На підставі аналізу компартійних і радянських документів, широкого кола архівних джерел досліджено національно-культурну політику ВКП(б) у радянській Україні протягом 1932 - 1938 рр. Висвітлено ставлення владних структур до культурного розвитку представників усіх етносів, які проживали в Україні компактними масами. Обгрунтовано думку, що українізація під керівництвом М.Скрипника вийшла за межі політики коренізації, започаткованої ХІІ з'їздом РКП(б) у 1923 р. Акцентовано увагу на причинах поблажливого ставлення до даного моменту з боку представників компартійної верхівки. Розкрито причини зміни національної політики наприкінці 1932 р., а 1933 - 1937 рр. визначено періодом уніфікації та централізації національно-культурного життя за умов збереження національної його форми. Показано зростання значення російської мови у суспільно-політичному і культурному житті. Підкреслено, що домінуючою вона не стала. Наголошено, що лише з другої половини 1937 р. розпочалося згортання політики коренізації, коли компартійне керівництво взяло курс на прискорення процесів русифікації в Україні, більш широкому розгортанню яких стали на заваді міжнародні події.

  Скачати повний текст