Визначено роль і місце інтелігенції в українізаційних процесах 1920 - початку 1930-х рр. Проаналізовано проблеми, які стояли на шляху "українізації" зрусифікованої інтелігенції, встановлено форми та методи, що використовувались для практичної реалізації цього завдання, показано опір, який чинила "українізації" частина російськомовної інтелігенції, та його форми. Розглянуто різноманітні заходи, які здійснювала українська інтелігенція для розширення сфери вживання української мови у різних напрямках суспільного життя - діяльності державного апарату, вищій та середній освіті, науці, літературі, мистецтві, повсякденності. Висвітлено роль представників української інтелігенції у боротьбі за розвиток елітарної української культури, їх небажання приймати "низькопробні культурні зразки" як українську культуру. Доведено, що українська інтелігенція була основною рушійною силою українізаційних процесів не лише в УСРР, але й в інших регіонах СРСР, населених українцями, і саме завдяки їй українізація вийшла за межі, відведені для неї радянським урядом та переросла в національно-культурне відродження. Розглянуто основні засоби та методи радянської влади, спрямовані на підкорення української інтелігенції.

  Скачати повний текст