Досліджено феномен християнського гуманізму в українській релігійній філософії першої половини ХХ ст. Простежено спорідненість між західноєвропейськими та українськими концепціями християнського гуманізму. Показано, що спільним є трактування особливості християнського гуманізму (синтез ідей людинолюбства та теоцентризму) й основних категорій (боголюдяність, спокутування, спасіння, християнська любов). З'ясовано, що типовим виявом українського християнського гуманізму є концепція А.Шептицького, за якою проаналізовано особливості українського християнського гуманізму: єдність християнських, гуманістичних і національно-патріотичних цінностей.

  Скачати повний текст

Досліджено релігійно-філософську спадщину київського духовно-академічного мислителя кінця XIX - початку XX ст. В.І.Екземплярського. З використанням архівних документів і матеріалів, друкованих праць богослова, відтворено духовний світ мислителя в контексті вітчизняної культури зазначеної доби, визначено його місце у релігійно-філософському відродженні в Києві. Здійснено новий крок у вивченні київської духовно-академічної традиції, в осмисленні релігійно-філософських процесів у київському культурному осередку. На підставі аналізу першоджерел виявлено пріоритетність проблем християнської етики як напрямку наукових студій мислителя. Серед провідних мотивів християнської етики В.Екземплярського виокремлено проблему життєвості християнського морального ідеалу, концепцію любові-юродства як найвищого самозречення та самопожертви заради ближнього та соціальні аспекти етичного вивчення про співвідношення моралі та політики, держави та церкви, заперечення кари на смерть.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософський екскурс понятійного співвідношення розуму та віри на підставі аналізу поглядів найбільш значущих та відомих в історії філософії особистостей, творчість яких досліджував П.І.Ліницький та вибудував власну філософську систему шляхом розв'язання проблеми антиномічності віри та розуму. Показано, що творчому доробку П.І.Ліницького притаманна традиційна для західноєвропейської філософії гносеологізація та раціоналізація філософської свідомості, але у творчому спадку київського філософа думки представників німецької філософської культури трансформовані через призму української філософської традиції, набули самобутності завдяки своєрідному синтезу з теїзмом, слідуванню ідеї співвідношення розуму та віри як одного з вирішальних принципів у побудові власної філософської системи. Доведено, що гносеологічна позиція П.І.Ліницького з усіма її особливостями та відмінностями, що свідчать про оригінальність мислителя, формувалась у протистоянні вульгарному матеріалізмові та позитивізмові, є помірковано-раціоналістичною, схильною до апріоризму, про що свідчить його висока оцінка умоглядності як основної форми пізнавальної взаємодії суб'єкта з об'єктом. Шляхом детального аналізу соціальних, моральних та естетичних засад поняття віри, на яких базувався П.І.Ліницький, вирішуючи питання про співвідношення понять розуму та віри, доведено, що в його особі українська філософська думка другої половини XIX - початку XX ст. мала високоосвіченого мислителя, який репрезентував своє власне оригінальне розуміння та осмислення найважливіших філософських проблем - онтології, гносеології, філософії історії, соціальної філософії, філософської антропології.

  Скачати повний текст