспільстві, базуючись на елементах багатомірності. Досліджено особливості даного співвідношення, починаючи від періоду соціоантропогенезу та в усі наступні епохи. Показано, що криза сучасного суспільства аналогічна тій, що існувала на етапі соціоантропогенезу. Виділено основні соціальні функції тілесності. Показано, що скінченність людської тілесності призводить до вироблення в суспільстві способів освоєння смерті, з кожним з яких пов'язана соціальна функція смерті. На підставі результатів дослідження показано, що проблема співвідношення тілесності та соціальності спричинює не лише значний інтерес, як мало розроблена сфера, але і відповідає соціальним запитам сучасного суспільства.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен "текстуальність" як елемент соціокультурного простору сучасності. На відміну від тексту, де наявний рух від смислу до смислу, в текстуальності відбувається розрив. Якщо текст характеризує структура, то текстуальності властива ризоморфність. Текстуальність визначено як характеристику об'єкта з боку системи засобів виразності, які передають його смислове навантаження. Визначено лінгвістичну та нелінгвістичну текстуальність. Лінгвістичну текстуальність визначено як граматичну послідовність знаків, побудовану за правилами словотвору, орфографії та синтаксису. Лінгвістична текстуальність, переважно, фігурує на рівні мови та репрезентується як замкнена довершена система. Нелінгвістичну текстуальність визначено як єдність елементів, яка вписується до смислового контексту та бере участь у побудові асоціативного ряду, що відображує смисл. У сучасному комунікативному просторі має місце синтез лінгвістичної та нелінгвістичної текстуальності, який є кодуванням глибоких і протилежних культурних смислів.

  Скачати повний текст

Розкрито умови буття практичного розуму - онтологічних чинників, що зумовлюють реалізацію цілеспрямованої дії. Дослідження здійснено у рамках феноменології плоті, яка за ситуації мінливої поведінки надає тілу позиціонувальну роль. Доведено, що тілесне буття є особливою формою інтенційності. Тіло як носій життєвого світу діє у напрямку до речі, надаючи їй виміру предметності, а дія та послідовність складають основу первинної реальності людини. Досліджені проблеми й апробовані шляхи їх вирішення мають сприяти розширенню предметного поля онтології та феноменології шляхом залучення до філософського дискурсу в Україні феноменології сміху та плачу Г.Плеснера, а також антології П.Стросона.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми тілесної самоідентифікації людини за умов культурних трансформацій. Запропоновано визначення даного поняття як процесу набуття особистої індивідуальності шляхом відтворення власного тілесного образу у співвідношенні з антропо-культурними зразками, що є основою для набуття культурної, соціальноЇ, політичної та інших ідентичностей як необхідних умов для самореалізації особистості. Акцентовано увагу на сутності та перспективах реалізації соматичних прав людини, тобто вимог визнання прав власності на своє тіло, на тілесну самоідентифікацію та самодетермінацію. Проаналізовано теоретичні підстави для формування та розширення можливостей їх реалізації за умов активного розвитку наукових технологій, кризи традиційної системи цінностей і трансформації сучасної культури.

  Скачати повний текст

Проаналізовано духовно-практичний аспект духовності як сутнісної характеристики буття людини. Виявлено роль наслідувального характеру символічної дії у трансформації тілесності та конституюванні символу як одиниці духовності. З використанням даного підходу обгрунтовано онтологічні засади духовності, що є основою єдності рівнів антропо-буття. Визначено антропологічні чинники трансформації тілесності, проаналізовано особливості духовно-практичного синтезу та структуру символу як одиниці духовності. Наведено класифікацію духовних практик з урахуванням критерію розгорнутості або латентності трансформації тілесності та розгортання її змісту. Визначено базові положення філософії духовності Г. Сковороди та П. Юркевича.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження душевного устрою особистості у контексті неоплатонічної традиції. Здійснено математичне моделювання та верифікацію запропонованої топологічної структури в науково-аналітичному, філософсько-діалектичному та богословсько-містичному аспектах. Доведено, що діалектичній структурі тетрактиди О.Лосєва відповідає геометрична модель дуплексофери І.Шмельова. Встановлено, що категоріальному виразу душевного влаштування відповідає певний геометричний вираз. Здійснено аналіз у особистісному просторі єдиних закономірностей духовного та фізичного серця, досліджено структурно-лінгвістичні особливості відповідних текстів Святого Письма, а також писання християнських подвижників. Проведено реконструкцію зворотної перспективи іконографічного простору.

  Скачати повний текст

Проведено систематичне дослідження феномену тілесності як сутнісної характеристики людського буття та універсальної філософської ідеї, що розглянута як важливий дослідницький інструмент у сфері гуманітарного пізнання. Визначено основні етапи тілесності у генезі її концептуалізації в історії філософії. Висвітлено основні парадигми тілесності як ресоматизаційні стратегії сучасного мислення та аналітику її культурних сенсів. Проведено онтологічне обгрунтування тілесності як ключового філософського концепту та соціально-культурного феномену, викладено онтроантропологічний підхід у дослідженні її феномену.

  Скачати повний текст

Проаналізовано феноменологічну теорію сприйняття й онтології тілесності. У досліджуваних феноменологічних концепціях інтерсуб'єктивності виділено чинники, що перешкоджають побудові вчення про людські взаємини на підставі трансцендентальної феноменології. Виявлено переваги феноменології у питанні обгрунтування онтології тілесності у порівнянні з редукціоністськими та фізикалістськими теоріями сприйняття та їх визначеннями зв'язку свідомості та людського тіла. Встановлено, що розв'язання психофізичної проблеми у феноменології відбувається шляхом феноменологічного осмислення тілесності й інтерсуб'єктивності досвіду. З'ясовано, що подолання окремих теоретичних проблем гештальт-психології уможливлене феноменологічною концепцією тілесності. Обгрунтовано можливість подолання суперечливості підходів у феноменології до проблеми співвідношення інтерсуб'єктивності та тілесності досвіду. Викладено ідеї щодо усунення суперечностей феноменологічної концепції інтерсуб'єктивності Ж.-П. Сартра за допомогою методологічних засобів соціальної феноменології А.Шюца та "сферології" П.Слотердайка.

  Скачати повний текст