Проаналізовано поняття "правочину", його становлення в цивільному законодавстві України. Досліджено наслідки вчинення правочину з зазначенням податкових, реєстраційних, повідомлювальних та облікових. Розкрито вимоги, що висуваються законодавством до змісту та форми правочину, зокрема, до його письмової форми, нотаріального посвідчення. Наведено вимоги до державної реєстрації правочинів. Обгрунтовано, що зміст і форма правочину є відносно самостійними елементами, що характеризують правочин як юридичне поняття та логічну конструкцію. Вимоги, які ставляться до змісту правочину, не можуть ставитись до форми та навпаки. Так само, підстави недійсності правочину через вади змісту не можуть поширюватись і на вади форми. Форму правочину слід відрізняти від порядку її укладення.

  Скачати повний текст