Проаналізовано творчість давньоукраїнського письменника Мелетія (Максима) Смотрицького на тлі літературних явищ та давньо-релігійних процесів України, Польщі та взагалі Європи того часу, а також у контексті естетичної та релігійної культури епохи раннього бароко. Категорією, яка об'єднує ці дві сфери, є поняття міфу як риторичної конструкції втілення ідеї. З'ясовано специфіку культурно-історичної функціональності міфологічних моделей раннього українського бароко, які в поетиці творів Смотрицького втілились в образах, метафоричних схемах, топосах. На матеріалі полемічних трактатів Смотрицького спостережено метафоричність та полісемантичність образів, передусім, Церкви-Матері ("Тренос"), міфотворчу стилізацію та проблему мімесису - наслідування сакрального та довершеного. Виявлено механізми міфологізації: сакралізації авторської праці, творення ідеального образу читача, модифікації дійсності. Розглянуто вплив на творчість Смотрицького візантійсько-руської та латинсько-польської (протестанської та єзуїтської) традицій.

  Скачати повний текст