Досліджено психологічні чинники готовності особистості до громадської активності. Проаналізовано особливості впливу даних факторів на громадську активність студентської молоді південного та західного регіонів України. Висвітлено погляди вітчизняних учених на проблему готовності як суб'єктивно значущого стану особистості, який передує діяльнісній активності. Розкрито сутність і спрямованість громадської активності як феномену суспільних відносин і форми прояву соціальної діяльності особистості. Описано структуру психологічної готовності до громадської активності. Проведено теоретико-емпіричне дослідежння психологічних чинників готовності особистості до громадської активності. Виявлено, що головними детермінантами готовності особистості до громадської активності є її емоційно-вольові якості, особистісні характеристики та ціннісні орієнтації. З'ясовано, що на готовність до громадської активності студентської молоді західної України впливають емпатійні властивості, відповідальність, самостійність, незалежність, чесність, принципи солідарності, взаємодопомоги, цінності "щастя інших", "незалежність", "честність", "сміливість у процесі відстоювання власної думки". Виявлено, що у молоді південних регіонів готовність до громадської активності формується під впливом вольових якостей та екстернальності. Проаналізовано біосоціальні та соціокультурні умови формування громадської активності особистості, досліджено вплив соціального капіталу на становлення активнодіючої громади.

  Скачати повний текст

Проведено методолого-теоретичне й експериментальне дослідження психологічних особливостей дій щодо організації життя людини. Розглянуто склад дій з вираженою зовнішньою компонентою: пошуку інформації про проблемні ситуації (ПС); планування поведінки та діяльності в ПС; пошуку способів розв'язання актуальної ПС; адаптації до ПС. Проаналізовано дії з вираженою внутрішньою компонентою: аксіологічної оцінки ПС, емоційно-вольової регуляції в ПС, дезактивуючі вольові дії в ПС, а також дії з резюмуванням ПС. На підставі розробленої класифікації дій людини з організації її життя одержано експериментальні дані, які дають змогу робити висновки щодо типології подолання ПС.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретичні засади взаємовпливу зростання моторних можливостей й активності психіки у філо- та онтогенезі шляхом утворення нових ступенів психомоторної свободи суб'єктів активності з урахуванням рівнів побудови рухів. Розвинуто положення про участь ієрархії рівнів побудови рухів у функціонуванні психомоторики та психіки як орієнтувально-дослідницької діяльності, зростання спроможності до якої у філо- та онтогенезі є показником збільшення активності психіки. Уперше встановлено участь рівнів побудови рухів і орієнтувально-дослідницької діяльності у функціональних органах, що забезпечують реалізацію рухової функції людини, її психомоторної активності та свободи і в яких відбувається об'єктивація психіки. З'ясовано вплив ефективності орієнтувально-пошукової активності, що визначає спроможність суб'єктів до перебудови психомоторного стереотипу письма на найвищому кортикальному рівні Е на результативність виконання ними трудової та спортивної діяльності. Розвинуто уявлення про вікові особливості спроможності до перебудови психомоторного стереотипу письма, провідником якого є рівень Е. Одержано підтвердження, що довільне обмеження ступенів свободи рухів у суглобах сприяє збільшеню кількості помилок за писемного мовлення, а також ситуативної тривожності у дітей II класу.

  Скачати повний текст