Вперше поставлено, всебічно проаналізовано та теоретично узагальнено проблему існування в кримінальному законодавстві обставин, що виключають застосування певних видів покарання. Виявлено недоліки законодавчої конструкції та труднощі практичної реалізації чинних кримінально-правових норм щодо зазначних обставин й обгрунтовано пропозиції щодо їх удосконалення. Сформульовано зміст поняття обставин, що виключають застосування певних видів покарань як визначених Кримінальним законом обставин, які з урахуванням соціальних, юридичних або інших чинників унеможливлюють або знецінюють ефективність застосування даного покарання до певної категорії осіб. З'ясовано історичні джерела формування правових норм про обставини, що виключають застосування певних видів покарань, досліджено особливості їх розвитку у вітчизняному та зарубіжному законодавстві, визначено спільні риси та відмінності. Доведено, що деякі обставини, які виключають застосування певних видів покарання за чинним КК України, не обумовлені достатньою мірою соціальними факторами, не мають юридичних підстав, передбачених міжнародними нормами з прав людини або внутрішнім законодавством щодо особливостей трудового статусу або соціальної охорони відповідних осіб, а також створюють небажані юридичні колізії. Доведено доцільність викладення обставин, які виключають застосування певних видів покарання в одній статті розділу XI КК "Призначення покарання". Запропоновано нову редакцію окремої норми Загальної частини КК, що не лише передбачає перелік обставин, що виключають застосування певних видів покарання, а й втстановлює правила зміни покарань, які неможливо призначити, зважаючи на існування вказаних обставин, на інші покарання. Розроблено пропозиції щодо удосконалення основних положень і принципів призначення покарання за кримінальним законодавством України. Обгрунтовано необхідність урахування у процесі призначення покарання вікових, гендерних, професійних та інших соціальних чинників, що характеризують винних осіб.

  Скачати повний текст