Проаналізовано теоретичні засади синергетичної парадигми пізнання світу та її теоретико-методологічні проекції у сфері педагогіки. Наведено результати проведеного компаративного аналізу традиційної класичної та синергетичної парадигм освіти та педагогічної думки другої половини XX ст., які дозволяють стверджувати, що у зазначений період розпочалося впровадження методології синергетики у сферу педагогіки, що позначилося на розробці синергетики підходу до аналізу освітніх реалій, становленні педагогічної синергетики. Обгрунтовано критеріальні ознаки виявлення синергетичних ресурсів педагогічних систем, зміст яких розкриває принципи синергізації, які є теоретико-методологічним ресурсом їх оптимізації та вдосконалення. Розроблено синергетичну модель актуалізації глобальних і локальних тенденцій розвитку освіти та педагогічних теорій. Виявлено синергетичні аспекти у вітчизняній педагогічній думці другої половини XX ст., що зумовили становлення новітніх освітніх концепцій синергетичного спрямування у сфері педагогіки. Доведено, що синергетичний підхід імпліцитно притаманний будь-якій педагогічній теорії та практиці. На підставі аналізу синергетичних рис у вітчизняній педагогічній думці дослідженого періоду, а також вивчення динаміки її розвитку з використанням синергетичного підходу виокремлено провідні тенденції розвитку сучасної освіти. За результатами проведеного дослідження встановлено високий системно-організуючий, узагальнювально-класифікаційний, інноваційний ресурс синергетичного підходу до аналізу освітніх реалій та розвитку вітчизняної педагогічної думки другої половини XX ст.

  Скачати повний текст