Висвітлено роль і місце монастирів у розвитку права власності на землю за умов автономної Гетьманщини періоду від середини XVII до останньої чверті XVIII ст. Проаналізовано особливості дотримання, виконання та використання окремих норм матеріального та процесуального права монастирями як суб'єктами земельних правовідносин. Розглянуто нормативний комплекс, що регулював земельні правовідносини у Гетьманщині. Охарактеризовано цілісну картину набуття та реалізації монастирями права власності на землю. Значну увагу приділено питанням законодавчого обмеження даного права, яке схематично поділено на чотири етапи. Визначено основні способи захисту монастирями свого права власності на землю. З'ясовано відповідні органи, що вирішували земельні спори монастирів і процесуальні особливості розгляду таких справ.

  Скачати повний текст