Вперше в українському літературознавстві здійснено спробу системно дослідити творчість І. Нечуя-Левицького з позицій архетипної та психоаналітичної критики, що дозволяє адекватно проінтерпретувати модель українського світу в повістях і романах. З'ясовано специфіку художнього втілення та динаміку архетипів хресної дороги, розіп'ятого Бога, тіні, матері, мудрого старця, раю, пекла, хати, родини, води, нового творення, культурного героя, простежено особливості їх функціонування. Доведено, що в художній системі митця переважають архетипи розіп'ятого Бога та тіні, які реалізують бачення І. Нечуєм-Левицьким життя та долі українського народу як трагічних.

  Скачати повний текст