З використанням методу постструктурального літературознавства висвітлено особливості побудови текстів романів В.Домонтовича, які відображають авторську суб'єктивність. Досліджено відмінні риси діалогічних моделей автора - героя та автора - читача. Розглянуто авторський, літературний та історико-культурний контексти аналізованих романів, зумовлені діалогічним зв'язком між власним словом письменника про світ і здобутками вітчизняної та європейської культур. Проаналізовано інтертекст прози В.Домонтовича, матеріалізований цитатами, алюзіями, ремінісценціями, дискурсивними сходженнями з писанням Старого та Нового завітів, з міфотворчістю А.Данте, Т.Кемпійського, М.Гоголя, О.Уайльда, М.Рильського, О.Пушкіна, Г. да Верони, Г.Х.Андерсена, Ж.Дюамеля, Й.-Г.Гете, В.Гюго, П.Пікассо, В.Канінського, Клее, Гогена. Численні діалогічні моделі, що присутні у текстових масивах досліджених творів, є свідченням високої ерудиції автора, енциклопедичного характеру його знань. Зроблено висновок, що романи В.Домонтовича є одними з найкращих зразків європейської інтелектуальної прози XX ст.

  Скачати повний текст